Музика Майдану: звучала, звучить, звучатиме

Музика Майдану: звучала, звучить, звучатиме

2965
Ukrinform
Чому у часи революцій і війн талант завжди стоїть на боці правди

Учора, 19 лютого, в Національному музеї історії відбувся творчий вечір. Учасники - музиканти, які підтримували своєю творчістю Майдан. Стареньке піаніно на барикадах, вічна музика над бойовищем, не з динаміка – від живої людини, піаніста у рукавичках з обрізаними пальцями – такого, здається, ніде ще не було, це - наше, українське. Наша Революція гідності стала справжнім феноменом, адже чи не найактивніше до неї долучалися саме митці, надзвичайно творчі та духовні люди. Нічого подібного антимайданівська сторона не створила, як не намагалася, бо талант – завжди на боці правди.

Революція, яка поклала початок невідворотних змін у нашій країні, відбувалася три роки тому, але в нашу пам’ять навічно врізалися емоції і відчуття, які були з нею пов’язані. Надія, прагнення, неспокій, хвилювання, обурення, рішучість, страх, біль, співпереживання, гнів, гордість… Кожен виражав ці емоції по-своєму, і там, на Майдані, були люди, які свої відчуття виливали в музиці. Вона завдяки музикантам щодня підтримувала тисячі протестуючих, ішла з ними поруч, і здавалося, творила дива. Вона давала той нерв, який піднімав і вів за собою іще тисячі й тисячі. Її стали називати «Музикою нескорених». Відтак у ці пам’ятні дні про музику Революції гідності вирішили нагадати в Історичному музеї на творчій зустрічі.

Piano Extremist, Сергій Фоменко (лідер гурту «Мандри»), Тарас Компаніченко з гуртом «Хорея Козацька», Сергій Василюк (лідер гурту «Тінь сонця»), фольклорист Валерій Гладунець, гурт «Рутенія», Леся Рой з гуртом «Телері», Марина Тюнькіна, Василь Живосил Лютий, Лесик Якимчук, отець Костянтин Пантелей, який сповідав на Майдані, а також художники Матвій Вайсберг та Борис Єгіазарян знову зібралися, аби вшанувати пам'ять загиблих за Україну.

І знову переповнювали емоції, пробігали мурашки по шкірі, а в пам’яті спливали події трирічної давнини. Своїми відчуттями, які вони були три роки тому, і зараз, Укрінформу поділився Сергій Фоменко, лідер гурту «Мандри», який теж був на зустрічі:

«Домінуючим для мене тоді і зараз був щем, коли ти просто переживаєш за все, за всіх і сам в тому береш участь, тому що не можна бути байдужим, не можна стояти осторонь, і не треба. Тоді було багато суму, зараз багато суму, але крізь той сум, все ж таки, є і радість і вдячність Богові і людям за те, що ми маємо зараз справді нову якість України і українців. Головне – що є відчуття приналежності до свого народу, до його історії. Є величезна радість, що хоч далеко не усе змінилося на краще, але зміни все ж є - передусім в серці, в душі, і в свідомості народу. Ми зробили великий крок вперед, і цей поступ не можна зупинити: це як велика вода, яка все одно проб’ється плодити».

Тарас Компаніченко, лідер гурту «Хорея Козацька», влучно зазначив, що музиканти Майдану не просто грали, а служили творчістю іншим у ті історичні, тяжкі дні і ночі. Ця музика, як тоді, так і зараз, потрапляє в самісіньке серце, її хочеться слухати і слухати...

Загадковий піаніст в масці - Piano Extremist – від його музики на очах виступали сльози. Справжній талант, повторимось, у визначальні часи  завжди стоїть на боці правди.  

Та що говорити, якщо можна просто послухати:

Юлія Горбань, Київ.
Перше фото: Ольга Каменева, НМІУ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-