Денис Чернишов, заступник міністра юстиції України
Суть реформи - повернути в суспільство людину, яка була за гратами
24.05.2017 17:45 4977

 - Складається враження, що в цьому питанні багато залежить від Міністерства фінансів...

 - Я вам скажу так: дуже багато.

 - Якщо ви вже згадали про пріоритетність, то які ключові цілі ставить Міністерство юстиції у процесі реформування пенітенціарної системи? На які зміни орієнтується перш за все?

 - Мені дуже сподобався слоган, під яким у Швейцарії проводилася реформа пенітенціарної системи. Він звучав так: «Яким ви хочете побачити сусіда, який повернувся з місць позбавлення волі?»

Зрозуміло, що ми хочемо побачити його нормальним, здоровим фізично і морально. Тому вся реформа – це комплекс заходів, які дозволять ресоціалізувати людину, котра потрапила за грати.

 - Певно, щоб змінити людину, котра перебуває у місцях несвободи, треба поміняти і підходи до роботи людей, котрі працюють у цій системі?

Пенітенціарна система, побудована ще в СРСР, більше зосереджувалася на покаранні людини, аніж на її перевихованні

 - Звичайно! Одна зі складових пенітенціарної системи, про які говорив раніше, – це персонал. Без нього в нас нічого не вийде. Коли починали реформу, більше 80% людей в системі працювали «в погонах», тому ми поставили перед собою завдання провести демілітаризацію. Як наслідок, сьогодні маємо близько 30% таких працівників. А були ж такі нісенітниці, як, наприклад, прес-секретар – полковник. Навіщо це? Зрозуміло, що система, яка була побудована ще в Радянському Союзі, більше зосереджувалася на покаранні людини, котра порушила закон, аніж на її перевихованні. Ми ж хочемо, аби людина ресоціалізувалася, змінила світогляд, у чому їй допомагатимуть психологи та реабілітологи, яких готує Академія Державної пенітенціарної служби в Чернігові, а також Білоцерківський центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

 - Як відбувається перевиховання працівників пенітенціарної системи?

 - Ми в процесі. Зараз перед собою ставимо мету підвищити рівень заробітної плати працівникам пенітенціарної системи, бо сьогодні працівники поліції і нацгвардії отримують майже в три рази більше, ніж наші працівники. Але робити це механічно безглуздо, бо ж просте підвищення заробітної платні не змінить якість їхньої роботи. Для змін необхідно проводити перенавчання, переатестацію, – вищу заробітну платню отримуватимуть ті, хто їх пройде.

- Саме Міністерство юстиції виступило з ініціативою внести зміни до «закону Савченко» та активно на цьому наполягало під час засідань профільного парламентського комітету, адже він негативно впливав на розподіл ув'язнених по установах нашої системи: ізолятори переповнені, позаяк є необхідність «розтягувати» судовий процес, натомість колонії – напівпорожні. Утім, для суспільства існувала інша – ключова проблема – передчасний вихід на свободу рецидивістів, вбивць, злодіїв та крадіїв. Загалом близько восьми тисяч осіб за рішенням судів достроково залишили межі наших установ. Були навіть такі випадки, коли особа, вийшовши з установи пенітенціарної системи, так і не дійшла додому, знову скоївши злочин.

 - Внесіть ясність у питання щодо конкурсу проектів інвесторів з будівництва нових СІЗО замість чинних Лук'янівського та Львівського. Є заявки від інвесторів чи немає? Якщо є, то скільки їх?

 - Де-факто їх немає. Можливо, тому що треба підготувати великий пакет документів, бо ж ми оголосили конкурс проектів, а що таке проект будівництва нової установи пенітенціарної системи? Це дуже складна інженерна споруда.

 - Ювенальна пробація показує досить хороші результати. У реалізації наших планів нам повністю допомагає уряд Канади, а муніципальна влада надає в оренду приміщення. Наприклад, нещодавно ми відкрили Центр ювенальної пробації в Одесі. Так от, міська рада нам дала в оренду приміщення за одну гривню на рік, а витрати на ремонт і обладнання повністю профінансував Уряд Канади.

За час відкриття центрів ювенальної пробації в Україні через програму пробації пройшли більше 400 юнаків. Рецидив склав тільки 2%. Це дуже і дуже непоганий показник.

Коли молода людина потрапляє в середовище злочинців, не маючи життєвого досвіду, вона не може відрізнити маячню від правди, а отже, є велика ймовірність того, що рецидив станеться, і особа залишиться в цій субкультурі. Окрім того, що ми будемо витрачати гроші на утримання рецидивіста, коли він буде за гратами, повернення його в суспільство буде дуже складним. Тому краще та ефективніше використовувати систему пробації, і не допускати, щоб юнаки та підлітки потрапляли за грати.

Щоправда, до тих підлітків, котрі скоїли тяжкі злочини і яким загрожує позбавлення волі строком від 5 років, пробаційні програми не застосовуватимуться.

 - Наскільки реалістичним є застосування пробації щодо дорослих?

 - В Україні вже діють 498 підрозділів пробації, відкриті за кошти Міністерства юстиції на відміну від центрів ювенальної пробації. Ці приміщення, можливо, не такі комфортні, як центри ювенальної пробації, але працювати в них можна. Думаю, після завершення першого півріччя ми зведемо статистику і озвучимо якісь результати.

Насправді, пробація багатогранніша, аніж ми собі уявляємо. Якщо раніше людина отримувала умовний термін і раз на місяць відмічалася у відповідних установах, то зараз, перебуваючи в центрі пробації, особа повинна обов'язково отримати середню освіту, якщо її немає, стати на облік у службі зайнятості, працевлаштуватися, – а це вже активна позиція держави щодо перебудови людини, її зміни.

 - Наступне питання – не про пробацію. На прес-конференції Президент України Петро Порошенко заявив, що 100% допитаних в межах верифікації утримуваних, які можуть бути помилувані заради звільнення українських заручників в ОРДЛО, не бажають переходити на окуповані території. Хто ці утримувані та скільки їх?

 - Ми не ведемо статистику, тому що цю роботу проводить офіс Омбудсмена спільно з Антитерористичним центром при СБУ, утім інформацією володіємо: на сьогодні 88 з 96 осіб написали відмови від переведення їх на території ОРДЛО.

 - Ці люди – громадяни якої країни?

 - Це громадяни України, котрі були зареєстровані чи мешкали на території, яка зараз непідконтрольна Україні.

 - Цього року відбулася перша передача українській стороні 12 українців, які відбували покарання у Криму на момент його окупації. Представник Уповноваженого ВР з прав людини Михайло Чаплига у ЗМІ заявив, що ще близько 20 ув'язнених попросили про переведення з окупованого Криму на материкову Україну для відбуття покарань. Що вам відомо про цей факт?

 - Насправді набагато більша кількість, аніж 20 ув'язнених, хочуть переїхати в Україну, оскільки багатьох з кримських установ пенітенціарної системи перевезли на материкову частину Росії. Куди саме – ми не знаємо. І чи є різниця, де відбувати покарання – у Криму, чи наприклад в Одесі, Львові або десь у Сибіру? Думаю, що є.

 - То зараз ведуться якісь перемовини про їхнє повернення? Доля скількох осіб вирішується?

 - Так, ведуться. Я не можу сказати про кількість осіб, бо ці перемовини проводяться на рівні офісу Омбудсмена з залученням Генеральної прокуратури та Міністерства юстиції. Це процес комплексний. У роботі можуть знаходитися і сотні заяв, а реалізовуватиметься зовсім інша кількість.

Юлія Гайдіна, Київ.

Фото: Павло Багмут

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-