2 квітня. Пам’ятні дати

Цього року свято дитячої книги святкує свій півстолітній ювілей, адже Міжнародний день дитячої книги був заснований у 1967 році згідно з рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (International Board on Books for Young People, IBBY). Відзначається він щороку 2 квітня, в день народження всесвітньо відомого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена (1805–1875). Однією з головних ініціаторок цього свята стала німецька дитяча письменниця, діячка світової дитячої літератури, засновниця IBBY Єлла Лепман. Ще на початку 50-х років минулого століття вона пропонувала заснувати «маленьку нобелівську премію» з дитячої літератури – Міжнародну премію імені Ганса Крістіана Андерсена. Починаючи з 1956 року, премія присуджується найкращому авторові дитячої книги, а з 1966 року її почали вручати і кращому ілюстраторові. Найвищою і найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим майстрам у галузі дитячої книги і вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). За традицією популярного письменника запрошують написати Послання дітям всього світу, а відомого художника – створити оригінальний плакат до цього дня. Жоден з українських письменників чи художників-ілюстраторів за весь час існування премії ще не був нагороджений медаллю Андерсена. Тільки в 1973 році Почесний диплом Міжнародної премії імені Г.К. Андерсена за поему-казку «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до «Почесного списку Андерсена» було вписано ім’я Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори з Васюківки». Серед сучасних українських авторів, котрі пишуть для дітей – Леся Воронина, Іван Андрусяк, Володимир Рутківський, Світлана Прудник, Оксана Лущевська, Анатолій Григорук, Дзвінка Матіяш, Олександр Гаврош, Дмитро Чередниченко, Наталка Сняданко, Олесь Ільченко, Зірка Мензатюк.

Разом з тим, сьогодні Всесвітній день розповсюдження інформації щодо проблем аутизму. Відзначається згідно з резолюцією ГА ООН від 18 грудня 2007 р. з метою підвищення інформованості суспільства щодо проблем дітей, які страждають на аутизм. Ініціатором Дня була Держава Катар. Аутизм (термін походить від грецького слова autos — «сам») – це порушення розвитку нервової системи, яке проявляється в ранньому дитинстві і не залежить ані від статі, ані від расової приналежності чи соціально-економічного статусу. Мета Дня – підтримка людей, котрі страждають на аутизм, а також поліпшення умов їхнього життя – зокрема, гарантування доступу до якісної освіти, надання гідної праці, створення належних умов для економічного зростання тощо. Тема Дня 2017 року – «До самостійності і правоздатності». Конвенція про права інвалідів містить положення про повагу особистої самостійності інвалідів, включно зі свободою робити свій власний вибір і незалежності (стаття 3). Крім того, в статті 12 Конвенції йдеться, що «держави-учасниці визнають, що інваліди володіють правоздатністю нарівні з іншими в усіх аспектах життя». Правоздатність є ключовим аспектом визнання особистості, наділяє її всіма юридичними правами. Однак для визнання правоздатності необхідно володіти певними фізичними якостями, що створює бар’єри на шляху повного залучення аутистів у суспільство.

Щороку в першу неділю квітня в Україні відзначається День геолога. Професійне свято встановлене згідно з Указом Президента від 7 лютого 1995 року «…на підтримку ініціативи працівників геології, геодезії та картографії України…» У 2000 році створено Спілку геологів України, яка на сьогодні об’єднує геологів, геофізиків, інженерів та учених геологічної галузі України. Загальна чисельність дійсних членів – понад 4 тисячі. До складу Спілки входять 46 геологічних підприємств, організацій, установ, товариств, асоціацій.

Ювілеї дня:

1275 років від дня народження Карла Великого (742–814), короля франків з 768 року, імператора з 800 року. Центральний герой циклу французьких народних оповідей та епічних поем. Його легендарний іспанський похід 778 року був оспіваний у «Пісні про Роланда», складеної на початок ХІІ ст. Його ім’ям також названа династія Каролінгів.

110 років від дня народження Дмитра Данилишина (1907-1932), відомого діяча Української військової організації та ОУН. Дядько Василя Біласа. Входив до складу дрогобицької бойової групи ОУН, створеної Зеноном Коссаком. 29 серпня 1931 року за наказом Крайової Екзекутиви ОУН спільно з Василем Біласом вчинив замах на начальника східного відділу МЗС Польщі Тадеуша Голувка, який мав відношення до проведення політики «пацифікації» в Західній Україні. Учасник експропріаційних акцій на пошти у Трускавці (серпень 1931) та Городку (листопад 1932). Був заарештований польською поліцією, а невдовзі засуджений до смертної кари через повішення. В останньому слові Данилишин сказав: «Я знаю, що мене жде. Я був і є на все підготований. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої неньки України!» 23 грудня страчений разом з Василем Біласом у львівській тюрмі «Бригідки». На ту пору Дмитру Данилишину було 25 років, а Василю Біласу – 21. Страта Данилишина і Біласа викликала масовий рух протесту серед українського населення Галичини. Щорічні відзначення річниці страти героїв перетворювались на масові антипольські демонстрації, які часто завершувались кривавими сутичками демонстрантів з поліцією.

85 років від дня народження Іоанни Хмелевської (1932-2013), відомої польської письменниці, авторки іронічних жіночих детективів. За фахом архітектор. Загалом видала 60 книг, найвідомішими з яких є: «Клин клином», «Що сказав покійник», «Проклятий садок», «Лесь», «Особливі заслуги». Декілька творів письменниці були екранізовані.

Роковини смерті:

240 років з дня смерті Максима Созонтовича Березовського (1745-1777), українського композитора. Народився у Глухові. Початкову музичну освіту здобув у Глухівській музичній школі, що була заснована 1730 року й готувала професійні кадри для Санкт-Петербурзької придворної співацької капели. Чудовий голос і геніальна обдарованість Березовського проявилися в ранньому дитинстві: дев’ятирічного хлопчика прийняли до київської «Академії для наук свободних», тодішнього осередку музичного життя всієї України. Подальша доля Березовського пов’язана із Санкт-Петербургом та Придворною співочою капелою, де він дебютував у 14 років як оперний співак. Із середини 60-х років ХVІІІ ст. Березовський – визнаний майстер композиції, твори якого із захопленням сприймають знавці та двір. Варто зазначити, що Березовський декілька років жив в Італії. Виступав як співак-соліст; у Болонській філармонічній академії отримав звання академіка-композитора. Його вчителем і наставником був Джованні Баттіста Мартіні (учнем Мартіні був і Моцарт). Березовський одностайно був прийнятий у члени Болонської філармонічної академії і, таким чином, першим з вітчизняних композиторів здобув визнання за кордоном. Його ім’я золотими літерами викарбуване на стіні академії поряд з ім’ям Моцарта. У 1774 році Березовський повертається до Петербурга. В Росії композитора зустріли холодно, зарахували до придворної співацької капели на скромну посаду, яка явно не відповідала його творчим можливостям. Три роки марних сподівань, нездійснених мрій (серед них і пропозиція графа Потьомкіна організувати в Катеринославі музичну академію), поневіряння, нестатки і, врешті, трагічний кінець. Не витримавши інтриг і злиднів, композитор  покінчив життя самогубством. Йому було лише 32 роки. У свідоцтві про смерть композитора, складеному управляючим імператорськими театрами Іваном Єлагіним написано: «…по смерти его ничего не осталось, и погрести тело нечем». Разом з Дмитром Бортнянським і Артемієм Веделем Березовський є основоположником жанру вітчизняних циклічних хорових концертів, які належать до видатних явищ світової музичної культури.

75 років з дня смерті Костя Мацієвича (1873-1942), українського державного і політичного діяча, вченого-агронома. Протягом 1907-1915 рр. працював у Харківському сільськогосподарському товаристві, редагував часописи «Хлібороб», «Агрономический журнал». У 1915-1917 рр. – професор Вищих сільськогосподарських жіночих курсів у Петербурзі. В 1917 р. повернувся в Київ, брав активну участь у національному русі. Був обраний до складу Української Центральної Ради та Малої Ради, готував проект земельної реформи в Україні. В січні-лютому 1919 року входив до складу дипломатичної місії, що вела переговори з представниками Антанти в Одесі, згодом очолив МЗС УНР. З 1923 жив в еміграції у Чехо-Словаччині. Викладав агрономію в Українській Господарській Академії в Подєбрадах. Брав участь у суспільно-політичному житті української еміграції. Автор ряду праць з проблем агрономії.

Цього дня помер Папа Римський Іван Павло ІІ (Кароль Войтила; 1920-2005), один із найяскравіших релігійних діячів і впливових лідерів ХХ століття, миротворець, антикомуніст, богослов, поет, філософ, святий Католицької церкви, канонізований у 2014 році. Іоанн  Павло ІІ був легендарною постаттю. Він не лише став першим Папою Римським неіталійського походження за останні 445 років, одним із наймолодших понтифіків за всю історію церкви і першим Папою слов’янського походження. Він став першим Папою, який переступив поріг юдейської синагоги і мусульманської мечеті. У 2001 році він уперше, починаючи з часу розколу християнської церкви на православну і католицьку в 1054 році, відвідав православну Грецію. Загалом він здійснив понад 200 пастирських поїздок, в том числі й 104 закордонні подорожі. Найчастіше він відвідував Польщу, США і Францію, а також Іспанію і Мексику. Побував Іоанн Павло ІІ і в Україні (червень 2001). Перше, що він зробив, зійшовши з трапу літака – став на коліно й поцілував українську землю, розстелену на білій тканині. Він цитував Шевченка і Сковороду, молився в церкві на Аскольдовій могилі, жартував і благословляв люд на стадіоні «Чайка». Для багатьох вірних то була незабутня зустріч.