10 лютого. Пам’ятні дати

1530
Ukrinform
Сьогодні виповнюється 70 років від дня народження Євгена Савчука, відомого українського музиканта, керівника Національної заслуженої академічної капели України «Думка»

Євген Герасимович Савчук (1947) – генеральний директор – художній керівник Національної заслуженої академічної капели України «Думка», Герой України (2009), народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, голова хорового товариства України ім. М.Леонтовича. Навчався у Чернівецькому музичному училищі на диригентському факультеті. У 1971 році закінчив Київську державну консерваторію (нині –  Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) по класу диригування. У 1973 – 1978 роках працював диригентом-хормейстером Державного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки, куди його запросив Анатолій Авдієвський. У 1978 році розпочав педагогічну діяльність у Київській консерваторії імені П. І. Чайковського, нині – професор, завідувач кафедри хорового диригування. У 1978 – 1984 роках був художнім керівником Київської хорової чоловічої капели імені Л. М. Ревуцького. З 1984 року – художній керівник і головний диригент Національної хорової капели «Думка», якій присвятив 33 роки свого життя. Саме Є. Г. Савчуку вдалося розкрити художньо-творчий потенціал Національної капели «Думка», піднести її професіональну концертно-виконавську культуру на належний якісний рівень. Під його орудою капела зробила вагомий внесок у розвиток національного мистецтва і стала одним з провідних хорових колективів світу. Це засвідчують схвальні відгуки преси, музичної критики та громадськості. Він не тільки пропагандист традицій української хорової культури, спадщини М. Леонтовича, К. Стеценка, О.Кошиця, а й репрезентант нової хорової школи, сучасних зразків хорової музики. Євген Савчук є ініціатором й організатором ряду конкурсів та фестивалів – імені Миколи Леонтовича, імені Кирила Стеценка, «Співає Київ весняний» тощо. Мистецький доробок капели «Думка» становлять понад 100 концертних програм, 40 фондових записів, здійснених не тільки в Україні, а й за кордоном, у тому числі платівки, компакт-диски, відеокасети, відеофільми. Капела «Думка» успішно виступала у найпрестижніших концертних залах Польщі, Австрії, Німеччини, Франції, Іспанії, Бельгії, Голландії, Італії, Швейцарії, Великобританії, а також США та Канади. Очолювана Є. Г. Савчуком капела «Думка» разом з хоровою капелою «Дударик» – єдині в Україні художні колективи, удостоєні звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Ювілеї дня:

244 роки тому народився Василь Назарович Каразін (1773-1842), український учений,  винахідник, освітянський і громадський діяч, публіцист, просвітник. Завдяки його зусиллям було відкрито Харківський університет (1805), він відіграв значну роль у створенні Міністерства народної просвіти. З ініціативи В. Каразіна створено Філологічне товариство (1811-1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості в Україні. Велику увагу приділяв історії українського народу та історії його філософії (мав намір писати працю про Григорія Сковороду). Чимало зробив Каразін і в царині науки як учений і винахідник. У с. Кручик у нього була хімічна лабораторія і метеорологічна станція (перша в Харківській губернії). Йому належить пріоритет у винаході водяного опалення, парових сушильних апаратів, у відкритті креозиту (1814), обґрунтуванні метеорології як науки тощо. Він перший запропонував встановити систематичне спостереження за зміною атмосферних явищ, організувавши мережу метеорологічних станцій. Автор цінних праць з кліматології, агрономії, селекції (вивів перший на Харківщині морозостійкий сорт абрикоса). На дослідному полі в Кручику висівалися зарубіжні сорти хліба, використовувалися різноманітні сконструйовані В. Каразіним сільськогосподарські знаряддя. Автор винаходів у галузі харчової промисловості, зокрема розробив сучасний спосіб консервування продуктів, обґрунтував ідею влаштування парового реактивного двигуна для морського корабля; винайшов засіб збільшення і прискорення видобутку селітри. В. Каразін виявив неабиякі здібності громадського діяча. За його участі у с. Кручик було створено бібліотеку, народну школу, сільську думу з широкими повноваженнями, яка надала селянам самоврядування. Звільнив своїх кріпаків від поборів духівництва і передав їм землю у спадкове володіння.  Каразін був прихильником перебудови державного устрою Російської імперії на засадах конституційної монархії, виступав проти колоніальної експлуатації України. У 1820-1821 роках за критику існуючого суспільного ладу був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення під наглядом поліції проживав у своєму родовому маєтку у Кручику. Надзвичайно цікавим було і приватне життя Василя Каразіна (він і тут був оригіналом – одружився з 14-літньою кріпачкою, мав намір утекти з нею за кордон). Помер і похований Василь Каразін, якого іноді називають українським Ломоносовим, у Миколаєві.

110 років від дня народження Василя Миколайовича Ремесла (1907-1983), видатного українського селекціонера. Директор Миронівського інституту селекції та насінництва пшениці (1968). Розробив методи селекції, які дали змогу створити цінні, всесвітньо поширені сорти пшениці. Автор сортів озимої пшениці: Миронівська 264, Миронівська 808, Миронівська ювілейна, Миронівська 25 та ін. – всього 17 сортів; автор сортів ярої пшениці: Миронівська рання, Миронівська яра і Миронівська 3.

90 років від дня народження Леонтін Прайс (1927), всесвітньо відомої американської співачки (сопрано). Володарка численних премій «Греммі» (18), відзнаки Центру сценічного мистецтва ім. Дж. Кеннеді. Народилася в негритянській сім’ї в містечку Лорел (штат Міссісіпі) – самому пеклі расистського півдня США. Батько майбутньої примадонни «Метрополітен-опера» працював на лісопилці. Попри все, батьки прагнули дати доньці освіту. Дівчина брала приватні уроки співу, згодом виграла грант на навчання в знаменитій Джульярдській школі. Там помітили непересічний талант молодої співачки; невдовзі вона вже співала в негритянській трупі. Блискуча співоча кар’єра Леонтін Прайс почалася в 1957 році. Співачку запросили співати Тоску в телевізійній постановці. За «Тоскою» були «Чарівна флейта», «Дон Жуан» – також на телебаченні, а потім і новий дебют на оперній сцені в Сан-Франциско, де Прайс брала участь у виконанні опери Франсіса Пуленка «Діалоги кармеліток». Через чотири роки, в 1961, Леонтін Прайс стала солісткою «Метрополітен-опера» – другою після Маріан Андерсон темношкірою співачкою, котра виступала на цій сцені. Але переважну частину життя вона проводила в Європі. Досить часто журналісти запитували її: яка з численних партій її репертуару є найбільш близькою співачці. Зазвичай вона називала декілька, але завжди згадувала про Аїду: «Аїда – це образ мого кольору, що втілює цілу расу, цілий континент. Вона  є особливо близькою мені своєю готовністю до самопожертви, витонченістю, психікою героїні. В оперній літературі небагато образів, у яких ми, темношкірі співаки, можемо уповні проявити себе. Тому я так люблю Гершвіна – за те, що він подарував нам «Поргі і Бесс». 

Сьогодні виповнюється 20 років Хлої Ґрейс Морец (1997), американській акторці, відомій завдяки ролям у фільмах «500 днів літа», «Щоденник слабака», «Пипець» та «5-та хвиля». Попри юний вік фільмографія голлівудської зірочки наближається до півсотні. Хлоя народилася в Атланті в родині медиків. Батько – успішний пластичний хірург, мати – медсестра. У неї четверо братів (двоє з них – геї). Кар’єра Хлої почалася після того, як родина переїхала до Лос-Анджелесу. Її перша роль – Віолетта у двох епізодах серіалу «Захисник» («The Guardian»). Перша кінороль – Моллі у фільмі «Серце свідка» («Heart of the Beholder», 2005). Перший великий успіх прийшов після зйомок в римейку класичного хоррору 1979 року «Жах Амітивілля» («The Amityville Horror», 2005). Хлоя зіграла Челсі і ця роль принесла їй номінацію на премію «Young Artist Award». Далі був екшн Стівена Сігала «Сьогодні ти помреш» («Today You Die», 2005). Також вона активно знімається в телесеріалах. Її роль у фільмі «Пипець» (2010), де вона виконує роль Мінді, маленької вбивці-месниці, приніс їй небувалий успіх. Незважаючи на суперечки щодо її ролі у фільмі, молода актриса здобула широке визнання кінокритиків. Роджер Еберт поставив фільму заслужену одну зірку з чотирьох, проте відзначив гру Хлої. Одна з останніх робіт Хлої Морец – у фантастичному бойовику-триллері для підлітків «П’ята хвиля» (щоправда, крім великих круглих очей Хлої там більше немає нічого цікавого). У Хлої багато захоплень: вона ходить на бальні танці, баскетбол, плавання, гімнастику. А коли відпочиває, дивиться комедії і грається зі своїми собачками. Її улюблена їжа – спагеті, а улюбленими предметами в школі були хімія і математика. Молода акторка відома ще тим, що зустрічалася з Бекхемом-молодшим, та посварилася з Кім Кардаш’ян.

Роковини смерті:

180 років з дня смерті Олександра Сергійовича Пушкіна (1799–1837), російського поета, прозаїка. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-