Пожежі в екосистемах: коли вогонь не є очищенням

Пожежі в екосистемах: коли вогонь не є очищенням

1818
Ukrinform
Не прибрали навколо свого приватного двору, викинули сміття невідомо куди, спалили траву - платіть

Тисячі пожеж унаслідок спалювання сухої рослинності на полях, городах, луках і торфовищах в Україні вже стали не просто "притчею во язицех", а національною катастрофою.

Щовесни й щоосені рятувальники, екологи, влада, інформуючи про шкоду таких пожеж для здоров'я, природи й клімату, закликають людей не нищити середовище свого існування, але ті чомусь продовжують це робити, причому, як свідчить статистика, ще з більшим завзяттям.

КІЛЬКІСТЬ ПОЖЕЖ В ЕКОСИСТЕМАХ ЗРОСЛА В КІЛЬКА РАЗІВ

Наприклад, на Чернігівщині у березні поточного року кількість пожеж в екологічних системах зросла утричі, порівняно з минулорічним рівнем, і перевищила 200 випадків. Площа, пройдена і випалена вогнем, склала 750 га, що у три з половиною рази більше, ніж у березні минулого року. Ще 18 пожеж, спричинених спалюванням трави і сміття, зафіксовано в житловому секторі. Про це на брифінгу в облдержадміністрації повідомив т.в.о. начальника управління ДСНС у Чернігівській області Дмитро Безкостий.

"Унаслідок цих загорянь нанесено збитків приватному сектору. Вогнем знищено 1 житловий будинок та 6 господарчих будівель. Ще 5 сараїв та дві нежитлові будівлі пошкоджено. Навіть цього дня, за годину до нашого брифінгу, велика пожежа сталася в селі Красилівка Козелецького району, де внаслідок спалювання сухої рослинності пошкоджено 1 житловий будинок та 3 господарчі будівлі. Аналогічна ситуація - і в Новгород-Сіверському районі", - поінформував рятувальник.

За його словами, й загроза втрати власного будинку, а інколи навіть життя, людей не зупиняє. Не спрацьовує і пам'ять про недавні надзвичайні події, через які тисячі люди страждали-задихалися тижнями.

"Незважаючи на негативний досвід 2015 року, коли пожежа торфу в урочищі Трубіж біля села Данівка Козелецького району на загальній площі 195 га переросла до рівня надзвичайної ситуації, уже в цьому році, 12 і 22 березня, біля тої ж Данівки зареєстровано дві пожежі сухої рослинності на загальній площі майже 100 гектарів. Тобто, масштабна пожежа 2015 року не навчила робити висновки деяких несвідомих громадян", - констатував Безкостий.

Він зазначив, що з метою профілактики загорянь в екосистемах та житловому секторі, органи влади, місцевого самоврядування, ДСНС та зацікавлені служби постійно проводять інструктаж серед населення. Однак це чомусь не діє: люди не дослухаються до застережень.

СПІЙМАТИ ПАЛІЯ ЗА РУКУ - НЕРЕАЛЬНО

Безпорадно розводять руками й екологи.

"За цей сезон нашими інспекторами за самовільне спалювання притягнуто до адміністративної відповідальності 17 фізичних осіб. Притягнути ж посадовців - дуже складно. Незважаючи на штрафи, керівники сільгосппідприємств та фермерських господарств вважають, що можуть усе палити, аби не витрачатися на солярку для обробітку сільгоспугідь, і спіймати когось за руку - нереально. У нас був випадок, коли ми зафіксували, як людина ходить з лопатою, обмотаною облитим пальним ганчіркою і розносить нею вогонь. Та коли чоловік побачив нас, то став тією ж лопатою копати й говорити: "Що ви, я тут, навпаки, борюся з пожежею". І ми нічого не змогли довести, бо він закопував те, що запалив.

Загалом дзвінків про пожежі в екосистемах від людей надходить багато, але як реагувати? От, скажімо, горить поле. Доки доїхали - воно згоріло. Власник ділянки каже, що розпорядження палити не давав. Тож штрафуємо лише тих, хто палить у своєму дворі чи під парканом", - поділився особливостями роботи екоінспекторів начальник Державної екологічної інспекції у Чернігівській області Леонід Бурковський.

Поліпшити ситуацію, вважає він, зможе прийняття закону, за яким за палаюче поле відповідатиме його власник. Утім, підготовка такого законопроекту залишається лише на стадії розмов, оскільки землевласникам та орендарям сільгоспугідь, яких чимало в парламенті, подібний закон не вигідний.

Тож поки екологи роблять, що можуть. Та чи багатьох паліїв спіймаєш, коли на Чернігівщині, зокрема, один інспектор обслуговує аж шість (!) районів області? Навіть за умови підвищення штрафних санкцій за спалювання рослинності, які, після внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, в 2017 році зросли в 5 разів і тепер коливаються від 170 до 1700 грн (залежно від того, хто, що і де палить). Отож і штрафують лише приватних господарів за пожежі у житловому секторі.

Єдине, що чиновникам Чернігівщини вдалося досягти за останні роки, - це заборони спалювання решток аварійних дерев, які зносяться на узбіччях автодоріг.

"Це - великий позитив, бо від того спалювання теж горіли і поля, і ліси, і все підряд. На сьогодні такі дії нещадно караються", - сказав Бурковський.

ВОГОНЬ, ЯКИЙ СТЕЛИТЬ "ДОРОГУ В ПЕКЛО"

Аби достукатися до свідомості громадян, екологи й пожежники щорічно роз'яснюють, чому не можна випалювати суху траву і стерню - публікують інформацію в ЗМІ та на своїх сайтах, виступають по радіо й телебаченню, друкують і поширюють відповідні пам'ятки. Зазирнули в них і ми. Отже, що відбувається від випалювання сухостою?

Перше і, здавалося б, найголовніше, що мало би зупиняти паліїв - те, що впливає безпосередньо на людину - її життєдіяльність і здоров'я: значне зниження родючості грунту, викиди в повітря разом із продуктами згоряння пестицидів, якими кропляться рослини (та ж картопля від жука), вплив викидів вуглекислого газу в атмосферу на зміну клімату на планеті, задимлення і смог, що надовго зависає у повітрі, не дає нормально дихати, погіршує видимість на дорогах і спричиняє ДТП.

Дим при горінні екосистем - їдкий, темний, густий, алергіки від нього дуже страждають. При спалюванні трави у місті, вздовж автодоріг у повітря потрапляють солі важких металів, які осіли на траві та листі. Такий дим, зазначають фахівці, просто отруйний. А якщо уявити, скільки з травою згорає викинутих у неї пластикових пляшок і поліетиленових пакетів, то страшно уявити, чим ми дихаємо. Вчені довели, що в димі від багаття міститься у 350 разів більше бензапірену, ніж у сигаретному димі. І що з димом у повітря вивільняються діоксини - одні з найотруйніших для людей речовин.

Друге - збіднення рослинного і тваринного світу. Комусь здається, що це - дрібничка. Утім, це далеко не так. Під час пожеж гине багато комах, їхніх личинок і лялечок, горять сонечка, туруни, мурахи, дощові черв’яки та маса іншої дрібної, але вкрай необхідної для нормального функціонування екосистеми, живності. Не буде цієї, здавалося б, дрібноти - земля стане мертвою, а шкідники, якими харчуються різні корисні жучки, знищать наші культурні рослини й плоди (і ми це вже спостерігаємо). Адже все в природі взаємопов'язано.

Під час випалювання сухої трави у ній гинуть гнізда та кладки яєць різних птахів. Із випалених місць пернаті йдуть назавжди, а значить - і від нас, людей. Відлітають подалі й пташки, яким, через випалення їхньої здобичі, не вистачає їжі. А ми дивуємося, чому яблука та сливи поїли черви, а споконвічно українські калину та мальву знищила тля, чому вже нічого не можна виростити без обприскування хімікатами. Відповідь же лежить на згарищах нашої прекрасної землі.

Під час сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні грунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Одні згорають, інші задихаються від диму. Паліям, певно, важко уявити це жахіття, але для представників фауни пожежі в середовищі їхнього існування - справжнє пекло без будь-якої надії на порятунок.

Продуктами згоряння забруднюються і водойми - як це було торік на Чернігівщині, коли попіл від палаючих торф'яників змило в річку Остер. Наслідки бездумно запущеної вогняної стихії можна перераховувати довго. Але час перейти до аналізу: що відбувається, чому людина - по суті, сама дитина природи - руйнує взаємопов'язані ланцюги екологічного балансу і нищить середовище свого існування? У пошуках відповіді ми звернулися до психологів.

СКОРО Й "ЗОЛОТИЙ МІЛЬЯРД" НЕ ЗМОЖЕ ЖИТИ НА ЗЕМЛІ

Алла Скок, кандидат психологічних наук, декан психолого-педагогічного факультету Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка: 

- Біда в тому, що людська спільнота перетворилася на суспільство споживачів. Ми звикли брати від природи все і абсолютно про неї не піклуватися. Ми перестали розуміти, що в природі все взаємопов'язано між собою, що природа - це наше повітря, наша вода і наш хліб, і якщо ми знищимо ці найголовніші складові нашого життя, то теж загинемо.

Ми вирішили, що, осушивши болота й повернувши річки у зворотному напрямку, стали "царями природи". Насправді ж ввели себе в оману і тепер постали перед проблемою: за останні 150 років, відколи почалася технічна революція, котра дозволила нам стати сильнішими, ми знищили майже все. Іще через років 50 такого господарювання на Землі, навіть "золотий мільярд" (про який говорять, що лише такій кількості людей згодом вистачатиме земних ресурсів) не зможе на ній жити.

Ірина Шлімакова, завідувач кафедри екологічної психології та психічного здоров'я психолого-педагогічного факультету ЧНПУ ім. Т.Г.Шевченка: 

- На самому початку зародження та існування людської цивілізації люди були повністю наближені до природи і вважали, що природа - це дім, у якому вони живуть. Далі, з розвитком цивілізації, люди настільки відчули себе хазяями в цьому домі, що стали нещадно експлуатувати природу в своїх корисливих цілях. Повернутися в цей дім сьогодні нам дуже складно - через трансформацію нашої свідомості. Ми вважаємо, що людина - це господар, Бог, який може з природою творити все, що захоче. Ми надто відірвалися від того, що нам було дано споконвічно.

Як бачимо, психологи сходяться на глобальному баченні проблеми. Відтак, якими мають бути дії і з чийого боку, аби якомога швидше припините війну українців із довкіллям, і, по-суті, проти самих себе?

ШТРАФИ ТРЕБА ЗРОБИТИ ВЕЛИКИМИ

Алла Скок: - Нам треба уже зараз зрозуміти: якщо ми не "перекуємо" свою свідомість, то всі загинемо. Уже сьогодні є країни, в яких не вистачає води, кисню, чистого повітря. Наша країна ще більш-менш багата ресурсами, але вже й у Чернігові за останні два роки повисихали озера і колодязі, обміліли річки. І все це - наслідки життєдіяльності людини.

Тому потрібно усім миром звернути всій погляд на довкілля і на дітей, починаючи з наймолодшого віку. Виховувати в дітях не споживацьке, а врешті-решт, людське ставлення до всього живого. Щоб діти розуміли, що життя будь-якої земної істоти, починаючи від комашки чи пташки, - це НАШЕ загалом-то життя.

Щоб виростити покоління з новою екологічною свідомістю, дітям треба все пояснювати. Потрібно домагатися, щоб у школах було більше психологів. Треба створювати громадські організації за екологічне виживання, а не політичні об'єднання, які тільки розділяють нас. І державним органам, звичайно, час почати дбати про порятунок довкілля, створення екологічних дружин і тому подібного.

Боротьба людства за своє екологічне виживання буде тривалою. На виховання нових поколінь з екологічною свідомістю знадобиться стільки років, скільки пішло на формування споживацького ставлення до природи. Навіть якщо ми будемо боротися всіма методами - виховувати, карати, створювати екопатрулі тощо.

По відношенню ж до сьогоднішніх поколінь можуть допомогти лише суворі методи покарання за екологічні правопорушення. Не прибрали навколо свого приватного двору, викинули сміття невідомо куди, спалили траву - платіть. З огляду на запущеність ситуації штрафи мають бути великими. І не для того, щоб люди боялися, а щоб розуміли: питання настільки серйозне, що штраф - це лише невелика частина коштів, необхідних для відшкодування завданих природі збитків.

Ірина Шлімакова: - Мені здається, що лише ми, психологи, спроможні сформувати екологічну свідомість. І тут потрібна поетапність. У дитсадках, школах, вузах має бути вибудуваний ланцюжок системної роботи з використанням психологічних методів і прийомів. Ми повинні дати знання про це, сформувати екологічне мислення. Зараз ми шукаємо відповідні технології, але, вважаю, державі потрібна освітня реформа з формування екологізації людського мислення. Проблема екологічної кризи і питання екологізації свідомості мають потрапити в число пріоритетних напрямків діяльності влади.

Віталіна Синіговець, начальник відділу природо-заповідного фонду департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації: - Треба посилити пропагандистську роботу в селах, у сільрадах, школах: більше роз'яснювати - наскільки це шкідливо, бо люди, скоріше за все, не розуміють, що коять, і до чого це призводить. Вони не замислюються, що при спалюванні виділяються канцерогенні речовини, сажа, оксиди сірки, які можуть стати причиною виникнення респіраторних і онкологічних захворювань. Люди часто цього просто не знають.

Окрім активізації інформаційної кампанії, ще, вважаю, треба посилити штрафні санкції, а для цього - розширити штати органів контролю: пожежників, екологів. Боячись адміністративної відповідальності, люди, впевнена, менше палитимуть.

Натомість у нас поки екологів щороку скорочують, а екологічну інспекцію, на жаль, зараз уже взагалі ліквідують. Буде якась нова структура. Скільки там людей працюватиме, і що саме вони робитимуть, ми не знаємо.

Наталія Потапчук, Чернігів


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-