4 січня. Пам’ятні дати

Як відомо, після проголошення Третім універсалом утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада зініціювала розробку національної валюти. Вже 1 березня 1918 року ЦР прийняла Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця. Формальне завершення формування структури системи українських грошових знаків відбулося 18 квітня 1918 року, коли Центральною Радою було прийнято Закон «Про надання Міністрові фінансів права випустити розмінних марок». Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади у квітні 1918 року, зберіг систему номіналів: 1 гривня = 1/2 карбованця або 100 шагів та продовжив грошову реформу, але переворот, в результаті якого до влади прийшла Директорія, завадив йому здійснити задумане. Втім, Директорія УНР започаткувала новий проект грошової реформи, запропонований Борисом Матросом. Він визначав єдиними засобами платежу на території України гривні та карбованці, випущені за Центральної Ради і гетьманату Скоропадського. Російські рублі, випущені царським, а затим тимчасовим урядами, були анульовані і не приймались державними установами. До того ж курс із російським рубльом став плаваючим. Директорія оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Для цього у населення почали збирати усе наявне золото та срібло для випуску монет, а також було оголошено переплавку усіх мідних пам’ятників російським царям на дрібну монету. На золотих гривнях планувалось розмістити бюст Тараса Шевченка, а на срібних монетах – будинок Центральної Ради. Але розпочати випуск монет так і не вдалось через більшовицький наступ. Після евакуації Директорії до Вінниці, а потім до Кам’янця-Подільського, засновану ще при гетьмані Експедицію Заготівлі Державних Паперів було відправлено у Станіслав, де була в наявності належна друкарська база. У Станіславові керівник Експедиції Микола Данильченко налагодив виготовлення розмінних знаків держскарбниці УНР номіналом 5 гривень. Цю банкноту вважають найгіршою з усіх випущених в Україні. Дрібна сірувата банкнота із зображень мала лише скромні тризуби з обох боків і текст. На деяких з них навіть було допущено помилку в позначенні номіналу. Це пояснюється наспіх виконаним проектом для швидкого випуску грошей. У березні 1919 року було довипущено в обіг банкноти гетьманових емісій. У 1920 році у Варшаві було проведено останню емісію українських грошей. На повернення гривні українцям довелося чекати понад 70 років.

Події дня:

70 років тому (1947) в Ганновері вийшов друком перший номер німецького щотижневика «Шпіґель» («Дзеркало») – одного з найвпливовіших часописів континентальної Європи та найпопулярнішого суспільно-політичного журналу середнього класу Німеччини. Журнал наслідував приклад американських та британських поважних часописів новин, у першу чергу – журналу Time. Наклад часопису зростав швидко, сягнувши від 15 тис. примірників у 1947 році до майже 500 тис. примірників у 1962. Возз’єднання Німеччини дозволило часопису розширити свій вплив на теренах колишньої Східної Німеччини. Після цієї події його наклад перевищив один мільйон. Вплив часопису базується на двох стовпах; по-перше, на моральному авторитеті, створеному завдяки розслідувальній журналістиці з ранніх років і доведеному кількома вражаючими справами у 1960-х та 1980-х; по-друге, на економічній міці видавництва. У 1994 році відбувся запуск Spiegel online. Головна редакція журналу знаходиться в Гамбурзі.

Ювілеї дня:

180 років від дня народження Павла Гнатовича Житецького (1837–1911), українського філолога, педагога, громадського діяча, першого історика української літературної мови. Працював у навчальних закладах Києва, зокрема в Колегії Павла Галагана (його учнями були Кримський та Марковський). Житецький започаткував і розвинув новий напрям українського мовознавства – історію української літературної мови. Автор першої ґрунтовної праці з історичної фонетики української мови; багато зробив для розвитку української лексикографії. Зібрані ним лексичні матеріали (понад 10 тис. карток) було використано для «Історичного словника українського язика». Брав участь у підготовці до друку «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка та інших словників, у виробленні норм українського правопису. Житецькому належить праця «Про переклади Євангелія малоруською мовою» (1905), якою він заклав основи теорії й практики українського перекладу. «Філологія – це квітка, яка сама для себе пахне, а цвіте, укрита в гущавині», - любив повторювати вчений. Павло Гнатович упродовж чверті віку товаришував з Іваном Франком, з яким познайомився у 1885 році, коли той уперше приїхав у Київ. Вже навесні 1886, коли Іван Франко одружувався, на весільному обіді старостував не хто інший, як красномовець Павло Житецький. Варто зауважити, що особисте життя Житецького було набагато вдалішим аніж у його побратима. Нелегкою була доля у вченого. Він пережив смерть двох своїх синів – наймолодшого Богдана влітку 1899 і через 5 років – Тараса, який помер у нього на очах… Останні два роки свого життя Павло Гнатович провів у ліжку. Після перенесеного у травні 1909 року інсульту він повністю втратив рухомість, хоча був при ясному розумові та неушкодженій здатності бачити й говорити. 18 березня 1911 року він помер. Ховали видатного вченого на Байковому цвинтарі. Від імені інтелігенції міста прощальне слово виголосила Олена Пчілка.

80 років від дня народження Карлоса Саури (1932), іспанського кінорежисера, сценариста. Серед найвідоміших фільмів:  «Вигодуй ворона», «Ана і вовки», «Мамі виповнюється сто років», «Кармен», «Криваве весілля». Багато робіт режисера були відзначені на престижних міжнародних кінофестивалях.

(ФОТО 2) 80 років від дня народження Грейс Бамбрі (1937), американської співачки негритянського походження (сопрано, меццо-сопрано), зірки світової опери. Вона була першою темношкірою співачкою, що виступила у 1961 році на престижній сцені вагнерівського Байройтського фестивалю. Грейс Бамбрі народилася в небагатій сім’ї в Сент-Луїсі, Міссурі. Її батько був залізничником, мати викладала в школі. Грейс закінчила вищу школу Чарльза Самнера в Міссісіпі – перший заклад подібного роду в штаті для темношкірих. У 17 вона виграла перший конкурс на радіо, але в місцеву консерваторію її не прийняли через колір шкіри. Тим не менш, організатори конкурсу допомогли талановитій дівчині вступити до Бостонського університету. Згодом вона навчалася в Північно-Західній академії та в Західній академії музики в Санта-Барбарі. В 1958 році Бамбрі стала переможницею конкурсу Національної ради з прослуховування Метрополітен-опера. Оперний дебют Бамбрі відбувся в 1960 році, коли вона з величезним успіхом виконала партію Амнеріс в Паризькій опері, відтоді ж почала співати в Базельській опері. Міжнародної слави зажила в 1961 році (24-річною), коли виконала партію Венери на Байройтському фестивалі, ставши, таким чином, першою темношкірою співачкою, котра взяла в ньому участь. У 1963 році вперше виступила в Королівській опері в Ковент-Гардені, в 1964 році – в Ла-Скала, в 1965 році – в Метрополітен-опера. Спочатку виконувала тільки ролі меццо-сопрано, але до середини 1970-х років розширила репертуар на сопрано (її дебют як сопрано відбувся в 1964 році на сцені Віденської опери) На запрошення Жаклін Кеннеді співала в Білому Домі (співала вона і в 1981 році на інавгурації Рональда Рейгана). Починаючи з 1980-х років виступала переважно в Європі, упродовж багатьох років поспіль мешкала в Швейцарії, нині живе у Зальцбурзі. В середині 1990-х років вона створила власний ансамбль, що виконував народні афроамериканські пісні. Пішла з оперної сцени в 1997, займалась викладацькою діяльністю, брала участь у журі різноманітних музичних конкурсів. У 2001-2002 роках дала серію концертів, у 2013 році повернулася на оперну сцену, виконавши партію графині у «Піковій дамі» на сцені Віденської опери. Співачка має величезну кількість нагород, зокрема і премію ЮНЕСКО, премію Центру Кеннеді за внесок у виконавське мистецтво.

45 років від дня народження Джона Руїса (1972), американського боксера-професіонала пуерто-риканського походження, котрий виступав у надважкій категорії. Чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії – версія WBA (2001–2003 і 2004–2005); тимчасовий титул по версії WBA (2003). Чемпіон Північної Америки за версією NABF (1997–1998), NABA (1998–1999). Введений до Конектикутської зали боксерської слави. Знаменитий своїм одноманітним стилем ведення бою – «удар-клінч, удар-клінч».

Роковини смерті:

235 років з дня смерті Жака Анжа Габрієля (1698-1782), французького архітектора, одного з основоположників класицизму ХVІІІ ст. З 1742 р. – перший архітектор короля і президент Академії архітектури. Реконструював інтер’єри палацу в Версалі, перебудував його північне крило, яке пізніше назвали крилом Габрієля (1735-1774). Спроектував будівлю Військової школи в Парижі, Оперну залу в Версалі, Малий Тріанон у парку Версаля, здійснив забудову площі Людовіка ХV (тепер площа Згоди) в Парижі. Споруди Габрієля відзначаються раціональністю планування, досконалою композицією, вишуканими формами.