Пішов з життя екс-командувач ВМС України Володимир Безкоровайний
Як зазначено на сторінці відомства у Фейсбуці, Безкоровайний пішов з життя 23 січня.
"В умовах шаленої протидії з боку Російської Федерації віце-адмірал Безкоровайний, не вагаючись, робив стратегічні кроки задля відстоювання територіальної цілісності України, відродження і нарощування бойових спроможностей Військово-морських сил, розвитку України як морської європейської держави",- йдеться у повідомленні.
У штабі флоту наголосили, що Володимир Безкоровайний став флотоводцем України, який забезпечив гідну демонстрацію Військово-морського прапору Збройних сил України на просторах світового океану.
За його науковими та історичними працями і сьогодні навчаються курсанти і ліцеїсти. Створена віце-адміралом Володимиром Безкоровайним система взаємодії і шефства між кораблями, військовими частинами Військово-морських сил та громадами міст, районів, областей України стала прикладом єднання українського народу і його захисників, підкреслили в штабі ВМС.
Володимир Герасимович Безкоровайний народився 16 серпня 1944 року в місті Умань Черкаської області в сім'ї робітника. В дванадцять років залишився без батька, в п'ятнадцять без матері. Після закінчення середньої школи працював слюсарем на заводі.
У Військово-морському флоті з 1962 року: закінчив Севастопольський навчальний загін, служив кермовим на ескадреному міноносці "Безупрєчний" проекту 30-біс Чорноморського флоту. Потім до 1967 року навчався на штурманському факультеті Каспійського вищого військово-морського училища імені С.Кірова (Баку).
У 1982 - 1984 рр. навчався у Військово-морській академії імені А. А. Гречко (Ленінград). Після закінчення навчання був призначений на посаду начальника штабу 41-ї дивізії ракетних атомних підводних крейсерів стратегічного призначення. А в липні 1984 року — командиром цієї ж дивізії.
З 1992 по 1993 рік - слухач Воєнної академії Генерального штабу ЗС СРСР.
Після звільнення у відставку Володимир Безкоровайний разом з сім'єю оселився в Києві та вів активну громадську роботу.
