4 лютого. Пам’ятні дати
Проводиться Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями (UICC) за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Мета Дня – підвищення обізнаності про рак як про одне з найстрашніших (і найдавніших) захворювань сучасної цивілізації, привернення уваги до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання. Всесвітня організація охорони здоров’я нагадує: хоч рак і надалі залишається нещадною, підступною й смертельною хворобою – у багатьох випадках можна їй запобігти. Існує понад сто видів раку, й оскільки хвороба має зв’язок з віком, а суспільства старіють – ці числа зростатимуть. Щороку у світі виявляється 12 млн осіб, які вперше захворіли на рак. Близько 7 млн помирають від хвороби. За оцінками експертів, у 2030 році на рак захворіє 20 мільйонів людей. Рак – це хвороба, викликана неконтрольованим поділом. Він викликаний мутаціями – змінами в ДНК, що безпосередньо впливають на гени, а ті спричиняють нестримний приріст клітин. У здоровому організмі потужні генетичні механізми регулюють поділ клітин та їхню загибель. Натомість в ураженому раком організмі порушені механізми дають волю клітинам, а ті не можуть припинити свого поділу. Рання діагностика раку дає шанс на ефективне лікування. Україна вирізняється високим рівнем захворюваності на цю недугу. Рак посідає друге місце в структурі смертності населення України і разом із серцево-судинними захворюваннями визначає рівень здоров’я нації. Ризик захворіти на рак в Україні має кожен третій чоловік та кожна п’ята жінка. Щороку майже 180 тис. українців хворіють на злоякісні новоутворення, а помирає від різних форм раку близько 90 тисяч. На обліку в онкологічних установах України перебуває понад мільйон хворих. У березні 2007 року Україна приєдналась до підписантів Паризької хартії боротьби з раком.
Події дня:
99 років тому (1918) розпочався кількаденний артилерійський обстріл Києва радянськими військовими частинами під командуванням Михайла Муравйова. Передові радянські частини з бронепоїздами під командуванням Юрія Коцюбинського зайняли Дарницю і мости через Дніпро. «Жителей не жалеть, они нас не жалели, они терпели хозяйничанье гайдамаков. Мы всех их перестреляем и перережем. Мы им покажем…» - цитувала більшовицького командира-головоріза, дві «революційні армії» якого, 4 лютого 1918 року, підійшли до Києва, секретар армійського комітету Люсіль Цванґер. Того ж дня Муравйов видав наказ № 9, в якому йшлося про те, щоб знищувати в Києві всіх офіцерів і юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх «ворогів революції». Більшовики гатили по Києву з великокаліберних гармат. Цілили по центральній частині міста, «районах проживання буржуазії». Тоді ж було зруйновано шестиповерховий будинок голови Центральної Ради Михайла Грушевського, що знаходився на вулиці Паньківській, неподалік від університетського Ботанічного саду. Він вигорів від першого і до останнього поверху. Згоріла цінна бібліотека, колекції меблів, скла, картин. Боротьба за Київ тривала до 8 лютого. За цей час по Києву випустили до шести тисяч снарядів.
З 4 по 11 лютого 1945 року відбувалася Кримська (Ялтинська) конференція. В останній рік Другої світової війни на Кримському узбережжі, де ще півроку до цього точилися бої, провели зустріч «великої трійки»: вдруге зустрілися Йосиф Сталін, Теодор Рузвельт і Вінстон Черчілль. Досягнуті домовленості визначили світовий устрій майже на півстоліття, бо фактично заклали підвалини біполярної геополітичної системи. Саме в Ялті було окреслено сучасні кордони в Центральній і Східній Європі, зокрема визначено західні кордони України. Тоді ж ухвалили рішення про участь СРСР у війні проти Японії, що й визначило «соціалістичний вибір» Китаю. Домовилися й про утворення міжнародної організації безпеки – ООН. Рішення конференції були згодом підтверджені в Потсдамі.
Ювілеї дня:
335 років від дня народження Йоганна Фрідріха Бетгера (1682-1719), німецького алхіміка, винахідника європейської порцеляни. В 1707 виготовив першу в Європі тверду білу порцеляну, розробив технологію її виробництва і в 1710 році організував у Мейсені (Саксонія) мануфактуру з виробництва всесвітньо відомої мейсенської порцеляни.
140 років від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка (1877-1938), відомого українського мистецтвознавця і археолога. Закінчив Петербурзький археологічний інститут, у 1902–1919 роках працював в Ермітажі. В цей час проводив археологічні дослідження на Лівобережній та Слобідській Україні (зокрема городищ роменського типу) та в Росії, досліджував стару українську архітектуру та книжкову графіку доби бароко. У 1920 році переїхав до Києва, очолював Музей мистецтв УАН, паралельно працював в Археологічній секції ВУАН та Всеукраїнському археологічному комітеті (1920–1933). Як його співробітник здійснив археологічні дослідження пам’яток різних епох, від неоліту до часів Київської Русі. Автор праць: «Художні скарби Ермітажу» (1916), «Орнаментація української книжки ХVІ – ХVІІ ст.» (1926), «Біля чернігівського Спаса» (1928), «Маріупольський могильник» та ін. За мужні виступи проти знищення давніх церковних споруд, зокрема Михайлівського Золотоверхого собору в Києві (був єдиним з усіх українських вчених, хто відмовився підписувати акт на його знесення), 1934 року був репресований. Розстріляний у 1938 році. Пам’ять про вченого увічнена в Києві його бюстом, вмонтованим у стіну відбудованого Михайлівського собору.
120 років від дня народження Людвіга Ерхарда (1897-1977), державного і політичного діяча Німеччини, економіста. Один із творців концепції соціального ринкового господарства – основи соціально-економічної політики ХДС/ХСС, здійснення якої привело до подолання післявоєнної розрухи й економічного процвітання ФРН. У 1948-1949 роках – директор управління господарством англо-американської зони окупації Німеччини. В 1957-1963 – віце-канцлер, у 1963-1966 – федеральний канцлер ФРН. Автор праць «Добробут для всіх», «Німецька економічна політика».
85 років від дня народження Фукуди Шігео (1932–2009), всесвітньо відомого японського графіка і дизайнера плакатів, педагога, президента асоціації Графічних дизайнерів Японії. Мінімаліст, жартівник і майстер оптичних ілюзій був одним із найцікавіших дизайнерів XX століття. Закінчивши в 1956 році Токійський художній університет, Фукуда працював ілюстратором, створював постери для правозахисних і добродійних організацій і брав участь в безлічі виставок по всьому світу. Фукуда, якого називали спадкоємцем Моріса Ешера, був одним з небагатьох японських художників, визнаних на Заході, – на його книзі «Visual Illusion» виросло не одне покоління американських графічних дизайнерів. Більш того, він став єдиним японцем, чиє ім’я включили в Зал слави престижного нью-йоркського Клубу арт-директорів. На рівні найпростіших знаків, надзвичайно лаконічними засобами він умів передати найважливіші й найактуальніші проблеми сучасності. Попри те, що Шігео Фукуда виріс на японській культурі, візуальна мова його творів – універсальна і зрозуміла будь-якій людині. «Емоції всюди однакові, а традиції – ні», – говорив Шігео. В своїх творах Фукуда звертався до нагальних питань, притаманних людській природі: ненависті та любові, страху, зрадництву, життю і смерті. Все своє життя майстер розробляв тему ілюзорності довколишнього світу, намагаючись знайти межу між візуальним сприйняттям і філософським розумінням зображуваного. Створюючи оптичні ілюзії він працював з психологією сприйняття глядача, продовжуючи пошуки Далі та Ешера. «Гадаю, що в дизайні повинно бути 30 відсотків гідності, 20 – краси і 50 – абсурду», - зауважував Шігео. Багато років поспіль дизайнер займався педагогічною діяльністю, викладаючи в рідному виші, а також у Графічному департаменті Єльського університету.
Роковини смерті:
523 роки з дня смерті Юрія Дрогобича ( Георгій Дрогобицький, Котермак; 1450-1494), українського мислителя-гуманіста, астронома, астролога, медика, математика. Народився й виріс у Дрогобичі. Навчався у Краківському й Болонському університетах – найбільших на той час гуманістичних центрах Європи. В Болонському університеті впродовж 5 років викладав філософію, астрономію та медицину, в 1481–1482 роках був ректором університету медиків та вільних митців у Болоньї. Повернувшись до Кракова, викладав медицину й астрономію в Ягеллонському університеті, де його учнями були славетний польський астроном Миколай Коперник та відомий німецький гуманіст Конрад Цельтіс. Учений підтримував тісні зв’язки з багатьма гуманістами з різних країн, зокрема з італійським гуманістом Калімахом Буонакорсі та піонером кириличного друкарства Швайпольтом Фіолем, видавничу діяльність якого підтримував. Юрій Дрогобич зробив значний внесок у розвиток астрономії, медицини, географії. Заслуговують на увагу його наукові відомості про перші визначення географічних координат міст (уперше названо Львів, Дрогобич, Феодосію, Москву, Вільно), про залежність погоди від географічної широти місцевості та можливості її передбачити, виходячи зі спостережень за нею. З великою як на той час точністю визначив він і час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця протягом року. У 1483 році в Римі видано книгу Юрія Дрогобича «Прогностичне судження поточного 1483 року», що була першою друкованою книгою українського автора, виданою за кордоном. Праці Дрогобича були добре відомі у багатьох країнах Європи – зокрема, в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині, Польщі. Помер учений на 44 році життя у Кракові.
