Сьогодні - Свято весни і жіночності
16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку.
Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976–1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю.
Вже понад століття жінки відстоюють свої права, ведуть боротьбу за рівноправ’я з чоловіками. І навіть на початку ХХІ століття, це не втратило своєї актуальності. Не дарма основною темою цього Дня в 2017 році є: «Жінки в контексті змін у сфері праці. Планета 50/50 до 2030 року».
А все починалося наприкінці ХІХ століття. І хотів би того хто, чи ні, але підвалини відзначення цього дня – політичні, а засновницями його були активні небайдужі жінки, котрі виборювали власні права і свободи в абсолютно чоловічому, маскулінному світі.
Історично так сталося, що на початок новітнього часу, становище жінок було критичним - у переважній більшості країн світу жінки вважалися нижчими за чоловіків, неспроможними ухвалювати рішення, тим більш брати участь у політичному, державотворчому процесі.
Що б ми не взяли: освіту, медицину, науку, політику – всюди панували чоловіки. Перші жінки-лікарки, освітянки, науковці, політики, бізневумен – всі вони були схожі на тих відчайдухів, котрі, набравшись надзвичайної мужності та волі, наважились вирватися за межі гендерної сегрегації. Адже завжди спочатку з’являються перші – найсміливіші, ті, за якими йде решта, ті, які проторюють шлях, вказують вектори руху.
Сьогодні, абстрагувавшись від пролетарсько-соціалістичного походження цього Дня, варто згадати тих, хто був першими. Отже: перша жінка-медик – американка Елізабет Блекуелл. У 1849 році вона стала першою жінкою доктором медицини у світі. У Європі першою жінкою-лікарем стала українка Софія Окуневська-Морачевська і сталося це у 1895 році. Перша жінка-авіатор – американка Амелія Ергарт, яка вперше піднялася в небо у 1920 році, а згодом встановила чимало рекордів, зокрема, у 1932 році перелетіла через Атлантику. Перша в світі жінка прем’єр-міністр – Сірімаво Бандаранаїке. Вона очолила уряд Шрі-Ланки у 1960 році (Індіра Ганді у цьому списку друга). Першою в світі жінкою президентом стала Марія Естела Мартінес де Перон у 1974 році. У космос жінка вперше полетіла у 1963 році – як відомо, це була росіянка Валентина Терешкова. А ось на Еверест жіноча нога ступила пізніше – у травні 1975 року – японка Дзюнко Табеї підкорила не тільки найвищу вершину світу, але й ще сім піків світу...
Сьогодні найліпше жінкам ведеться в Скандинавських країнах – там існує справжнє рівноправ’я між статями: однакова заробітна платня (подібного немає навіть у Британії, Німеччині чи, приміром, у США, де чоловіки зазвичай отримують більше), рівне представництво в органах законодавчої та виконавчої влади тощо.
Україні до стандартів, за якими живуть скандинавські країни, ще дуже далеко, але опускати руки не треба. Просто варто пам’ятати, що про виконання обов’язків з тебе питають, а ось коли йдеться про твої права, тоді воліють не згадувати. Отже, власні права треба відстоювати. Хто не згоден – нехай втішається мімозою.
