30 березня. Пам’ятні дати

30 березня. Пам’ятні дати

1055
Ukrinform
Цього дня в канадському Монреалі пішов з життя Дмитро Донцов – політичний діяч, публіцист, одна з найяскравіших постатей української політичної думки ХХ ст.

Дмитро Іванович Донцов (1883-1973) народився у Мелітополі. Навчався в Петербурзькому і Віденському університетах. Належав до Революційної української партії та Української соціал-демократичної партії, за що двічі піддавався арешту (1905, 1907). У 1908 році навіть був змушений емігрувати. У 1913, виступаючи на другому всестудентському з’їзді у Львові, накреслив програму побудови Української незалежної держави. У 1917 повернувся в Київ. В період Гетьманату Донцов очолив Українське телеграфне агентство (нині Укрінформ) і Бюро української преси. В 1919-1921 роках – керівник Українського пресового бюро в Берліні. З 1922 року перебував у Львові, де виступив засновником Української партії національної роботи, керував двотижневиком «Заграва» та редакцією «Літературно-наукового вісника», видання якого було поновлено з ініціативи Євгена Коновальця. З 1939 року жив в еміграції - Німеччина, Чехо-Словаччина, Франція. 1947 року оселився в Канаді, де викладав українську літературу в Монреальському університеті. Донцов – автор багатьох публіцистичних праць, в яких обгрунтував необхідність політичної незалежності України і розробив ідейні основи українського націоналізму. Погляди Донцова еволюціонували від соціалізму до беззастережного його заперечення, від войовничого матеріалізму до ортодоксального християнства. Він послідовно обстоював ідею державної самостійності України та її духовно-культурної орієнтації на Захід. Виступаючи проти російського імперіалізму в усіх його проявах, Донцов застерігав від орієнтації на Москву, незважаючи на те, чи вона царська, республіканська, буржуазна, пролетарсько-соціалістична чи ще якась. Ідеї Донцова мали великий вплив на молодь у передвоєнний час і у значній мірі стали ідеологічним обґрунтуванням діяльності ОУН.

Події дня:

150 років тому (1867) у Вашингтоні був підписаний договір, укладений між Росією і Північно-Американськими Сполученими Штатами, про продаж російських північноамериканських колоній (Аляски та Алеутських островів, або так званої Російської Америки) США за 7,2 млн. доларів. Офіційна передача Аляски США відбулася 18 жовтня 1867 року в Ново-Архангельську.

53 роки тому (1964) за особистим розпорядженням секретаря Київського обкому Компартії України Бойченка було здійснено акт вандалізму – знищено вітраж на пошану великого Кобзаря в Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка, виконаний Опанасом Заливахою, Аллою Горською, Людмилою Семикіною та Галиною Севрук. Мистецький твір було визнано «ідейно хибним». На вітражі був зображений гнівний Шевченко, що однією рукою пригортав до себе скривджену жінку-Україну, а у високо піднятій другій руці тримав книгу. Зображення супроводжувалося словами Кобзаря: «Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю слово». Художники, які брали участь у створенні вітража, були піддані репресіям.

45 років тому (1972) в умовах виникнення в країні ситуації, близької до громадянської війни, британський парламент прийняв Закон про пряме правління Ольстером (історична провінція Ірландії) з Лондона. З червня 1996 року проводяться багатосторонні переговори з мирного урегулювання, що передбачають збереження Ольстеру в складі Об’єднаного Королівства і відтворення в історичній області Північноірландської асамблеї.

Ювілеї дня:

160 років від дня народження Габріелі Запольської (1857–1921), польської письменниці й актриси. Виступала на сценах Варшави, Познані, Кракова, Львова, Парижа («Вільний театр»). Найвідомішим літературним твором Запольської є п’єса «Мораль пані Дульської» (1906) – уїдлива сатира на тогочасне суспільство. П’єса з успіхом йшла в театрах Києва, Львова, Одеси, Запоріжжя, Чернівців, Сімферополя. Писала романи, повісті й оповідання. Народилась Габріеля Запольська у с. Підгайці (передмістя Луцька) на Волині. Її батько був заможним міщанином, мати – колишньою танцівницею балету. Початкову освіту здобувала спочатку вдома, а згодом – у Львівському педагогічно-науковому інституті. У 1876 році вийшла заміж за лейтенанта царської армії, проте невдовзі шлюб розпався. У 1882 році Габріеля Запольська стала актрисою, виступала у Кракові, Львові, Парижі, Познані та в галицьких мандрівних трупах. Протягом усього свого життя Запольська конфліктувала з директорами і режисерами театрів, у яких виступала або у яких ставились її твори. Померла на 64 році життя у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі. Про творчість Габріелі Запольської писав Іван Франко.

125 років від дня народження Стефана Банаха (справж. – Гречек Степан Степанович; 1892–1945), українського та польського математика. Професор Львівського університету та Львівської Політехніки (з 1924), декан фізико-математичного факультету Львівського університету (з 1939), керівник Інституту математики АН України (Львівська філія, 1940). Один з творців сучасного функціонального аналізу, співзасновник Львівської математичної школи. Його ім’ям названо повні лінійні нормовані простори.

80 років від дня народження Уоррена Бітті (1937), американського кіноактора, режисера, продюсера. Знімався у фільмах: «Бонні і Клайд», «Шампунь», «Багсі». Постановник і виконавець головної ролі у фільмах «Небеса можуть зачекати (премія «Золотий глобус», 1979), «Червоні» (премії «Оскар», «Золотий глобус», 1982), «Дік Трейсі». Удостоєний престижної американської премії Центру мистецтв ім. Джона Кеннеді (2004), почесної премії «Золотий глобус» за внесок у розвиток кіномистецтва (2007).

Сьогодні святкує свій день народження Селін Діон (1968), всесвітньо відома канадська поп-діва, одна з найбільш високооплачуваних музикантів сучасності. По всьому світу продано понад 200 мільйонів копій її альбомів. Її кар’єра – яскравий приклад успішного прориву і завоювання франкомовним артистом престижного англомовного музичного ринку. Селін народилася в маленькому провінційному містечку Шарлемань, що неподалік від Монреаля (Квебек, Канада). Була наймолодшою з 14 дітей в робочій сім’ї франко-канадців. З дитинства співала. У 1973 році батьки придбали невеличкий ресторанчик. Саме там під супровід акордеону та скрипки, на яких грали батьки, п’ятирічна Селін стала вперше виступати перед публікою. У віці 12 років за допомогою матері та старшого брата вона записує на касету свою першу пісню. Запис відправили знаменитому на той час місцевому музичному менеджеру. Виконання Селін так його вразило, що він пообіцяв зробити з неї суперзірку. Проте це виявилося не так просто. Жодна студія звукозапису не наважувалася вкладати свої гроші у підлітка. Втім, це не завадило випустити два перших альбоми Селін − «La voix du bon Dieu» («Голос доброго Господа») і «Céline Dion chante Noël» («Селін Діон оспівує Різдво»). Після виходу цих альбомів Селін називають сенсацією Канади, і вже через рік вона перемагає на Всесвітньому Пісенному Фестивалі «Yamaha» в Токіо. У 1983 році Селін стає першим канадським виконавцем, який отримує «золоту» сертифікацію у Франції. Вона виграє декілька нагород «Félix Awards», зокрема «найкраще жіноче виконання» та «відкриття року». Але по-справжньому дорогу у світовий шоу-бізнес їй відкрила перемога у пісенному конкурсі Євробачення 1988 року, де молода співачка виступала від Швейцарії. На початку 90-тих років, після серії франкомовних альбомів, Селін Діон почала випускати англомовні. Її пісні очолювали чарти в США, Великобританії, Австралії. Відтоді співачка є досить успішною як в англомовному, так і франкомовному сегменті шоу-бізнесу. Селін Діон стала також першою канадкою, яка отримала «Ґреммі».

Роковини смерті:

40 років з дня смерті Лева Миколайовича Ревуцького (1889-1977), українського композитора, педагога, музично-громадського діяча, класика сучасної української музики. Народився в с. Іржавець неподалік від Чернігова. Отримав різнобічну освіту, навчався на юридичному факультеті Київського університету, в 1916 році закінчив Київську консерваторію (вчителем був Глієр). У подальшому поєднував композиторську роботу з викладацькою діяльністю. Творча спадщина Левка Ревуцького не надто велика, але його Друга симфонія і Фортепіанний концерт відіграли надзвичайну роль у становленні важливих жанрів нової української музики. Серед учнів Ревуцького були Георгій та Платон Майбороди, Віталій Кирейко, Вадим Гомоляка, Анатолій Свєчников.

30 років з дня смерті Володимира Микитовича Шевченка (1929-1987), українського режисера-документаліста і кінооператора, лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка. З 1972 року працював на «Укркінохроніці» в Києві, де знімав фільми переважно за власними сценаріями. Створив кінокартини: «Древнє місто Лева», «Спокута», «Битва за Київ», «Чорнобиль. Хроніка великих тижнів» (цей фільм вартував митцеві життя. В зоні радіації Шевченко провів понад 100 днів і разом з операторами Віктором Крипченко і Володимиром Таранченко створив перший публіцистичний фільм про трагедію). Поставив художні фільми: «Поїзд надзвичайного призначення», «Контрудар». На третьому міжнародному кінофестивалі у Римі (1987) було засновано спеціальний приз пам’яті Володимира Шевченка за найкращий фільм на захист довкілля. На будинку, де він жив у Києві, встановлено меморіальну дошку. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-