17 лютого. Пам’ятні дати

1198
Ukrinform
Сьогодні виповнюється 125 років від дня народження патріарха Йосифа Сліпого – видатного українського богослова, глави Української греко-католицької церкви

Патріарх Йосиф Сліпий (1892-1984) – Верховний Архієпископ, Кардинал і Митрополит (1944–1984) Української греко-католицької церкви. Народився в с. Заздрість (тепер Теребовлянського району Тернопільської області). Здобув блискучу освіту в Європі. З 1926 року очолював духовну семінарію та богословську академію у Львові. У вересні 1917 року був посвячений митрополитом Андреєм Шептицьким у сан священика і понад 20 років був його найближчим соратником. У листопаді 1944 року Йосип Сліпий очолив греко-католицьку церкву. Він посів пастирське місце саме в той час, коли почалися переслідування уніатської церкви з боку радянської влади. Вночі 11 квітня 1945 року митрополита і весь греко-католицький єпископат було заарештовано, а вже в березні наступного року у Львові було організовано собор, що проголосив «саморозпуск» греко-католицької церкви, яка фактично перейшла на нелегальне становище. Майже десять років патріарх Йосиф Сліпий перебував у сталінських таборах Сибіру, Красноярського краю, Мордовії. У 1953 році його звільнили, заборонивши повертатися до Львова, й відправили до будинку інвалідів під Єйськом (Красноярський край), де він працював сторожем. Але владика часу не марнував: активно листувався з віруючими, таємно висвячував священиків, писав пастирські послання. У 1957 році його знову заарештували й ув’язнили на 7 років. За нього клопотали віруючі, ієрархи різних церков неодноразово зверталися до радянського уряду з проханням про звільнення митрополита. Лише в 1963 році клопотанням Папи Іоанна ХХІІІ Й. Сліпого було звільнено і він виїхав до Риму. У Римі він почав діяльність з розбудови церковного життя: в 1963 році виступив на ІІ Ватиканському Соборі й домігся надання Львівсько-Галицькій єпархії патріархального статусу, в 1966 році відновив діяльність Українського католицького університету в Римі. Завдяки Сліпому в Римі було побудовано собор Святої Софії, встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку. У 1965 році Й. Сліпий став кардиналом, верховним архієпископом. Перебуваючи на цій посаді, він у 1968-1976 рр. відвідав найбільші українські громади в 14 країнах Європи та Америки, що сприяло консолідації українства всього світу. Помер патріарх на 92-му році життя в Римі. 1992 року (у рік століття від дня його народження) прах Йосифа Сліпого було перепоховано у Львові, біля собору св. Юра.

Події дня:

85 років тому (1932) англійський фізик Джеймс Чедвік (1891–1974) відкрив нейтрон (Нобелівська премія 1935). Початок сучасної ядерної фізики.

70 років тому (1947) у Мюнхені почалися перші передачі міжнародної радіомовної станції США «Голос Америки» на Радянський Союз російською мовою. Радіостанція була заснована 1 лютого 1942 року з метою протистояння нацистській геббельсівській пропаганді, а перша передача вийшла в ефір 24 лютого того ж року. «Ми будемо говорити про Америку і війну, новини можуть бути добрими чи поганими – ми будемо повідомляти вам правду», – такими словами радіостанція почала мовлення. Після закінчення Другої світової війни розпочалося нове протистояння – тепер вже із Радянським Союзом.  Радянський Союз відповів тим, що почав «глушити» радіопередачі «Голосу Америки» наприкінці квітня 1949 року. 12 грудня 1949 року Голос Америки розпочав мовлення українською на коротких хвилях. В пік Холодної війни Українська служба Голосу Америки транслювала по 5 годин радіопрограм на добу, включно з однією годиною для Далекого Сходу РРФСР. В радянські часи саме «Голос Америки» та радіо «Свобода» були єдиними джерелами правдивої інформації про події в СРСР і в світі.

Ювілеї дня:

160 років від дня народження Миколи Аполлоновича Тутковського (1857-1931), українського музичного діяча, піаніста, композитора, педагога, Героя Праці (1924). Професор Київської консерваторії (1920–1923) і Державного музичного технікуму (1923–1929). Заснував у 1893 році у Києві музичну школу, в якій клас фортепіано вели М. Лисенко, В.Пухальський, клас скрипки – В. Коханський, Д. Бертьє; був клас віолончелі; спів викладали О. Сантагано-Горчакова, Н. Нолле. Серед учнів школи – Михайло Донець, Володимир Горовиць, Левко Ревуцький та ін. Школа проіснувала до 1931 року. М. Тутковський є автором опери «Буйний вітер», симфонічної, камерно-інструментальної, хорової музики; автор підручника по вивченню гармонії.

140 років від дня народження Андре Мажіно (1877-1932), французького державного діяча, генерала, військового міністра (1922–1924; 1926–1931). Ініціатор створення лінії військових укріплень уздовж франко-німецького кордону («лінія Мажіно»).

115 років від дня народження Маріан Андерсон (1902-1993), однієї з найвідоміших американських оперних співачок ХХ століття, борця за громадянські права афроамериканців. Володарка дивовижно красивого контральто. Маріан з шести років співала в хорі баптистської церкви, згодом навчалася співу приватним чином, оскільки офіційне навчання було для неї як для афроамериканки закрито. Дебютувала в 1925 році, в 1928 вперше виступила в Карнегі-холлі. Гастролі розпочала в 1930 роках – переважно в Європі. Ян Сібеліус присвятив їй п’єсу «Самотність», а Артуро Тосканіні зауважив, що такий голос «чуєш лише раз у століття». В 1935 році її імпресаріо став знаменитий Сол Юрок. 1939 року американська громадська організація «Доньки американської революції» відмовила Маріан Андерсон у праві брати участь у святковому концерті через те, що тодішні правила цієї організації забороняли спільні виступи білих і чорних артистів. Але співачку підтримала дружина президента США Елеонора Рузвельт, яка на знак протесту вийшла з організації. Натомість був організований концерт Андерсон в меморіальному Центрі Лінкольна, що транслювався по радіо і був знятий на кіноплівку. Безкоштовний концерт відвідали 75 тисяч американців, він мав приголомшливий успіх. У 1955 році Андерсон першою з афроамериканських артистів виступила в Метрополітен-опері (в партії Ульріки в опері Верді «Бал-маскарад»). Упродовж багатьох років голос цієї співачки надихав багатьох афроамериканців на відстоювання власних прав, вселяв надію на перемогу над расовими упередженнями. У 1958 році Маріан Андерсон стала «послом доброї волі» ООН, в 1972 отримала від ООН Премію Миру. В 1991 році стала лауреатом премії Греммі в номінації «За життя в мистецтві». За внесок в індустрію звукозапису на Голлівудській «Алеї слави» була відкрита іменна Зірка співачки. Репертуар Андерсон складали твори Й. С. Баха (вона просто божественно виконувала «Страсті за Матвієм»), Шуберта, Верді, Сен-Санса, Брамса, Сібеліуса, Малера, а також афроамериканські духовні пісні (спіричуелс).

Роковини смерті:

35 років з дня смерті Лі Страсберга (1901-1982), американського режисера, актора, педагога, продюсера, керівника відомої акторської студії. Родом із Тернопільщини (тоді територія Австро-Угорщини). В 1908 році разом із батьками емігрував до США. В Американському лабораторному театрі у російського режисера і актора Р. Болеславського вивчав систему К.С. Станіславського, яка згодом стала основою його викладацької діяльності в «Груп-тіетр» і нью-йоркській Акторській студії. Серед випускників школи чимало відомих акторів – Джеймс Дін, Пол Ньюман, Аль Пачіно, Мерилін Монро, Джейн Фонда, Дастін Гоффман, Роберт де Ніро, Марлон Брандо, Міккі Рурк. Був близьким товаришем своєї учениці – Мерилін Монро, яка більшу частину свого спадку заповіла саме йому. Лі Страсберг знімався в фільмах «Хрещений батько-ІІ», «Красиво піти», «Правосуддя для всіх».

35 років з дня смерті Телоніуса Монка (1917-1982), американського джазового піаніста і композитора негритянського походження, одного з основоположників стилю бібоп. Його манера гри була не дуже характерною для джазу, музика була «рваною». Тим не менш, такі його композиції, як «Round Midnight», «Ruby My Dear», «52nd Street Theme» та й багато інших, давно стали класикою джазу і згодом виконувалися (і виконуються) багатьма музикантами. Телоніус Монк народився в Рокі-Маунті (штат Північна Кароліна). Коли хлопчику було 3 роки, сім’я Монків переїхала до Нью-Йорку. Мати була вольовою сильною жінкою, а ось батькові Нью-Йорк виявився «не по зубах» – він невдовзі залишив сім’ю і повернувся на південь. У школі улюбленими предметами Телоніуса були математика і фізика. Згодом він скаже, що справжнім музикантом може стати лише той, хто добре тямить у математиці. У 6, чи 10 років Телоніус уперше сів за фортепіано й буквально «прилип» до клавіш. «Якби я не став музикантом, то став би вуличним волоцюгою…», - констатував піаніст. Телоніус Монк був відомий своїм доволі непоступливим характером – він не йшов на жодні компроміси щодо комерціоналізації свого мистецтва: про свінг і диксиленд і чути не хотів. Був відлюдькуватим і дивакуватим. Все, що від нього можна було почути, що «чорне це біле, а метелики літають швидше від птахів». Він часто запізнювався на власні концерти, іноді відмовлявся грати. Однією з шанувальниць Телоніуса Монка була британська герцогиня Панноніка Ротшильд. У 1951 році вона – аристократка й мільйонерка, заміжня жінка й мати п’ятьох дітей почула п’єсу Монка Round Midnight і це перевернуло все її подальше життя. 10 жовтня цього року Телоніусу Монку виповниться 100 років. 

Актуально

При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання не нижче першого абзацу на «ukrinform.ua» — обов’язкові. Цитування і використання матеріалів у офлайн-медіа, мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди "ukrinform.ua". Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.

© 2015-2017 Укрінформ. Усі права застережені.

Дизайн сайту — Студія «Laconica»
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-