15 березня. Пам’ятні дати

15 березня. Пам’ятні дати

1841
Ukrinform
В ніч на 15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України.

Після розпаду на початку ХХ століття Австро-Угорської імперії, Закарпаття, яке входило до її складу, відійшло до Чехо-Словаччини. У жовтні 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворювалася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців. До влади автономної Карпатської України прийшов уряд, очолюваний Августином Волошиним. З його ініціативи у січні 1939 року була утворена політична організація закарпатського населення – Українське національне об’єднання (УНО), яка мала на меті створення суверенної держави. У лютому 1939 року відбулися вибори до парламенту – Сейму Карпатської України. 13 березня 1939 року за згодою і повною підтримкою Гітлера керівник Угорської держави Хорті надіслав чехословацькому уряду ноту з вимогою протягом 24 годин віддати Карпатську Україну Угорщині. Не дочекавшись відповіді, в ніч на 14 березня 1939 року, порушивши кордони, угорські війська перейшли в наступ. Спроби голови уряду Карпатської України Волошина добитися підтримки Берліна не увінчалися успіхом. Тоді в ніч з 14 на 15 березня він зібрав засідання Сейму, на якому було проголошено самостійну Карпатську Україну. Прийнята парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави - Карпатська Україна, державний устрій - президентська республіка, державну мову - українська. Водночас були визначені Державний герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі), Державний прапор - жовто-блакитний стяг і Гімн - пісня «Ще не вмерла Україна». Президентом Карпатської України було  обрано Августина Волошина. Тим часом угорські війська підступили до Хуста, навколо якого точилися запеклі бої. Солдати Карпатської Січі, які фактично стали національним військом Карпатської України, мужньо боронили незалежність. Політики ж до останнього сподівались, що Берлін підтримає Карпатську Україну. Натомість прийшла відповідь від Гітлера: німецький уряд радив здатися угорським окупаційним військам. Під натиском ворожих сил підрозділи Січі, а з ними і уряд Карпатської України відходили на територію Румунії. Впродовж кількох тижнів лютував терор на Закарпатті, яке заплатило дорогу ціну за свою незалежність. Загалом без суду і слідства було розстріляно понад 27 тис. чоловік. Понад 75 тисяч закарпатців вирішили шукати притулку в УРСР, втім, майже 60 тисяч з них загинули в сталінських таборах. Решта вступила до чехословацької армії. Всього в 1939-1944 роках загинули від рук угорців і більшовиків 80 тисяч закарпатських українців. І все ж недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення нашої державності.

Разом з тим, починаючи з 1983 року, цього дня відзначається Всесвітній день захисту прав споживача. 15 березня 1962 року в своєму посланні до Конгресу президент США Джон Кеннеді сформулював чотири основних права споживача: право на безпеку, якість товарів і послуг; право на достовірну інформацію про них; право бути почутим у разі висунення споживацьких претензій; право захищати свої споживацькі претензії в суді. Згодом вони були покладені в основу закону прав споживачів у багатьох країнах світу. В 1960 році була заснована некомерційна компанія Consumers International (CI) – Всесвітня організація споживачів, яка на сьогодні об’єднує близько двохсот громадських і державних організацій із захисту прав споживачів із понад сімдесяти економічно розвинених країн світу. Захист прав споживачів – складова частина захисту прав людини. У 1973 році XXV сесія Консультативної Асамблеї Ради Європи затвердила «Хартію захисту споживачів», а 1985-го Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Керівні принципи захисту інтересів і прав споживачів». Підписала відповідні документи ООН і Україна. Практичне втілення це знайшло в тому, що Україна перша серед республік колишнього Союзу прийняла Закон «Про захист прав споживачів». Процес становлення та формування системи захисту прав громадянина ґрунтується на статті 42 Конституції України, згідно з якою «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт». Цьогорічний День пройде під гаслом «Права споживачів у цифрову епоху». Тема досить актуальна, адже через Інтернет здійснюється щораз більша кількість покупок, тому захист прав споживачів за дистанційного продажу товарів стає важливим для багатьох людей.

Ювілеї дня:

165 років від дня народження Ізабелли Августи Грегорі (1852-1932), ірландського драматурга, фольклориста, театрального режисера. Її творчість тісно пов’язана з ідеями національного відродження. Відома як авторка понад 30 одноактних комедій («Чутки», «Гіацинт Гельвей», «Розповідь Бригіти» «На схід місяця»), історичних п’єс (зокрема «Кінкора» про боротьбу ірландців з норманськими завойовниками в ХІ ст.), п’єси «Визволитель», у якій відображена доля лідера ірландського національного руху Чарлза Стюарта Парнелла. Разом із Едвардом Мартіном і Вільямом Батлером Єйтсом стояла біля витоків Ірландського літературного театру, який став згодом ядром Дублінського театру.

157 років від дня народження Володимира Аароновича Хавкіна (1860-1930), вітчизняного бактеріолога і епідеміолога. Учень Іллі Мечникова. Закінчив Новоросійський університет (в Одесі), працював в Одеському зоологічному музеї. Був приват-доцентом Женевського університету. З 1993 по 1915 рр. працював в Індії. Очолював створену за його ініціативою протичумну лабораторію в Бомбеї, реорганізовану в 1925 році в інститут його імені, який став центром по вивченню бубонної чуми і холери в Південно-Східній Азії. Довів інфекційну природу холери і чуми. Вперше розробив ефективні вакцини проти холери (1892) і чуми (1896), поставив на собі досліди, довівши безпечність цих вакцин. В 1956 році у зв’язку з 60-річчям створення Хавкіним протичумної лабораторії тодішній президент Індії Раджендра Прасад відзначив: «… ми в Індії  зобов’язані докторові Хавкіну. Він допоміг Індії позбутися основних епідемій – чуми і холери».

85 років від дня народження Єжи Гофмана (1932), польського кінорежисера. Найбільш значні роботи – фільми «Пан Володиєвський» (1961), «Потоп» (1974) і «Вогнем і мечем» (1999) – екранізація однойменних романів Генрика Сенкевича. Зняв також картини «Прокажена» (1976), «Знахар» (1982), «Прекрасна незнайомка» (1992), «Варшавська битва. 1920» (2011; знятий за технологією 3D, один із найдорожчих в історії польського кіно). Народився Єжи Гоффман у Кракові. Восьмирічним (1940) був вивезений разом із родиною в Новосибірську область Росії, де вони мешкали в таборі «спецпереселенців» і працювали на заготівлі лісу. Там померли дідусь, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана. Після нападу Німеччини на СРСР і відновлення дипломатичних відносин Москви з польським еміграційним урядом родина Гоффманів була амністована. 1943 року батько Єжи Гоффмана пішов воювати з німцями, а після закінчення війни надіслав родині виклик до Польщі. У липні 1945 року Єжи Гоффман уже був у Варшаві. У 1955 році закінчив московський ВДІК; кінокар’єру розпочав з документального кіно, згодом перейшов до художнього. Митець досить часто буває в Україні, у 2008 році зняв документальну стрічку «Україна. Становлення нації». Дружина Єжи Гоффмана Валентина Трахтенберг була киянкою. Подружжя прожило разом понад 30 років (жінка померла від раку під час зйомок «Вогнем і мечем»). Під час російської інтервенції в Україну в березні 2014 року Єжи Гоффман разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно виступив із підтримкою українського народу.

Роковини смерті:

75 років тому пішов із життя Александр фон Цемлінський (1871-1942), австрійський диригент, композитор. Відомий, передусім, своїми яскравими за звучанням операми (у тому числі «Флорентійська трагедія» за п’єсою Оскара Уайльда, 1917).  Автор чотирьох симфоній, інструментальних і хорових творів, пісенних циклів. Наприкінці 30-х років емігрував до США, але на відміну від свого товариша Шенберга, який на ту пору теж був в Америці й мав успіх, жив у злиднях, усіма забутий. Помер  Александр фон Цемлінський під Нью-Йорком, але похований згідно з заповітом у рідному йому Відні.

Цього дня 1975 року у Франції помер 69-річний Арістотель Онассіс (1906-1975), грецький судновласник і підприємець, мільярдер. «Золотий грек», «міжнародний пірат», «людина, що купила Монте-Карло», так називали Арістотеля Онассіса за його життя. А ще порівнювали з босом мафії – він був ідеальним типажем для подібної ролі. Втім, якщо змінити ракурс, то його можна уявити героєм грецької трагедії. Особливо, наприкінці життя. Старий невисокий чоловік, що ховає погляд за затемненими окулярами. «В якийсь момент гроші втрачають сенс, - говорив Онассіс. – Вони перестають бути метою. Цінною є лише гра». Втративши відчуття мети, він перестав бути висококласним менеджером. Лише за перший рік спільного життя з Джекі Кеннеді він втратив 20 мільйонів.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-