12 квітня. Пам’ятні дати

12 квітня. Пам’ятні дати

874
Ukrinform
Цього дня, 2014 року, на сході України проросійськими силами було захоплено місто Слов’янськ.

Невідомі озброєні люди у камуфляжі захопили місцеве відділення МВС, а потім й інші адміністративні будівлі. Слов’янськ не був єдиним містом, яке піддалося силовому захопленню – цього і наступного дня озброєні до зубів люди синхронно атакували держустанови й органи місцевої влади відразу в декількох містах Донбасу: у Донецьку, Горлівці, Дружківці, Краматорську, Костянтинівці, Лимані (тоді – Червоний Лиман), Бахмуті (тоді – Артемівськ), Покровську (тоді – Красноармійськ). У Лимані напад відбили, штурм міського відділу міліції в Горлівці спочатку теж провалився, проте 14 квітня його захопили вже під прикриттям живого щита демонстрантів. Але центром протистояння був все ж Слов’янськ, де «зелені чоловічки» захопили міськвідділ міліції, міську адміністрацію і будівлю міськвідділу СБУ і заволоділи зброєю. Пізніше захоплювачі були ідентифіковані як військовослужбовці спецзагону Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу Збройних сил РФ. Бандити заборонили у місті політичні партії, свободу висловлювань, розпочали репресії, особливо стосовно тих, хто розмовляв українською мовою чи просто був помічений у проукраїнських поглядах. Терористи влаштовували самосуди інколи на вулицях Слов’янська, захоплювали «підозрілих» на їхню думку людей у полон серед білого дня й утримували в будівлі СБУ, яку перетворили на справжню катівню. Наступного дня після захоплення Слов’янська, 13 квітня, українська влада (РНБО) ухвалила рішення щодо початку антитерористичної операції проти розгорнутого замаху на нашу державу, а від бойовиків вимагалося скласти зброю до 9-ї години ранку 14 квітня. Звісно, цього не відбулося і 14 квітня Секретар РНБО і виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». 15 квітня на півночі Донецької області розпочалась АТО. Знадобилося майже три місяці, аби Слов’янськ знову став українським. Терористи залишили місто лише у ніч на 5 липня, передислокувавшись у Горлівку і Донецьк. Відступ російських терористів дозволив українським військам увійти до міста, відновити законну владу та надати гуманітарну допомогу його мешканцям.

Разом з тим, сьогодні Всесвітній день авіації та космонавтики. Відзначається за рішенням Міжнародної авіаційної федерації. 12 квітня 1961 року громадянин СРСР Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше у світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши еру пілотуємих космічних польотів. Цього ж дня світова громадськість відзначає і Міжнародний день польоту людини в космос. Рішення було ухвалене 7 квітня 2011 року на 65 –ій сесії Генеральної Асамблеї ООН і було присвячено 50-й річниці першого польоту людини в космос. В Україні сьогодні професійне свято тих, хто є дотичним до космонавтики – День працівників ракетно-космічної галузі України. Свято встановлене згідно з Указом Президента від 13 березня 1997 року. Свого часу українські науковці зробили величезний внесок у розвиток радянської космонавтики, що дозволило СРСР бути провідною космічною державою. Численні українські наукові установи, конструкторські бюро, промислові підприємства були причетні до багатьох найважливіших космічних перемог СРСР – від перших польотів у космос до створення й запуску космічного ракетного комплексу «Енергія-Буран». Донедавна Україна входила в топ-п’ятірку країн за кількістю космічних запусків, але нині, переважно через брак коштів, втрачає раніше завойовані позиції. Наразі пріоритетним напрямком української космонавтики є міжнародна співпраця, участь у реалізації міжнародних проектів.

Події дня:

105 років тому (1912) відбулась перша присяга українського «Пласту» – національної скаутської організації України. Перша українська організація «Пласту» виникла при філії Академічної гімназії у Львові в 1911 році за активної участі Петра Франка та Івана Чмоли. Відразу була взята назва «Пласт» (у запорізьких козаків пластунами називали розвідників – тих, хто вистежував ворога в прикордонних болотах). Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 році, який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Масовості пластовий рух набув у 1921 році з виходом першого українського підручника «Життя у «Пласті» за редакцією Олександра Тисовського. Пластові організації виникали повсюди в Україні, але польська влада в Західній Україні і радянська в Східній повели рішучий наступ на скаутський рух. Його активісти були фізично знищені, з 1930 року «Пласт» працював у підпіллі, а з 1939 – за кордоном. Діяльність «Пласту» була відновлена в Україні на початку 1990-их років.  Нині «Пласт» – найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу та об’єднує пластунів України й української діаспори.

Ювілеї дня:

135 років від дня народження Євгена Мєшковського (1882-1920), українського військового діяча, генерал-хорунжого Армії УНР. Народився на Полтавщині. Випускник Академії Генштабу у Петербурзі (1912). Учасник Першої світової війни. У 1918 році – начальник оперативного відділу генштабу армії УНР, начальник штабу Української Галицької армії. У січні-лютому 1919 розробив план реорганізації Галицької армії, реалізація якого дозволила значно підвищити боєздатність збройних сил ЗУНР. Був начальником Східного фронту, пізніше Волинської групи і армії УНР. У 1920 році – генерал-квартирмейстер генштабу УНР. У липні 1920 був смертельно поранений у бою з більшовицькими військами під Чорним Островом. Похований у Тернополі.

100 років від дня народження Анатолія Михайловича Іовлєва (1917-2000), українського графіка, заслуженого художника України, заслуженого діяча Польщі. Працював у галузі станкової та книжкової графіки. Твори: серії «Від Галича до Праги», «Через Карпати», «Зима й весна 1945 року»; ілюстрації та оформлення книжок українських письменників.

80 років від дня народження Станіслава Миколайовича Конюхова (1937-2011), відомого українського вченого, генерального конструктора – генерального директора Державного КБ «Південне» ім. М. Янгеля (Дніпро). Герой України (2004). Автор (співавтор) понад 240 наукових праць в галузі статики і динаміки стійкості, раціональних способів забезпечення просторової орієнтації та ін. Академік НАН України, лауреат Державних премій.

70 років від дня народження Тома Кленсі (1947-2013), американського письменника, автора політичних детективів і так званих технотриллера. Автор романів «Полювання за «Червоним Жовтнем»», «Кремлівський кардинал», «Гра у владу. Політика», «Ігри патріотів», «Усі жахи світу», «Без жалю». Написав сценарії до декількох комп’ютерних ігор. В індустрії комп’ютерних ігор його ім’я давно стало брендом.

Роковини смерті:

5 років з дня смерті Юрія Володимирович Шевельова (псевд. – Юрій Шерех; 1908-2002), українського мовознавця і літературознавця, славіста у США, доктора філософії, професора, іноземного члена НАН України, почесного доктора Альбертського (Едмонтон, Канада), Лундського (Швеція), Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Народився у Харкові (батьки були етнічними німцями), закінчив Харківський університет. 1944 року виїхав до Німеччини. Був доцентом Українського вільного університету у Мюнхені; викладав українську і російську мови у Лундському, а після переїзду до США – в Гарвардському університетах. Протягом 1954-1958 – доцент, а 1958-1977 – професор кафедри слов’янської філології Колумбійського університету (Нью-Йорк). Автор низки фундаментальних мовознавчих праць: «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов’янської мови: історична фонологія загальнослов’янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979). Впродовж десятиліть ім’я вченого, славіста №1 на Заході, в Україні замовчувалось, на нього навішувалися різноманітні політичні ярлики. Радянських ідеологів (і тих, хто прийшов їм на зміну) надзвичайно дратувало, що Шевельов посягнув на «святая святих» – на начебто «віковічне братерство трьох слов’янських мов» – російської, української та білоруської. Шевельов науково довів, що українська мова бере початок з VІІ століття, а завершує своє формування в ХVІ столітті. Тому вченого звинувачували у колабораціонізмі з окупаційною німецькою владою та всіляко демонізували. Коріння чекістської пропаганди настільки міцно проросло в головах деяких українців, що навіть і в сучасній, вже незалежній Україні трапляються кричущі й зовсім дикунські випадки. Широкого розголосу набула історія про пам’ятну дошку Юрію Шевельову, встановлену у вересні 2013 року в Харкові на будинку, де тривалий час мешкав учений. Ініціатива громадськості та місцевих науковців викликала шалену протидію тодішньої міської влади Харкова. Зокрема, голова Харківської обласної держадміністрації Михайло Добкін назвав Юрія Шевельова «посібником фашистів». За декілька днів дошку по-варварськи було демонтовано, що, в свою чергу, викликав хвилю осуду з боку громадських, наукових, національних організацій. 


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-