Майдан не відпускає

Майдан не відпускає

3129
Ukrinform
Пролилася кров, і люди почуваються не стільки розчарованими, скільки обдуреними

Три роки від перемоги Майдану. Три роки, як впав антинародний режим Януковича, а сам він разом з найближчими поплічниками втік з України. Три роки, як герої Небесної сотні своїм життям заплатили за реальний шанс українців утвердити на своїй землі закон, справедливість і гідне життя.

Три роки минуло, і українців мучать питання: чому мета Майдану все ще не досягнута? Чому не покарані вбивці? Що не так з новою владою? Чи не даремні були жертви? Хто винен? Що далі? Що робити? Чи потрібен новий Майдан?

Подібних питань, більше чи менше конкретизованих, можна сформулювати безліч. Але саме через те, що їх так багато, цих питань, стає очевидним: Майдан продовжує визначати наше сьогоднішнє життя, його мета, проголошена тисячі разів на велелюдних мітингах по всій Україні кінця 2013 – початку 2014 років, продовжує бути для нас спільною всенародною метою. Чи досягнемо ми її, врешті-решт? І чи є сьогодні в Україні достатньо людей, які готові задля неї на такі ж жертви, як герої Небесної сотні? Чи не є розчарування від того, що мета Майдану не досягнута, настільки сильним, що Майдан можна викреслювати з нашої пам’яті?

На прохання Укрінформу про ставлення українців до Майдану три роки потому говорять:

Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр», політолог:

«Майдан залишається найсильнішою емоційною подією, і ніякою пропагандою це вже не витіснити»

Я добре пам’ятаю соціологію після першого Майдану 2004 року. Вже наприкінці 2005-го була величезна кількість розчарованих у політичних лідерах –  до 45%. І це розчарування дуже довго зберігалося – десь до 2009 року.

З цим Майданом інакше. Пролилася кров, і люди почуваються не стільки розчарованими, скільки обдуреними, вважаючи, що їх використали. Таких дуже багато. А власне розчарованих серед тих, хто сприйняв Майдан як Революцію, підтримував його, думаю, відсотків 15, не більше. Це не порівняти із 40% розчарованих першим Майданом. Тих, хто принципово не сприймав Майдан тоді і не сприймає зараз, більше не стало, навіть, можливо, трохи менше. Сіра обивательська більшість як завжди чогось чекає.

Головне: Майдан залишається дуже сильною цінністю української масової свідомості. Це називається емоційна солідарність. Майдан залишається найсильнішою емоційною подією, і ніякою пропагандою це вже не витіснити.

Вадим Васютинський, доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України:

«Агресія в суспільстві поки що не спрямована на один об’єкт»

За ці три роки погляди українців дуже поляризувалися. І ті, хто підтримували Майдан, ще більше утвердилися в тому, що вони тоді робили правильно, і ті, хто не підтримували – так само ще затятіше стоять на своєму.

Щодо нинішніх настроїв учасників Майдану, тут бачу три тенденції. По-перше, є ті, хто засумнівався: чи варта перемога над режимом Януковича усіх тих тисяч людських жертв протистояння з «Беркутом» і війни з Росією? По-друге – розчарування від того, що Майдан не досяг своїх цілей, закономірно концентруються на критиці влади. Адже, вважає народ, потрапили туди люди на крові героїв Майдану, а тепер нехтують його ідеалами. А влада не вміє розмовляти з народом і пояснювати свої дії і, здається, не вважає за потрібне. По-третє – множинність позицій. На Майдані була одна спільна мета – повалити режим Януковича. А після нього виявилося, що для когось важливіші мовно-культурні цілі, іншим – економічні, третім – соціальна справедливість, тощо.

Загалом, втома, розчарування, зневіра, зниження рівня життя підвищили в суспільстві розгубленість та тривогу і як наслідок цього – напруженість та агресію. Агресія поки що не спрямована на один об’єкт, їх кілька – чинна влада, Росія, Путін, Європа, США та навіть геї. Однак агресія все-таки не домінує в суспільстві. Є дуже сильна готовність боротися за свої права, заробляти, використовувати ситуацію, вимагати від влади правильних економічних рішень. Завдання влади - узгодити ці позиції, щоб люди не хвилювалися.

Андрій Биченко, директор соціологічної служби центру Разумкова:

«Більшість тих, хто підтримував Майдан тоді – підтримали б його і зараз»

У вересні минулого року ми питали людей про Майдан. Звісно, за півроку щось могло змінитися, але які є у нашої соціологічної служби відсотки, такі є. Свіжіших нема.

Отже, три роки тому підтримували Майдан 52,2%. Якби ці події відбувалися зараз – то їх би підтримали 37,6%, тобто приблизно три чверті з тих, хто поділяв його ідеї три роки тому. З іншого боку, Антимайдан також менше би підтримували: замість 9,1% - 7,4%. 42% - не підтримали б нікого. Як бачимо, певне розчарування є, але більшість тих, хто підтримував Майдан тоді – підтримали б його і зараз.

На запитання  - Чи досяг Майдан своїх цілей? - респонденти відповіли: 1,1% вважають, що досяг повністю, частково – 29,5%, не досяг – 61,1%. А серед тих, хто підтримував Майдан показники дещо інші: 1,5% вважають, що повністю, 45,2% - частково, 48% - не досяг, решта – вагаються з відповіддю.

На запитання – Чому Майдан не досяг цілей? – відповіді такі: з тих 61,1%, хто вважає, що Майдан не досяг своїх цілей, 50,1% вважають, що нове керівництво держави не здатне до оновлення країни. Серед усіх опитаних так вважають близько 30%.

Наведемо також підсумки досліджень соціологічної групи «Рейтинг» у період з 24 листопада по 2 грудня 2016 року.

На запитання  - Оцінюючи результати Майдану 2013-14 років з позицій сьогоднішнього дня, підтримали б Ви Майдан сьогодні? – відповіді такі:

10,2% заявили про готовність регулярно брати участь у подібних акціях;

21,8% відповіли, що особисто не брали б участі у Майдані, але морально підтримували б протестувальників;

13,5% висловили готовність інколи виходити на Майдан або ж брати участь у протестах у своєму місті;

9,2% висловили готовність підтримувати протестувальників матеріально без особистої участі у акціях протесту;

31,9% заявили, що взагалі були проти Майдану;

6,7% заявили, що їм байдуже до подібних акцій;

6,8% не змогли відповісти.

16,9% опитаних заявили про високу ймовірність повторення Майдану найближчим часом. 38,3% впевнені, що повторення подібних акцій є досить ймовірним. 27,8% вважають такий розвиток подій в найближчі півроку або рік малоймовірним, ще 9,5% взагалі вважають це практично неможливим. 7,6% не змогли визначитися із відповіддю.

44,1% не підтримують ідеї проведення нового Майдану. 16,2% опитаних підтримали б таку ініціативу, і висловили готовність особисто взяти в ній участь. 30,8% висловилися на підтримку акцій протесту, але без особистої участі у них. 8,9% не визначилися.

Юлія Горбань. Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>