31 січня. Пам’ятні дати

31 січня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня 1949 року загинув очільник Головного військового штабу УПА Олекса Гасин – легендарний «Лицар».

Олекса (Олександр Іванович) Гасин (псевдо «Лицар», «Тур», «Дор»; 1907-1949) – український політичний і військовий діяч, учасник визвольних змагань 1940-х років, заступник військового міністра в Українському державному правлінні (1941), керівник групи УПА-Захід, начальник Головного військового штабу УПА (1946–1949). Полковник Української Повстанської Армії. Життя Олекси Гасина – типовий приклад самовідданого служіння Україні, мужнього людського протистояння величезним репресивним машинам Польщі, Росії, Німеччини, які безупинно намагалися підім’яти під себе українську незалежність; зразок нонконформізму, віри і самопожертви до останньої миті. Народився Олекса Гасин в селі Конюхів на Львівщині. Навчався у Стрийській гімназії, де познайомився й потоваришував зі Степаном Бандерою. Член УВО, в ОУН від 1929 року. Навчався у Львівській політехніці (1931–1935, з перервами через арешти). Поряд з прагненням здобути вищу освіту ґрунтовно вивчав військову справу. Зокрема, у 1929 році закінчив польську школу підхорунжих зі званням чотового-підхорунжого, зайнявши друге місце серед всієї школи, що було нечуваним досягненням для українця. У 1937 – скорочений курс Баварської воєнної академії. У 1934-1935 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937). Напередодні німецько-радянської війни викладав на краківських старшинських курсах ОУН, працював заступником шефа повстанського штабу. Співавтор «Єдиного генерального плану» збройного повстання проти радянської влади (1941), організував і командував таємною старшинською школою у Львівській області. У 1942 році був арештований гестапо. Після звільнення у 1943 році став одним із керівників партизанської боротьби проти гітлерівців і «совєтів» у Карпатах, яку вели відділи Української Народної Самооборони. Разом із Євгеном Коновальцем написав «Військовий підручник». В січні 1946 року був призначений начальником штабу УПА. Розробив і реалізував план боротьби УПА в нових умовах. Останнім часом мусив переховуватися, перебувати в підпіллі. На нього посилено полювали енкаведисти. Загинув у перестрілці з чекістами у Львові – потрапив у засідку біля конспіративної квартири. Батьків Олекси Гасина було вислано до Сибіру, брати загинули, захищаючи незалежність України; дружину Ольгу (теж підпільниця) згодом було арештовано й заслано до сталінських таборів (після звільнення жила в Броварах під Києвом, там і похована; одна з вулиць названа її ім’ям); діти – син та дві дочки – поневірялися по дитбудинках та інтернатах. На батьківщині видатного борця за свободу України встановлено пам’ятник, діє меморіальний музей; у Львові, на розі вулиць Стефаника і Коперника (місце загибелі Гасина) встановлено пам’ятний знак.

Ювілеї дня:

220 років від дня народження Франца Шуберта (1797-1828), австрійського композитора, одного з перших представників музичного романтизму. Основоположник романтичної пісні-романсу (створив їх понад 600) і лірико-романтичної симфонії. Автор пісенних циклів «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях», «Лебедина пісня»; пісень «Баркарола», «Вечірня серенада», «Ave Maria». Для львівського музичного товариства св. Цецилії написав чотириголосний псалом для хору. Композитор жив у надзвичайних злиднях. 26 березня 1828 року, за декілька місяців до смерті, він дав один єдиний «авторський» концерт, на гонорар від якого купив собі рояль – це була мрія усього його життя. Помер Франц Шуберт на 31 році життя у Відні від черевного тифу.

80 років від дня народження Філіпа Гласса (1937), всесвітньо відомого американського композитора, основоположника нового жанру так званої мінімалістської музики, однієї з провідних постатей у сучасному музичному мистецтві, яке прийнято називати серйозним. Хоча й «несерйозну» музику Гласс теж писав, і вона займала провідні місця у хіт-парадах (співробітничав із Сюзанн Вега, Полом Саймоном та ін.). Слава прийшла до Філіпа Гласса після 1976, коли опера «Ейнштейн на пляжі» з тріумфом пройшла в нью-йоркському «Метрополітен-опера». Майбутній композитор народився в Балтиморі, вивчав математику і філософію в Чиказькому університеті, згодом навчався в Джульярдській музичній школі, а також в Парижі, у всесвітньо відомої Наді Буланже. Він підробляв на студіях, записував музику до фільмів, і одного разу зустрів знаменитого індійського музиканта Раві Шанкара (до речі, музикант декілька разів був з гастролями у Києві). Раві Шанкар справив помітний вплив на популярну музику 60-х років, зокрема, й на музику «Бітлз». Але якщо «Бітлз» приваблювали, передусім, його музичні форми й звучання екзотичних інструментів, то Гласс зацікавився ритмічною своєрідністю індійської музики. Він працював із Шанкаром, навчався, почав створювати власні твори, в яких гостро відчувався вплив індійської й африканської музики. Спочатку у Гласса було мало послідовників і ще менше шанувальників. Аби заробити на прожиття, він працював таксистом і готельним клерком, кранівником і водопровідником. Життя Гласса можна розділити на два періоди: до і після «Ейнштейна». «До» він був відомий лише в Європі, де у нього знайшлися послідовники серед рок-музикантів (Девід Бові, «Крафтверк», «Кінг Крімсон»), а «після» він почав отримувати замовлення з усього світу. Нідерландська опера замовила йому «Сатьяграху» – твір про молоді роки Махатми Ганді, оперу «Ехнатон» він написав на замовлення Штутгартського оперного театру. Йому замовляють музику до фільмів, театральних постановок, балетів. Стиль його змінився: на фундаменті своїх ритмів Гласс збудував досить вишукану будівлю, його гармонії стали більш складними і різноманітними. Та й взагалі простота його музики оманлива – чимало музикантів визнає, що виконувати музику Гласса можуть лише професіонали високого рівня.

40 років від дня народження Керрі Вашингтон (1977), популярної американської актриси і політичної активістки. Відома, передусім, за своїми ролями у фільмах «Рей» (2004), «Фантастична четвірка» (2005), «Останній король Шотландії» (2006), «Фантастична четвірка: Вторгнення Срібного серфера» (2007) і «Джанго звільнений» (2012). З 2012 року актриса грає головну роль Олівії Поуп у політичному телесеріалі каналу АВС «Скандал». За цю роль у 2013 і 2014 роках Керрі Вашингтон була номінована на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі. Керрі народилася у Нью-Йорку. З дитинства грала в шкільному театрі. В 1998 році закінчила «Університет Джорджа Вашингтона»; також навчалася в студії Майкла Говарда в Нью-Йорку. Дебютувала в 1994 році в одному з телефільмів каналу АВС, потім знімалася в незалежному кіно. Майже одразу отримала гарні відгуки від критиків, була номінована на різні фахові нагороди і відзнаки. На сьогодні фільмографія Керрі Вашингтон чимала – їй під силу як глибоко драматичні ролі, так і комедійні. Актриса знімалася в таких кінокомедіях як «Погана компанія» (2002), «Містер і місіс Сміт» (2005), «Бешкетник» (2006), «Мені здається, я люблю свою дружину» (2007) і «Тисяча слів» (2011), а також драмах «Мертва дівчина» (2006), «Веселе життя в Кректауні» (2009) и «Мати й дитя» (2010). Крім того, вона активно знімалася в телесеріалах, є обличчям косметичного гіганта L'Orel разом із Скарлетт Йоханссон, Євою Лонгорією і Даутцен Крус. У 2009 році вона зняла документальний фільм, а в 2010 дебютувала на Бродвеї в постановці Девіда Мемета «Перегони». Керрі Вашингтон заміжня (чоловік футболіст), мати двох дітей. Вона – політична активістка. Підтримувала Барака Обаму, виступала на Національному з’їзді демократів.

Роковини смерті:

130 років з дня смерті Семена Яковича Надсона (1862-1887). Був надзвичайно популярним поетом свого часу, кумиром молоді кінця ХІХ - початку ХХ ст. Його перша поетична збірка витримала 29 видань (вже після смерті Надсона) ще й до того ж накладами, якими не виходила жодна книжка Пушкіна чи Лермонтова. В Петербурзі, Києві, Кронштадті, Вінниці й Боярці (там, упродовж деякого часу поет жив) – у Російській імперії мабуть не було такого місця, де б не чули ім’я Семена Надсона, та не знали його віршів. Дев’ять років поет прожив у Києві. Помер у 25 років у Ялті (похований у Петербурзі). Рання смерть ще більш сприяла посиленню романтично-трагічного образу поета. З часом «рейтинги» його поезії понизилися – надто багато у ній зітхань, сентиментів, але на той час надсенівський щирий песимізм знайшов найживіший відгук у серцях мільйонів читачів. Десь на підсвідомому рівні країна відчувала наближення катастрофи. Окремі твори Надсона переклали Іван Франко, Михайло Старицький, Леся Українка, Павло Грабовський.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-