Про народ, який так і не зламав клітку

"Некогда я мечтала, что народ сломает свою клетку. Был ли шанс? Теперь мне кажется, что не было....... я мечтала о народе, который нельзя покорить живым, только мертвым." 

"Перестройка- это когда народу открывают клетку, а он не выходит, это согласием на пожизненную прописку в лагерном бараке из-за боязни ВОЛИ". 

Це Валерія Новодворська про росіян.... Нарешті дочитала іі мемуари. Важка, нервом написана книжка, на надламі і надриві. Критична до себе, до дисидентів, які не змогли , до країни, яка знову в летаргічному сні, до народу, який так і не зламав клітку. Найкритичніша до себе самої- і це так рідкісно для політичних мемуарів. Ніяких виправдань, чому не вийшло, тільки жорстка констатація фактів, що робилося, і що не змогли, аби змінити країну. 

Найважчі сторінки- про психіатричні лікарні, де іі катували, зовсім молоду, 19 - трирічну дівчину, заколюючи психотропними ліками, після яких людина стає овочем, впадає в вічну депресію і не звертає вже уваги на світ, яким керує КДБ, про тортури , коли без знеболювання свердлять здоровий зуб до кістки, про інші сталінськоі методи каральної медицини. Саме такі методи каральної психіатричної медицини сьогодні ФСБ і окупаційна влада застосовують в Криму до лідерів кримських татар, і я весь час думала про це, коли читала мемуари Валерії Іллінічни, яка зізнається , що тюрма порівняно з катами в білих халатах з ГБшною корочкою " психіатр" була легкою формою відбування покарання за політичні погляди. Страшна краіна, страшна влада, і народ, який так і не виліз з клітки.

P. S. " Все подлинное оплачивается кровью , а суррогат приобретается за слова" . Це теж Новодворська про справжню державну незалежність . Як страшно і точно сказано.

Fb

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства