Віктор Суворов, історик
Української впертості вистачить на всіх олігархів і правителів
14.03.2017 08:00

- Мій батько Богдан Васильович служив на Далекому Сході, я там народився, там пройшло перших 10 років мого життя. Тому я далекосхідник за своїм сприйняттям світу. Я люблю цей край. Ми жили на самісінькому кордоні. Тихий океан вирує, нікого навколо немає, нікого. Ось чистий-чистий пляж на 100 кілометрів вправо-вліво, і один Вовчик Різун там бігає, залишаючи сліди, і величезні хвилі накочуються. І літак там пролітав, ну, раз в 10 років, напевно. Тихо, мирно. І ось ці території Путін здає китайцям. Він їх здає. Зараз ситуація, коли Китай говорить, що ці території були відібрані у Китаю, коли Китай був роз'єднаний, дуже слабкий. І тоді уряд Росії ці землі вкрав. Ось у нас в селищі Барабаш текла річка, яка називалася Мангугай. Чи то корейське, чи то китайське. Я зараз дивлюся в Інтернеті, а там це якась річка чи Ніглінка, чи чогось перейменували все. У мій час це було Мангугай. Так я про те, що Китай говорить: це наші землі. А Путін не сперечається з ними і каже: я вам віддаю на 49 років. Тобто вони кажуть – це наше назавжди, а він каже: віддаю на 49 років. Те, що робить Путін, це, звичайно, зрада Батьківщині, це зрада Росії. Не знаю, завербований він чи ні, але він діє в інтересах Китаю.

- Чи переможе Трамп у сутичці з американським розвідтовариством?

Трамп буде змушений бігти попереду паровоза. Щоб вижити

- Проросійськи налаштований Трамп не має ніякої можливості здійснювати свою проросійську політику, просто ніяк. Тобто, як тільки один з його радників чогось там виголосив не так, то він одразу вилітає зі страшним скандалом. Приходить новий президент, і раптом його радник з національної безпеки через кілька днів вилітає з обойми. Президент робить кілька кроків вперед, вилітають інші його люди, які його оточують, у яких така сама проросійськи налаштована політика.

Тобто, зараз, як висловлюються деякі спостерігачі, Трамп буде змушений бігти попереду паровоза. Розвідувальне співтовариство, військове співтовариство Сполучених Штатів, бізнес кажуть Трампу: ми налаштовані антиросійськи, і він, щоб вижити, змушений бути навіть попереду них. Тому, я вважаю, що для України зараз ситуація досить гарна. Я дивлюся на це з великим оптимізмом.

- Скажіть, Росія бере Україну заморою, це видно. Який у нас вихід зараз?

Економічна ситуація України достатньо складна, однак економічна ситуація Росії набагато гірша

- Варто застосувати ту саму тактику замору і щодо всіх супротивників України. Мені видається, що економічна ситуація України достатньо складна, однак економічна ситуація Росії набагато гірше. Наприклад, раніше Україна повністю залежала від постачання російського газу, зараз Росія повністю залежить від транзиту через Україну російського газу. Тобто, ми помінялися ролями. Це один із прикладів, але і безліч інших прикладів. Припустимо, якщо ми говоримо про стратегічну зброю Росії, то все ж таки маємо згадати, що найпотужніші стратегічні ракети Росії зроблені в Україні, їхній гарантійний термін давно вийшов, нічого нового немає. Ті ракети, що створюються зараз, це ракети легкого класу, несуть одну боєголовку, тобто, з українською зброєю не йдуть в жодне порівняння. Це два приклади, але можна привести безліч інших прикладів. У України сформувалася ідея, і є люди, готові свідомо вмирати за цю країну. І Україна – куди більш однорідна країна. Мені завжди кажуть – «западенці – ось вони, ось у них такі пісні і одяг національний на Заході України ось такий», а на Сході ось штани червоні шаровари великі – різниця велика. Я з цим згоден. Менталітет у регіонах дещо відрізняється, я навчався в Конотопі, навчався я в Києві, служив у Чернівцях. І я бачу ось цей весь діапазон характерів і відмінностей від Сходу до Заходу.

Україна – унітарна держава з деякою різницею між Сходом і Заходом. Але між Чечнею і Якутією різниця трохи більше, погодьтеся

Але ви подивіться на Росію. Одна справа російський чеченець, а інша справа удмурти, а третя справа – якісь люди з Забайкалля. Там же в Росії набагато більша і релігійна палітра: є мусульмани, є і буддисти, є і православні християни, і кого там тільки немає. Не треба говорити про цю колосальну різницю регіонів, Україна – це унітарна держава з деякою різницею між Сходом і Заходом. Але між Чечнею і Якутією різниця трохи більше, ну погодьтеся. Не будете сперечатися.

ЧЕЧНЯ У СКЛАДІ РОСІЇ ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО ЇМ ПЛАТЯТЬ

- Як мінімум. Скажіть, зараз ФСБ наслало в Європу купу чеченців у вигляді біженців. Це так звані сплячі шпигуни. Чи зможе Європа справитися з цим викликом, якщо кроти прокинутися, чи достатній запас міцності у Європи, щоб справитися з цим викликом?

- Річ у тому, що у мене серед чеченців є дуже хороші друзі. Я поважаю чеченський волелюбний народ, який вів боротьбу з колонізацією і ніколи не здавався. Ось беремо ми Лермонтова, який там воював колись, ми беремо Льва Толстого, який там теж воював. «Кавказький бранець» – це написано в період війни проти Чечні свого часу. І вдалося зупинити цю війну тільки великими дарами. І в останні десятиліття Чечня у складі Росії тільки тому, що їздить цей диктатор Чечні, і з ним їздить якась досконала дика орда на машинах «Бентлі». 10, 20, 30, 100 штук «Бентлі» – всі однакові. Це дикі гроші. «Грошей немає, але ви тримайтеся», – кажуть у Кремлі одним. Ось там тримаються хлопці. А іншим не говорять. Тобто, вони у складі Росії тільки через те, що їм платять багато-багато грошей. Я повторюю, серед чеченського опору у мене є друзі, дружбою з якими я пишаюся. Це люди, які не пішли шляхом корупції, не пішли шляхом тероризму тощо, які колись відродять Чечню як вільну і незалежну територію. Ну, а те, що у тій республіці або країні знаходяться люди, які йдуть зі зброєю в руках на Україну і заради грошей вбивають людей, ну, найманці є скрізь.

- Ні, Володимире Богдановичу, я мала на увазі, що дуже багато біженців-шпигунів послали, сплячих біженців до Європи. Європа впорається, коли вони раптом повстануть?

- Я скептик, цинік і песиміст. І дивлячись на те, що відбувається в Європі, мій песимізм якось зміцнюється. Навіщо вони це роблять, я не знаю, я цього не розумію. Ось кадри в Інтернеті: квіткова клумба, світлий день, йде якийсь біженець-мужик, сідає на цю клумбу і серед білого дня посеред міста Берліна випорожнюється. Тобто, навіщо це робиться? Є діти, прийміть дітей. Є жінки, прийміть жінок. Є люди похилого віку, прийміть людей похилого віку. Є хворі люди, прийміть хворих людей. Але молодий мужик повинен воювати за свою свободу. Ну хіба не так?

- Чи потрібно нам мучитися і паритися, що ми війну називаємо АТО, чи так це важливо, що війну називати війною або антитерористичною операцією?

- Завжди казав і повторюю, правильно назвати – це значить правильно зрозуміти, якщо називаємо неправильно, значить, нічого не розуміємо. Операція – це щось таке, це бойові дії, які мають свій початок і свій заздалегідь запланований кінець. Сталінградська стратегічна наступальна операція – починаємо 19 листопада 1942 року, завершуємо 43-го, через чотири дні ми повинні замкнути кільце оточення, після того починається інша операція, операція «Кільце», тобто, знищити тих, кого ми оточили. Але якщо це триває три роки, і ми не знаємо, коли це закінчиться, це не операція, ми самі себе обманюємо, називаємо це операцією – це війна, війна за незалежність України, це війна за майбутнє України, це війна за майбутнє українського народу, української нації. Тому, поки ми неправильно називаємо, ми нічого не розуміємо і ніякого успіху чекати не доводиться, назвіть це війною, ось тоді все стане на свої місця.

- Володимире Богдановичу, в нас тут Савченко Надя відверто і щиро, з нерозумінням, але працює проти країни. Як, по-вашому, ось після такого тривалого полону треба було її провести на поліграфі, зробити їй психологічну експертизу, перш ніж вносити її на руках в український парламент?

- Внести її як героїню варто було, бо до того вона поводила себе героїчно, а коли її понесло з цих котушок, то я б просто не звертав уваги. Я припинив би всякі «за» і «проти», просто повне замовчування. Ну, понесло дівчинку, ну і понесло – і все, мало з ким трапляється. Тобто будь-яка публікація, позитивна та негативна, вона працює на неї, тому що негативна реклама працює навіть краще, ніж позитивна реклама, я це вам кажу з власного досвіду. Якби мене там не крив би Президент Радянського Союзу і Генеральний секретар Комуністичної партії товариш Горбачов, якби там не кричали, який я поганий, то, мабуть, мільйонів тиражів не було б мого улюбленого «Криголама», на який я поклав життя. Якщо вам скажу, що ця машина хороша, то пропустите повз вух, а якщо я скажу – ось ця погана, так, ось вона така погана – я привертаю увагу до цього. Тому рекомендація проста – забудьте її, дівка з котушок з'їхала, ми все це бачимо, сам я виступав неодноразово, і по-моєму навіть з вами, на її захист, коли вона поводила себе героїчно, – вона не виправдала надії, все, забудемо.

- Фінляндія збирається в НАТО, чи взбрикне Росія, і взагалі її ситуація – це відтоптатись тільки по Україні чи все ж таки – контрнаступ по всіх фронтах?

- Те, що зараз станеться в Росії, це нікого жодним чином не цікавить. Я вчора відкрив Інтернет і подивився на те, як поклали гранітну плитку на вулицях навколо Кремля. В це вкладено колосальні кошти, тобто, гранітні плити, вони ж коштують дуже дорого, коштувало великої праці розкрити асфальт і вивезти все це, відскребти, засипати грунтовку і покласти ось ці гранітні плити, це повна, не знаю яке слово російське вибрати, щоб без матюків... Одним словом, це все потекло за кілька місяців водою, вода просочилася, вимила цей пісок, ці гранітні плити вивернуло. І це навколо Кремля: дивлячись на це, зверніть увагу на стан збройних сил Росії, тобто, це як приклад, якщо навколо Кремля вони не можуть зробити тротуари, то на що вони здатні.

- Якщо мені соромно, то мені соромно разом з українським народом. Мені буває боляче від питання: як так вийшло. Була Революція, така чиста, коли хлопці виходили на площу і вмирали там, і деякі загинуть, не побачивши перемоги. І потім усю цю справу профукано, з'являються діячі, яким належить металургійна промисловість, шахти, які зводять якісь палаци і купують яхти.

Якщо український народ плаче, то я плачу з ним по ночах, щоб ніхто не бачив. Але з іншого боку, український народ прокинувся, і це найголовніше, і він це так не залишить. Це моє слово, я знаю, що був один Майдан, був інший Майдан, не вистачить – буде третій, а якщо не вистачить третього, буде четвертий. Тут уже впертості української вистачить на всіх олігархів, вистачить на всіх правителів, це ви мені повірте, я знаю свого батька Богдана Васильовича, вже такий упертий був, свого діда Василя Андрійовича знаю, бабцю свою знаю, ще той характер був, український характер.

Нам займати не треба ні в кого ось цієї наполегливості та впертості, коли ця впертість навіть сперечається зі здоровим глуздом іноді або підтримує, цей здоровий глузд стоїть на гранітній основі впертості, тому я знаю, що Україна переможе. Слава Україні!

- Героям Слава.

Лана Самохвалова, Оксана Климончук. Київ.

Фото: rozmova.wordpress.com; Фелікс Розенштейн / Gordonua.com; А. Отрощенко.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-