10 лютого. Пам’ятні дати

10 лютого. Пам’ятні дати

1605
Ukrinform
Сьогодні виповнюється 70 років від дня народження Євгена Савчука, відомого українського музиканта, керівника Національної заслуженої академічної капели України «Думка»

Євген Герасимович Савчук (1947) – генеральний директор – художній керівник Національної заслуженої академічної капели України «Думка», Герой України (2009), народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, голова хорового товариства України ім. М.Леонтовича. Навчався у Чернівецькому музичному училищі на диригентському факультеті. У 1971 році закінчив Київську державну консерваторію (нині –  Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) по класу диригування. У 1973 – 1978 роках працював диригентом-хормейстером Державного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки, куди його запросив Анатолій Авдієвський. У 1978 році розпочав педагогічну діяльність у Київській консерваторії імені П. І. Чайковського, нині – професор, завідувач кафедри хорового диригування. У 1978 – 1984 роках був художнім керівником Київської хорової чоловічої капели імені Л. М. Ревуцького. З 1984 року – художній керівник і головний диригент Національної хорової капели «Думка», якій присвятив 33 роки свого життя. Саме Є. Г. Савчуку вдалося розкрити художньо-творчий потенціал Національної капели «Думка», піднести її професіональну концертно-виконавську культуру на належний якісний рівень. Під його орудою капела зробила вагомий внесок у розвиток національного мистецтва і стала одним з провідних хорових колективів світу. Це засвідчують схвальні відгуки преси, музичної критики та громадськості. Він не тільки пропагандист традицій української хорової культури, спадщини М. Леонтовича, К. Стеценка, О.Кошиця, а й репрезентант нової хорової школи, сучасних зразків хорової музики. Євген Савчук є ініціатором й організатором ряду конкурсів та фестивалів – імені Миколи Леонтовича, імені Кирила Стеценка, «Співає Київ весняний» тощо. Мистецький доробок капели «Думка» становлять понад 100 концертних програм, 40 фондових записів, здійснених не тільки в Україні, а й за кордоном, у тому числі платівки, компакт-диски, відеокасети, відеофільми. Капела «Думка» успішно виступала у найпрестижніших концертних залах Польщі, Австрії, Німеччини, Франції, Іспанії, Бельгії, Голландії, Італії, Швейцарії, Великобританії, а також США та Канади. Очолювана Є. Г. Савчуком капела «Думка» разом з хоровою капелою «Дударик» – єдині в Україні художні колективи, удостоєні звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Ювілеї дня:

244 роки тому народився Василь Назарович Каразін (1773-1842), український учений,  винахідник, освітянський і громадський діяч, публіцист, просвітник. Завдяки його зусиллям було відкрито Харківський університет (1805), він відіграв значну роль у створенні Міністерства народної просвіти. З ініціативи В. Каразіна створено Філологічне товариство (1811-1818) для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості в Україні. Велику увагу приділяв історії українського народу та історії його філософії (мав намір писати працю про Григорія Сковороду). Чимало зробив Каразін і в царині науки як учений і винахідник. У с. Кручик у нього була хімічна лабораторія і метеорологічна станція (перша в Харківській губернії). Йому належить пріоритет у винаході водяного опалення, парових сушильних апаратів, у відкритті креозиту (1814), обґрунтуванні метеорології як науки тощо. Він перший запропонував встановити систематичне спостереження за зміною атмосферних явищ, організувавши мережу метеорологічних станцій. Автор цінних праць з кліматології, агрономії, селекції (вивів перший на Харківщині морозостійкий сорт абрикоса). На дослідному полі в Кручику висівалися зарубіжні сорти хліба, використовувалися різноманітні сконструйовані В. Каразіним сільськогосподарські знаряддя. Автор винаходів у галузі харчової промисловості, зокрема розробив сучасний спосіб консервування продуктів, обґрунтував ідею влаштування парового реактивного двигуна для морського корабля; винайшов засіб збільшення і прискорення видобутку селітри. В. Каразін виявив неабиякі здібності громадського діяча. За його участі у с. Кручик було створено бібліотеку, народну школу, сільську думу з широкими повноваженнями, яка надала селянам самоврядування. Звільнив своїх кріпаків від поборів духівництва і передав їм землю у спадкове володіння.  Каразін був прихильником перебудови державного устрою Російської імперії на засадах конституційної монархії, виступав проти колоніальної експлуатації України. У 1820-1821 роках за критику існуючого суспільного ладу був ув’язнений у Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення під наглядом поліції проживав у своєму родовому маєтку у Кручику. Надзвичайно цікавим було і приватне життя Василя Каразіна (він і тут був оригіналом – одружився з 14-літньою кріпачкою, мав намір утекти з нею за кордон). Помер і похований Василь Каразін, якого іноді називають українським Ломоносовим, у Миколаєві.

110 років від дня народження Василя Миколайовича Ремесла (1907-1983), видатного українського селекціонера. Директор Миронівського інституту селекції та насінництва пшениці (1968). Розробив методи селекції, які дали змогу створити цінні, всесвітньо поширені сорти пшениці. Автор сортів озимої пшениці: Миронівська 264, Миронівська 808, Миронівська ювілейна, Миронівська 25 та ін. – всього 17 сортів; автор сортів ярої пшениці: Миронівська рання, Миронівська яра і Миронівська 3.

90 років від дня народження Леонтін Прайс (1927), всесвітньо відомої американської співачки (сопрано). Володарка численних премій «Греммі» (18), відзнаки Центру сценічного мистецтва ім. Дж. Кеннеді. Народилася в негритянській сім’ї в містечку Лорел (штат Міссісіпі) – самому пеклі расистського півдня США. Батько майбутньої примадонни «Метрополітен-опера» працював на лісопилці. Попри все, батьки прагнули дати доньці освіту. Дівчина брала приватні уроки співу, згодом виграла грант на навчання в знаменитій Джульярдській школі. Там помітили непересічний талант молодої співачки; невдовзі вона вже співала в негритянській трупі. Блискуча співоча кар’єра Леонтін Прайс почалася в 1957 році. Співачку запросили співати Тоску в телевізійній постановці. За «Тоскою» були «Чарівна флейта», «Дон Жуан» – також на телебаченні, а потім і новий дебют на оперній сцені в Сан-Франциско, де Прайс брала участь у виконанні опери Франсіса Пуленка «Діалоги кармеліток». Через чотири роки, в 1961, Леонтін Прайс стала солісткою «Метрополітен-опера» – другою після Маріан Андерсон темношкірою співачкою, котра виступала на цій сцені. Але переважну частину життя вона проводила в Європі. Досить часто журналісти запитували її: яка з численних партій її репертуару є найбільш близькою співачці. Зазвичай вона називала декілька, але завжди згадувала про Аїду: «Аїда – це образ мого кольору, що втілює цілу расу, цілий континент. Вона  є особливо близькою мені своєю готовністю до самопожертви, витонченістю, психікою героїні. В оперній літературі небагато образів, у яких ми, темношкірі співаки, можемо уповні проявити себе. Тому я так люблю Гершвіна – за те, що він подарував нам «Поргі і Бесс». 

Сьогодні виповнюється 20 років Хлої Ґрейс Морец (1997), американській акторці, відомій завдяки ролям у фільмах «500 днів літа», «Щоденник слабака», «Пипець» та «5-та хвиля». Попри юний вік фільмографія голлівудської зірочки наближається до півсотні. Хлоя народилася в Атланті в родині медиків. Батько – успішний пластичний хірург, мати – медсестра. У неї четверо братів (двоє з них – геї). Кар’єра Хлої почалася після того, як родина переїхала до Лос-Анджелесу. Її перша роль – Віолетта у двох епізодах серіалу «Захисник» («The Guardian»). Перша кінороль – Моллі у фільмі «Серце свідка» («Heart of the Beholder», 2005). Перший великий успіх прийшов після зйомок в римейку класичного хоррору 1979 року «Жах Амітивілля» («The Amityville Horror», 2005). Хлоя зіграла Челсі і ця роль принесла їй номінацію на премію «Young Artist Award». Далі був екшн Стівена Сігала «Сьогодні ти помреш» («Today You Die», 2005). Також вона активно знімається в телесеріалах. Її роль у фільмі «Пипець» (2010), де вона виконує роль Мінді, маленької вбивці-месниці, приніс їй небувалий успіх. Незважаючи на суперечки щодо її ролі у фільмі, молода актриса здобула широке визнання кінокритиків. Роджер Еберт поставив фільму заслужену одну зірку з чотирьох, проте відзначив гру Хлої. Одна з останніх робіт Хлої Морец – у фантастичному бойовику-триллері для підлітків «П’ята хвиля» (щоправда, крім великих круглих очей Хлої там більше немає нічого цікавого). У Хлої багато захоплень: вона ходить на бальні танці, баскетбол, плавання, гімнастику. А коли відпочиває, дивиться комедії і грається зі своїми собачками. Її улюблена їжа – спагеті, а улюбленими предметами в школі були хімія і математика. Молода акторка відома ще тим, що зустрічалася з Бекхемом-молодшим, та посварилася з Кім Кардаш’ян.

Роковини смерті:

180 років з дня смерті Олександра Сергійовича Пушкіна (1799–1837), російського поета, прозаїка. 


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-