Крокодилячі сльози за «Дощем»

1566
Ukrinform
«Дощ» ніхто законодавчо в Україні, як «Правий сектор» у Росії, не забороняв

Час підвести підсумки інформаційної істерії минулого тижня - заборона на трансляцію в Україні російського телеканалу «Дощ», яка наробила багато галасу. У Росії, але не в Україні. За «опозиційний телеканал» раптом заступилися путінський прес-секретар Пєсков і представник МЗС РФ Захарова. Здається, це найголовніший факт того, що Україна все зробила правильно. Кампанія з вибивання жалості до «Дощу», розпочата в Росії, в Україні успішно провалилася. Рівно за тиждень про всі ці «пристрасті» успішно забули.

ГУДБАЙ «ДОЩ»

Новини з «Дощу» наприкінці минулого тижня закінчувалися словами: «Рішення про заборону було прийнято на засіданні нацради 12 січня. Офіційний документ буде опублікований 16 січня». Однак минулого понеділка, 16 січня, в день, який анонсувався, про «Дощ» вже успішно забули. Воно й зрозуміло - не було б у новинах «адвокатів» телеканалу у вигляді Пєскова, Захарової та деяких інших, ніхто на цю тему взагалі б не звернув увагу.

Справа в тому, що в Україні, на відміну від Росії, «Дощ» це, скоріше, герой старого анекдоту про "невловимого Джо", якого ніхто не може зловити через абсолютну непотрібність.

Українці, на відміну від росіян, не встають зранку з ліжка з думкою: «Чьо там у москалів?» І «Дощ» не був ніяким «опозиційним дзеркалом» Росії, як його намагаються представити деякі, мовляв, останній «канал правди про Росію».

Пресс-секретарь Путина Дмитрий Песков

Це підтвердив і путінський секретар Пєсков, який раптом заступився за «опозиціонерів». Та й російські «незалежні телеканали» минулого тижня раптом, і як завжди - в один час, «проявили солідарність» і заступилися за колег по цеху. Навіть «Рен-тв», що годується з Кремля, написав:

«Нацрада України з телерадіомовлення зобов'язала провайдерів відключити телеканал нібито через невизнання цілісності України. Зазначимо, що така інформація дуже здивувала офіційного представника МЗС РФ Марію Захарову».

Треба також відзначити, що новини про «Дощ» у Росії були подані з-під «кремлівського козирка». Не «нацрада України розпорядилася», а «прес-секретар Путіна заявив» і «МЗС РФ прокоментував».

Тобто, на перший план висувалася не ситуація в Україні та її рішення відповідно до законодавства, а те, як це сподобалося / не сподобалося кремлівським. Звичайний інформаційний імперський підхід. Адже, на думку тих, хто вступився з Москви за «Дощ», Україна це так - задній двір Московської області, де чомусь там хуліганять, якісь наші канали, кажуть, забороняють.

Ну і, зрозуміло, підтримку «Дощу» російські «незалежні» ЗМІ, такі як канал «Росія», "НТВ", «Рен-тв», «Зірка» та інші «кдб-тв», надавали суто через журналістську солідарність.

А що взагалі сталося? І чому в Москві вирішили, що Україна має посипати голову попелом через «Дощ»?

ДАВАЙТЕ ПО ПОРЯДКУ

Перше - заходи до «Дощу» прийняті строго з українським законодавством. Не може країна, яка не ратифікувала Євроконвенцію про транскордонне телебачення, показувати комерційну рекламу у своєму ефірі в Україні. Закон.

Вихід тут лише один - повністю відмовитися від реклами в ефірі, на що «Дощ», як комерційний телеканал, хоч і спонсорований російськими олігархами, піти не може. Або створювати спеціальний ефір для України. Зробити це можливо, але вимагає витрат і «трохи повозитися». Наприклад, під час мовлення ефірної реклами на територію України включати щось інше. Гімн України, наприклад. Слабо? Але для цього треба створювати окремий канал - суто для України.

 Фото http://7x7-journal.ru

Ні на перший, ні на другий варіант «Дощ» не пішов. А сподівався він, звичайно ж, на «інформаційну кампанію на підтримку», після якої українська влада змінить своє рішення. Ми, мовляв, і Майдан висвітлювали, і взагалі Путіна не вилизуєм, загалом, якщо пильно подивитися, ну, на думку деяких.

Саме на кампанію на підтримку і був розрахунок, коли новини про «злісну заборону» «Дощу» Києвом рясно розсипалися по Інтернету.

Ось тільки ефект вийшов інший. І логічний.

«Героїзм» українського кореспондента російського «Дощу» Роменського з відрізанням «українського чуба» на знак протесту, припав до смаку всім любителям «російського світу», які ненавидять Україну, як у самій Україні, так і в Росії і в інших країнах. Кореспондент Роменський став героєм не за свободу слова, а за «русский мир».

Цим самим журналіст без чуба, скоріше, ще раз підтвердив, що «Дощу» не місце в Україні. Ну і найголовніше - де був цей журналіст зі своїм чубом, коли російські військові захоплювали Крим і входили на Донбас? Питання риторичне.

КАРТА СПОТИКАННЯ

Не дарма кремлівські так завзято проштовхують в ефірах «новин Мордору» думку про те, що «Дощ», нібито прикривають в Україні через те, що вони показують карту Росії з Кримом, що входить до її складу.

Мені, як українцю, хоч і з російським поки що паспортом, але такому, який вже 2 роки живе в Україні, м'яко кажучи, неприємно бачити таку карту. Я добре знаю українських військових, які  выходили з Криму і зараз знаходяться в Одесі, я був в Мар'їнці, ночував з українськими військовими під обстрілом на передовій, і мені соромно перед усіма ними за «Дощ». Після демонстрації такої карти з Кримом у складі Росії, автоматично «Дощ» стає на одному рівні з НТВ та іншими кремлівськими «зомбоЗМІ».

«Дощ» виправдовувався, мовляв, нам доводиться показувати Крим у складі РФ, так як того вимагає російське законодавство. Одразу хочеться запитати - а взагалі власне показувати вас теж змушують?

Є тисячі способів звернути увагу на питання, не ставлячи його вголос. Хто вам заважає виділити Крим на карті іншим кольором? Росія - червона, Україна - жовта, а Крим зробіть чорним. Тому що з 2014 року в цій місцевості трагедія, тому що при аншлюсі загинули люди, тому що тисячі доль знівечені діями Кремля, тому що тривають утиски кримських татар, тому що Крим знаходиться під окупацією.

Або взяти і запікселити Крим на карті? Хто вам заважає це зробити? Де-юре нічого не порушується.

Наталья Синдеева / Фото: http://www.sostav.ru

Показуючи Крим у складі РФ, ви підтримуєте Кремль, а всі слова про законодавство РФ з вуст гендиректора «Дощу» Синдєєвої - усього лише зручна відмовка.

Якщо ви принципові й справді за Україну, Євросоюз, США, за цивілізовані цінності і не згодні з діями «кремлівських карликів», просто НЕ ПОКАЗУЙТЕ Крим у складі РФ. За не показ ж судити не будуть.

А тепер уявіть собі ситуацію з паралельної реальності, скажімо, Китай захопив у Росії південний Сибір. І я, громадянин Росії, сиджу такий у Москві, дивлюся новини на китайському телеканалі, де мені показують бойові дії російської армії з китайською, і споглядаю карту Росії, на якій, за версією цього телеканалу, Сибіру взагалі немає - він увесь входить в територію Китаю. І якщо б я любив Росію так, як українці люблять Україну, мені споглядати таку китайську карту було б неприємно, м'яко кажучи. Особливо, якщо б мої друзі або родичі, та й  просто співгромадяни, брали участь у бойових діях проти Китаю.

А чим ця ситуація не подібна до тієї, що відбувається з «Дощем» в Україні? Росія почала війну з Україною, гинуть люди, а «прекрасні опозиційні» російські журналісти показують підло захоплені у України території у складі РФ. І додайте до цього постійні інтерв'ю у ватажків гопницьких збройних формувань ДНР і ЛНР, де їх представляють по всій ними придуманій посадовій формі, яку відносно них використовують кремлівські ЗМІ. Те саме стосується і Криму, «нове керівництво» з табору окупантів якого не вилазить з ефірів «Дощу», розповідаючи про те, як вони «наздогнали-перегнали» і стали жити краще, ніж при Януковичі, а всій Україні скоро гаплик.

І не треба говорити про «Езопову мову». Тут все просто - якщо ви проти кремлівської диктатури, але не можете воювати - не допомагайте їй. Якщо немає можливості чинити опір, хоча б ігноруйте ці теми. За ігнор вас судити не будуть.

З часів «СРСР 2.0» у путінській Росії були знищені всі незалежні російські ЗМІ. Ті, що залишилися, зжерла самоцензура. Багато прекрасних журналістів або залишили професію, або виїхали з країни. Колектив «Лента.ru», наприклад, після того, як була звільнена їхній керівник, залишили видання слідом за нею. Перегрупувалися, виїхали з Росії і тепер це «Медуза» - латвійське видання російською мовою. І яке б воно не було, Крим у складі РФ вони показувати не будуть.

Я не до того, що «Дощу» треба звалювати з Росії (хоча, якщо бути принциповим, то давно час), заради бога - сидіть у Москві з видом на кортеж Путіна біля Кремля, вдавайте з себе опозиціонерів, але майте на увазі - коли ви «виконуєте законодавство» у сфері показу окупованих українських, молдавських, грузинських територій - ви працюєте на Кремль. Бо не те, що порушувати, але виконувати кремлівське законодавство вас ніхто не змушує. Показали Крим у складі РФ - допомогли Путіну.

Звичайно ж, я проти заборон. І «Дощ» треба було не чіпати, нехай собі тріщать. Він не був в Україні дико популярним, і не стане, хоч і спробували показати себе в ролі мучеників. Тільки це не те «мучеництво». Якби «Дощ» обшукували чекісти або відбирали ліцензію на мовлення за позицію по Україні - вас би тут підтримували.

А якщо ви раптом засмутилися, що для вас не роблять виняток в українському законодавстві тільки через те, що ви не так сильно вилизуєте Кремль і не мочитеся у відкриту Україну, на відміну від своїх колег, при цьому «через силу» показуючи Крим у складі Росії і «під прицілом» запрошуючи в ефір бандитів ДНР-ЛНР, а також «представників російської влади» в Криму, то згадайте стару російську приказку про скривджених, і що на них возять, або, як казали у нас в армії - кладуть.

Дмитро Флорін, колишній російський журналіст

P. S. Провалена кампанія з мученицького «Дощу», який зараз раптом став посилено згадувати як він висвітлював Майдан, насправді сильно перебільшена. «Дощ» ніхто законодавчо в Україні, як «Правий сектор» у Росії, не забороняв. Його просто не будуть показувати у кабельних провайдерів. Але за перегляд з супутника або в Інтернеті українців судити ніхто не буде. Тому весь галас минулого тижня, про який на цьому успішно забули - це все з серії «невловимого Джо».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-