11 запитань про те, як українським медикам дали волю

11 запитань про те, як українським медикам дали волю

Аналітика
1741
Ukrinform
Медзакладам надали автономію – фінансову і організаційну. Тепер зрозуміємо, наскільки ефективні керівники лікарень ​

Минулого тижня Верховна Рада дозволила реорганізувати заклади охорони здоров'я в комунальні та казенні некомерційні підприємства. Загальний висновок ухваленого законопроекту такий – лікарням надали господарську автономію, і кожен медзаклад тепер «сам собі режисер». Це не означає, що лікарні в обов’язковому порядку повинні реорганізуватися: бути чи не бути підприємствами вони вирішуватимуть самостійно. Примітно, що закон категорично забороняє приватизувати чи перепрофілювати лікарні. Але що реально зміниться? Наша медицина, зокрема…

Про те, як зміняться медичні заклади після реорганізації, Укрінформ поспілкувався з головним лікарем Київського міського дитячого діагностичного центру Андрієм Семиволосом, якого на початку 2015 року The Guardian назвав одним із тих, хто повстав проти корупції в медицині, зокрема в Інституті раку.

1. Реорганізація лікарень в комунальні та казенні некомерційні підприємства – що це означає?

- Це зміна статусу і перший шлях до реформування галузі. Ми, наприклад, вже рік готували документи, щоб потрапити на пілотне реформування та отримати статус комунальної некомерційної організації. Найголовніше – це розширить повноваження нашого закладу і дасть можливість певної автономії та оперативного управління саме у фінансовій площині.

На сьогодні у нас захищені всі статті видатків. Тобто ті кошти, які надійшли на, припустимо, комунальні платежі, йдуть лише туди. Наприклад, якщо нам на це виділили 100 тисяч гривень, а ми зекономили на енергозберігаючих технологіях і заплатили 75 тисяч гривень, то 25 тисяч повернуться знову в бюджет, і ми не зможемо використати їх на щось інше.

А після цієї реформи, якщо ми на чомусь зекономимо, зможемо перекинути кошти з одного кошторисного призначення (послуги, зарплатня, ремонт тощо) на інше. Але це не значить, що я відправлю ці гроші собі в кишеню. Для їхнього перерозподілу потрібно направити обґрунтування в департамент і отримати дозвіл від казначейства.

До речі, ми також зможемо самостійно встановлювати чисельність працівників  і набирати більше лікарів за сезонною потребою. Наприклад, зараз потрібно більше алергологів та лорів, а взимку зростає потреба у травматологах. Раніше це можна було робити лише за погодженням Департаменту охорони здоров’я.

2. Чи зможуть медичні установи отримувати прибуток?

-Так, ми зможемо заробляти додаткові кошти, хоч і станемо некомерційним підприємством. Але ж звісно будемо сплачувати з них податки. Ми також зможемо відкривати банківський рахунок.

3. На що можна буде витрачати зароблені медзакладом кошти?

-Наприклад, з цих грошей можна буде виплачувати понаднормові лікарям, якщо їм довелося затриматися на зміні, чи повертати нашим працівникам гроші за проїзд, якщо вони живуть за містом. Також співробітникам можна буде запропонувати соціальний пакет чи медичне страхування. Тобто зекономлені гроші використовуватимуться на господарську чи іншу діяльність. Це буде реінвестиція.

4. Заклади охорони здоров’я зможуть використовувати для підвищення рівня медобслуговування кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб. Йдеться про оплату якихось додаткових послуг?

- Так, ми зможемо запровадити різні додаткові сервіси. Наприклад, ми беремо у когось послугу, а вони відшкодовують нам гроші за електроенергію тощо.  Це зменшить навантаження на бюджет, а також на заклад в плані очікування грошей і розтягування залишків.

Важливо, що реформа дає можливість прорахувати собівартість послуг. Наприклад, в собівартість аналізу крові увійде зарплатня персоналу, ремонт обладнання, вода, електроенергія, обслуговування території тощо. Це не означає, що завтра в нас все стане платним, але ми зможемо співпрацювати тепер зі страховими компаніями, і знатимемо яку суму їм виставляти до оплати. Основний же пакет безкоштовних медичних послуг залишиться. Але якщо ви хочете більшого і маєте змогу сплатити – ми будемо думати, як задовольнити цей попит. Ми ніколи не змінимо стару систему, якщо не будемо отримувати стовідсотково достовірну інформацію про надходження і створювати прозорі умови співпраці з будь-ким.

5. Тобто лікарні тепер зможуть мати додаткові джерела фінансування?

-Так. Хочу зауважити, що всі лікарні у світі фінансуються з різних джерел. Як мінімум, існує чотири джерела фінансування будь-якого лікувального закладу – бюджет, меценатство або благодійництво, зароблені власні кошти та гранти.

Тобто частина державного фінансування залишиться, але не буде такого, що бюджетні гроші безперервно ідуть як вода в пустелю, а куди і як – невідомо. Можна буде спитати з управлінця, який очолює медзаклад – що ви зробили для того, щоб виправити якісь недоліки, наприклад, відсутність ремонту. Спекуляцій щодо того, що заклад не профінансувало місто чи держава, стане менше.

6. Чи є у нас заклади, які вже працюють за таким принципом?

-Така система більше десяти років працює у Києві, у 18-й медичній частині, що на Петрівці напроти заводу «Маяк». Там всі пацієнти проходять реєстрацію, де вписують номер страхового полісу чи послугу, за яку сплатили тощо. І якщо видно, що пацієнт не зареєструвався у загальній базі, але потрапив до лікаря – лікар або не отримає за це гроші, або навіть отримає по шапці. Це дозволяє запровадити систему бонусів та штрафів.

7. А в інших країнах подібна організація медичних закладів зустрічається?

-Наприклад, коли ми з групою лікарів відвідували Словаччину та Словенію, то побачили, що там працюють саме за цим принципом. У Словаччині ми відвідали загальну районну лікарню міста Стара Любовня. Мер міста розповідав, що не важливо, кому цей заклад належить, головне, який там господар. Якщо підприємство погано працює, то місто і громада спитають це передусім з управлінця закладу. До речі, там у місцевих громад і мера більший вплив на рішення, пов’язані з лікарнею, а також більше  фінансування з місцевого бюджету.

Ми готові змінюватися, але це не може бути гра в одні ворота, суспільство має сказати, чого воно хоче, підтримати, допомогти – не обов’язково грошима, а десь і підказками, контактами.

8. Що в результаті отримає від реформи медперсонал? Пацієнти?

-Ми зможемо платити більшу зарплату, створювати соціальні пакети, відправляти лікарів на стажування в інші країни, навіть, можливо, в майбутньому вирішувати проблему з житлом – заплатити, скажімо, певний відсоток на початковому етапі будівництва за 20 квартир. Ми зможемо заохочувати і утримувати кращих працівників. А нинішня система фінансування і її планування не дає цього робити.

А люди… Наприклад, ми зможемо приймати пацієнтів у вихідні, а знаючи ціну послуги та кількість записів стане зрозуміло, скільки заробить за це лікар. Лікарі з задоволенням виходитимуть на роботу – і пацієнтам, які завантажені роботою в будні, але готові оплатити послугу у вихідні, це теж буде зручно.

9. Які реальні терміни та темпи запровадження таких новацій?

-Можу сказати так: якщо чекати, то довго. А якщо знаходитися в процесі і щось робити – то час летить. Наша «Поліклініка без черг», яку ми запустили у вересні 2016-го і не знали, чи взагалі з цього щось вийде – зараз набирає обертів. Ми можемо ставити дедлайни. Але ми маємо їх ставити не керівництву, не медикам, не суспільству окремо від медицини, не управлінцям. Українці мають поставити дедлайни собі і сказати – давайте реально щось робити, це перш за все нам потрібно.

10. В законопроекті йдеться, що керівники державних та комунальних закладів охорони здоров’я призначаються на посаду на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п’яти років. А як було раніше?

- Раніше було так само. Але з іншого боку, відкритий конкурс нібито дає обраній людині індульгенцію від звинувачень: мене ж за конкурсом призначили. Але коли призначають некомпетентну людину, то хтось має брати за це відповідальність. Якщо комісія обрала неефективного менеджера – то нехай вона також за це відповідає. Конкурси передусім покажуть – хто хороший, а хто поганий керівник, і як швидко почне змінюватися медичний заклад з його приходом на цю посаду.

11. Які складнощі можуть виникати під час реалізації цієї програми?

-Про ці складнощі стане відомо лише в процесі. Головне – доносити до людей, що ці зміни потрібні. Мене навіть уже запитували: а чи не буде головний лікар класти ці гроші собі в кишеню? Це вже на його совісті, зате в громадськості буде з кого спитати, і якщо людина не справляється з менеджерськими функціями – міняйте її. Відтак менеджер, який прийде, розумітиме свою відповідальність, але його зарплатня теж має бути відповідною – близько 2 тисяч євро (хоча у Словаччині це зарплата звичайного лікаря). І вже тоді нехай громадськість бере його під мікроскоп і аналізує, що він зробив не так.

Юлія Горбань, Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-