12 січня. Пам’ятні дати

12 січня. Пам’ятні дати

1665
Ukrinform
Сьогодні виповнюється 110 років від дня народження Сергія Корольова – всесвітньо відомого конструктора в галузі ракетобудування і космонавтики.

Сергій Павлович Корольов (1907-1966) – вітчизняний учений і конструктор у галузі ракетобудування й космонавтики, головний конструктора перших ракет-носіїв, штучних супутників Землі, пілотованих космічних кораблів, основоположник практичної космонавтики. З ім’ям Корольова пов’язані епохальні події людської цивілізації: запуск першого штучного супутника Землі, досягнення космічними кораблями поверхні Місяця й Венери, перший політ людини у космос. В одному зі своїх інтерв’ю, на запитання кореспондента, що слугувало причиною його пориву до неба і космоса, Корольов відповів: «Льотчик Уточкін, у Ніжині. Хоч я й не зустрічався з ним, але він став моїм першим ідеалом». Важка доля політв’язня сталінських таборів не оминули великого вченого. 27 червня 1938 року Корольова заарештували, восени його було засуджено по безглуздому звинуваченню «за вредительство в области новой техники» на 10 років ув’язнення. Однак, після перегляду справи, вирок було замінено на 8 років у таборах. Майже 2 роки Корольов провів в одиночній камері, потім потрапив на Колиму, де працював землекопом. З початком Другої світової війни його, як спеціаліста високого класу, перевели до Казані – в закрите авіаційне КБ, на чолі з Туполєвим, котрий, як і Корольов, працював під арештом, пізніше – до Дослідного конструкторського бюро під керівництвом Валентина Петровича Глушка. Лише у 1944 році вченого було звільнено, але реабілітовано – аж у 1957. Поневіряння у сталінських таборах лишили глибокий слід у його душі. Наприкінці життя Корольов мріяв відвідати Колиму, написати про це книгу, але цей задум йому так і не судилося здійснити.

Події дня:

45 років тому (1972) КДБ здійснило в Україні серію арештів молодої інтелігенції (операція «Блок»). Були заарештовані: В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Зиновій Антонюк, Данило Шумук, Микола Плахотнюк, Леонід Плющ, Олесь Сергієнко, Іван Коваленко, Іван Гель, Ірина Калинець, Михайло Осадчий, Стефанія Шабатура.

Цього дня 1990 року Румунія стала першою з країн Східної Європи і колишніх членів Організації Варшавського договору, що заборонила комуністичну партію.

Ювілеї дня:

195 років від дня народження Ет’єнна Ленуара (1822-1900), французького винахідника, творця першого практично придатного і комерційно вигідного двигуна внутрішнього згоряння (1860).

185 років від дня народження Єлизавети Іванівни Милорадович (дівоче прізв. – Скоропадська; 1832–1890), української громадської діячки, меценатки. Походила зі старовинних українських родів Марковичів і Скоропадських (за батьком) і Тарновських (по матері). Тітка гетьмана Павла Скоропадського. У 1856 році вийшла заміж за Лева Милорадовича, сина відомого українського історика Григорія Милорадовича. Брала активну участь у громадсько-культурному житті Полтавщини. Була активним членом Полтавської Громади. Підтримувала своїми щедрими пожертвами українські видання та недільні школи, а також жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти школу в с. Рибці поблизу Полтави. Після заборони видань українською мовою у Російській імперії (Валуєвський указ 1863) пожертвувала гроші на розвиток українського руху в Галичині, зокрема, на товариство «Просвіта» та журнал «Правда». Внесла 20 тисяч австрійських крон для заснування у Львові Товариства ім. Шевченка. Очолювала Полтавське філантропічне товариство.

130 років від дня народження Ірини Савелівни Дєєвої (1887-1971), першої жінки-режисера в Україні. Працювала в Києві: у театрі «Соловцов» (1912-1919), Другому театрі Української радянської республіки (1919), де була режисером 2-го складу вистави «Фуенте овехуна» Лопе де Веги у постановці Коте Марджанішвілі. Одна з організаторів (1924), директор і головний режисер Київського дитячого театру; у 30-х роках очолювала Дніпропетровський ТЮГ. Організаторка першого лялькового театру в Україні (1927).

Цього дня народилася Марія Овксентіївна Приймаченко (1909-1997), одна з найвідоміших українських художниць, представниця «наївного мистецтва». Мисткиня створила власний стиль, якій увібрав у себе усі художні стилі ХХ століття, це і імпресіонізм, і неоромантизм, і експресіонізм. В основі її стилю лежать українські легенди, казки та оповідання. Народилася Марія Приймаченко в селі Болотня на Київщині. Батько бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Мати була визнаною майстринею вишивання. Саме від них і перейняла майбутня художниця вміння створювати чарівний орнамент з неповторним українським колоритом. Про Марію Приймаченко могли б ніколи і не дізнатися, але сталося інакше. У 1934 році в Києві відкрили Центральні експериментальні майстерні (згодом – Художньо-промисловий технікум), куди з усієї України збирали народні таланти. Потрапила туди і Приймаченко. Першими її живописними роботами стали перенесені на картон і папір мотиви традиційного настінного розпису й вишивки. Тут, у Києві, Марія Приймаченко створює цілу серію малюнків під назвою «Звірі у Болотні» (1935-1941). Успіх прийшов до художниці на Українській республіканській виставці народного мистецтва, де вона була відзначена дипломом 1-го ступеня, а вже 1937 року птахи і звірі Приймаченко вражали і відвідувачів Першої міжнародної виставки у Парижі. На ній художниця отримала золоту медаль. Але після успіху прийшли роки забуття. Вдруге до творчості Приймаченко звернулися у 50-60-х роках ХХ ст. Художниця у цей час (1960-1965 роки) натхненно працює над новим циклом – «Людям на радість», за який їй дали Державну премію України ім. Т.Г. Шевченка (1966). Загалом за роки свого творчого життя Марія Приймаченко створила понад 800 картин – більша частина з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва, також її картини представлені в найвідоміших державних і приватних галереях Франції, Болгарії, Австрії, Угорщини, Канади, Білорусі, Бельгії, Данії, Швеції, Португалії, Польщі, Грузії. За життя мисткині, протягом 30-80 років ХХ ст., відбулися близько 60 виставок картин, найвідоміші з яких – «Калиновий берег», «Галя і козак», «Літа молодії». Водночас художниця проілюструвала шість дитячих книжок. Згодом ім’я Марії Приймаченко було внесено до Всесвітньої енциклопедії мистецтва поряд з такими іменами, як француз Анрі Руссо, грузин Ніколо Піросмані, хорват Іван Генералич, поляк Никифор Криницький.

55 років від дня народження Гунде Свана (1962), шведського лижника, чотириразового олімпійського чемпіона, багаторазового чемпіона і володаря Кубка світу. Дворазовий призер Олімпійських ігор 1984 року у гонці на 50 км (срібло) і 30 км (бронза).

Роковини смерті:

Цього дня 1976 року померла Агата Крісті (1890-1976), англійська письменниця, одна з корифеїв детективної літератури ХХ ст., яку називають «королевою детективу» Авторка 78 романів, 150 оповідань, 6 повістей і 19 п’єс. Серед найвідоміших творів: «Пуаро розслідує», «Східний експрес», «Смерть на Нілі», «Мишоловка». Романи Крісті  посідають третю в світі сходинку за кількістю публікацій, її випереджають лише твори Вільяма Шекспіра та Біблія. Ще один рекорд тримає її п’єса «Мишоловка», котра вперше була поставлена в Лондоні в 1952-му році й досі лишається в репертуарі театру.

40 років з дня смерті Анрі Жоржа Клузо (1907-1977), французького режисера, одного з найвідоміших постановників трилерів, якого ще називають «французьким Хічкоком». За освітою – юрист. Був журналістом; розпочинав зі сценаріїв, помічником режисера. Визнаний майстер кінорежисури. Зняв фільми: «Ворон», «Набережна ювелірів» (інша назва «Набережна Орфевр»; 1947, «Золотий лев» МКФ у Венеції), «Манон» (1948, «Золотий лев» МКФ у Венеції), «Плата за страх» (1952, «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю, «Золотий ведмідь» МКФ у Берліні), «Таємниця Пікассо» (1956, спеціальний приз МКФ у Каннах), «Відьми» (Стівен Кінг включив цей фільм у список найбільш важливих у жанрі нуар 50-80-х років минулого століття) та ін. Після смерті в 1960 році дружини – бразильської актриси Віри Клузо, яка встигла знятися в декількох його фільмах, Анрі Клузо майже нічого не зняв. Усі його проекти залишились незавершеними. До того ж набирала обертів французька «нова хвиля», на тлі якої кінострічки Клузо виглядали дещо старомодними. Втім, «Набережна Орфевр», «Таємниця Пікассо» та «Відьми» увійшли до золотого фонду кінематографа.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-