Для тих, кому набридло «про Собчак»

Для тих, кому набридло «про Собчак»

Аналітика
4592
Ukrinform
На звернення російської журналістки до Президента України ми відреагували швидко і правильно. Пересвідчимось?

З дивовижною швидкістю, буквально на другий день після звернення Ксенії Собчак до Президента України всім стало очевидно: коментувати уже нема чого... Все, що треба було сказати, - сказано, перепощено, обговорено - дякувати за це соціальній мережі Фейсбук, яка чудово з тим упоралася, запросто обійшовшись без якоїсь там ВКонтакте. От що було б зараз насправді цікаво, це узагальнити сказане і проаналізувати оперативну реакцію українського суспільства – на чому ми сходимось, що заперечуємо і, головне питання – скільки нас таких. Звісно, у кожного у Фейсбуці стрічка своя і до рівня соціології ці нотатки за визначенням не дотягують (та й не претендують), але то вже інше питання. Отже, що принесла авторові цих рядків його ФБ-стрічка буквально за лічені 3-4 години у неділю?

1. Собчак думає, що ми з нею «адін народ», а це і близько не так.

Вони переймаються нами, в той час, коли переважній більшості з нас уже давно однаково, що відбувається з ними. Звісно, за виключенням того, що відчутно впливає на українські інтереси. Наприклад, Собчак ковбасить від заборони ВКонтакте і Однокласників, а нам глибоко фіолетово, що забороняють дивитись, слухати і читати в Росії. Так само, нам не цікаві їхня політика, соціальні проблеми, спорт, світська хроніка тощо. Вплив того, що називається «російською культурою» ( в лапках, тому що культури в бандитів не буває, може бути лише «прикультуреність») залишається сильним, але процес його невідворотного слабшання уже розпочався – Книжковий Арсенал у Києві тому доказ.

2. «Рашистів» реально зачепило рішення української РНБО – і це добре.

Справа не лише в грошах, які недоотримає рашистський бюджет, і не лише в нових можливостях, які відкриваються для українського ІТ-бізнесу. Фейсбук, наприклад, орієнтується на те, щоби бути інтернаціональною мережею, там є для цього всі відповідні інструменти. У ВКонтакте та Однаклассников і близько такого немає, передусім – це ключові засоби комунікації в межах нафантазованого «русского мира». 25 млн. «прогнозованих» протестантів – це зі сфери імперських «інструментів самозадоволення», на кшалт вібраторів і гумових жінок, але це те саме число, якими можна оцінити втрати «русского мира». Від того і все це скаженство: здається, давно вже рішення українського центру не викликало такого роздратування.

3. В «українському» питанні ліберальна Росія = імперська Росія.

Ну, це давно вже з розряду 2х2=4, але варто повторювати, щоб раптом не забути. Особливо це актуально для журналістів, яким час від часу кортить звернутися до якоїсь умовної «Собчак» по коментар.

4. Собчак удає з себе на «Дождє» «старшу сестру» і це реально смішно.

Справді смішно, особливо тоді, коли і її, та й усіх інших «старших братів та сестер» з такими претензіями нормальні громадяни України вже давно послали у відповідному напрямку. Смішно було і те, як виглядала ця «світська левиця», як вона була вдягнена ( з огляду на гендерну політкоректність продовжувати не варто). Навіть тло – кольори українського прапору на якійсь «бетонній стінці» - теж було смішно. Воістину, «гений и злодейство не совместны», у кого Сатана забирає совість, того Бог позбавляє таланту.

5. Хамство Собчак щодо Президента України = хамству і зверхності щодо всіх українців.

Як би ми не ставились до Порошенка, подібний тон є неприпустимим щодо Президента України незалежно від того, користаємо ми російський софт, чи ні. Це пишуть різні люди, серед яких «порохоботи» не складають більшості.

6. Собчак – це індикатор користі для України.

Іншими словами, послухай Собчак аби пересвідчитися в тому, що рішення РНБО було абсолютно правильним.

7. Чи не забагато честі? Не звертайте уваги на Собчак та іже з нею – нехай собі гавкають.

Без коментарів.

Список цей можна продовжувати, але не будемо, хоча б і з огляду на останній його пункт. Але важливо те, скільки з українців думають так, або приблизно так. На сторінці автора у Фейсбуці у графі «друзі» вказано поточне їх число – 880 осіб. Звісно, про те, як формується індивідуальна стрічка в мережі, не знає, мабуть, і сам Цукерберг, але те, що вчора там не було жодного натяку на підтримку сказаного Ксенією Собчак на «Дождє», - це факт. Це не дає нам права широко узагальнювати, я не маю жодного сумніву у тому, що серед моїх 880 «френдів» вистачає і «порохофобів», але загальна тенденція є очевидною. Нормальні (наголошую на цьому слові) українці швидко склали ціну тому, що говорила Собчак і сформулювали до того своє ставлення. Є, звісно, і ті, хто з різних причин її підтримали, але ми тут про більшість. Можна запропонувати програму кожного дня для тих серед нас, хто не відчуває, не бачить своє ролі в сучасному українському суспільстві: просто робимо все можливе, щоби таких, як ми, стало ще більше.

Сергій Тихий, Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-