Доторканний Новинський

2460
Ukrinform
Хоч і зі скрипом, але коаліції вдалося нейтралізувати вплив грошей Новинського  

Ну ось і сталося. Крихкою більшістю з перевагою всього у два голоси Верховна Рада України проголосувала за позбавлення народного депутата Вадима Новинського депутатського імунітету.

Підводячи риску, можна сказати: ми хоч у чомусь вирвалися з пострадянського кола, з дикої давньої російської традиції, коли влада вирішувала, що церкві говорити, як себе поводити, і сама визначала, хто буде керувати церквою.

Ми зробили крок, щоб показати: у нашій країні неможливо просто так відсторонити від престолу митрополита, чи просто так «недолікувати» його, позбавивши найближчого помічника, або взяти під варту іншого митрополита.

Хочеться написати, що ми починаємо нову історію державно-церковних відносин. Але це було б неточно. Ми просто намагаємося повернутися до тієї моделі взаємодії церква-держава, яку почав будувати (не встигнувши завершити) покійний Блаженніший Володимир. Володимир, якого усували від влади Янукович, Захарченко, Коряк, і яким (за твердженням ГПУ) допомагав Вадим Новинський.

Завдяки цій справі, протягом останнього року в медіа з'явилося безпрецедентно велика кількість документів про церковні події 2013 року. Саме у ті дні, коли били студентів, двічі штурмували Майдан, коли розстрілювали людей; і за зачиненими церковними дверима, і за дверима лікарні, де лежав митрополит Володимир, і дверима, де ув'язнили Драбинка, розгорталися свої драми.

Сьогодні щось про цю драму ми змогли дізнатися з інтерв'ю, щоденників митрополита Олександра Драбинка, частину ми дізнавалися з особистих листів Блаженнішого та офіційних документів.

Частина цієї історії була розказана генпрокурором Луценком. Наприклад, сьогодні в парламенті в його аргументації і на слайдах ми побачили в картинках, як саме здійснювався тиск. Якщо віруючі (думаюча їх частина) подивляться на слайди, почують про ланцюг подій, дізнаються імена свідків (а окрім персоналу закладів, де утримували Драбинка, вперше прозвучали імена інших свідків: реальних людей, відомих у церковному світі священиків і монахів), вони просто зрозуміють, що довелося пережити Блаженнішому. Екс-президент, екс-міністр внутрішніх справ і начальник столичного міліційного главку особисто «вмовляли» його залишити престол.

Усі ми, хто ходив до Лаври, хто прибігав до митрополита Володимира на службу, коли він їздив по єпархіях, отримали шанс знову пережити всю його трагедію та зрозуміти, як над ним знущалися. Знущалися над немічним старим в інвалідному візку, який не хотів остаточно дати розтоптати суверенітет церкви, що намітився. Зрозуміти, що він відчував, коли його шантажували: «Або зрікаєтеся престолу, або Драбинко сяде».

Під час обговорення ставало зрозуміло, що Новинський був (скажімо) «добросердним підсобником». Він був присутній на всіх цих зустрічах з Януковичем, був посередником, як би проводив цю політику, але з дотриманням етикету. Чи перестав він у зв’язку з цим бути підсобником? Суд розсудить.

У той же час, ця історія оголила глибокі виразки українського парламентаризму. Засідання Регламентного комітету, на якому повинні були схвалити або не схвалити подання Генпрокуратури, виглядало не як засідання українського парламенту, а як засідання Державної думи. Нардепи Регламентного, які несподівано нахапалися церковної лексики, заходилися завзято захищати «православного олігарха». А «плівки Кадирова», які так вчасно з'явилися, освіжили тему парламентської корупції настільки, що в її наявності сумніватися було безглуздо. Правда, джерело цієї корупції явно перебувало не на Банковій, а швидше – на Червоній площі.

Наступного дня після засідання парламентського комітету питання було винесено до сесійної зали. За нашими даними, голоси під зняття недоторканності були. Але, як каже у таких випадках генпрокурор: «Я розумію, з якими грошима мені доводиться мати справу».

Сьогоднішній розгляд – це був напружений двогодинний процес, доповідь Генпрокурора, більше двох десятків виступаючих, відповіді Новинського, і знову виступ Луценка. Загалом, офіційна позиція фракцій подавала надію. І БПП, і Народний Фронт, і Самопоміч, і навіть Радикали (традиційно поштурхавши президента) сказали, що голоси дадуть. Щодо мотивів голосування тих чи інших фракцій, то вони їх озвучили більш, ніж прозоро:

- Що ж ви творите? Згадайте, скільком людям тут допоміг Новинський, як ви можете так з Вадимом Владиславовичем? - запитував Андрій Шипко, член групи «Відродження».

Його слова звучали з таким болем, що здавалося: йому особисто Вадим Владиславович допоміг прямо зараз.

Втім, не один він захищав Новинського. За кілька годин до голосування до хору уїдливих реплік (що звучали на захист православного олігарха) приєдналася член Батьківщини Альона Шкрум. Вона лаяла текст подання і говорила, що якщо його не проголосують, то це стане однією з останніх ганебних ігор цього парламенту. Не беруся оцінювати текст подання, але текст цього статусу явно видавав Альону як колишню помічницю депутата від Компартії. Втім, вона проголосувала за зняття імунітету.

Зрозуміло, що члени Опозиційного блоку Юрій Бойко (за часів Януковича носив ім'я «Містер Росукренерго») та й сам Вадим Владиславович говорили про політичне переслідування, висували аргумент, що їх садять за те, що дбають про народ, а цією справою відвертають увагу від громадських проблем.

Очевидно, родзинкою має стати те, що прохання про громадянство, яке підписав Янукович, подавав на той момент міністр економіки Порошенко. Вадим Новинський навіть продемонстрував його. З цього приводу спостерігачі жартували, що ця витівка нібито так розсердила Порошенка, що остаточно вирішила долю недоторканності олігарха.

Отже, вигнання Новинського виглядало неочевидним. Вадим Владиславович порозкладав багато яєць до найрізноманітніших кошиків. Наприклад, писали про його Смарт-Холдинг у проекті «Лікарня майбутнього» (вважай, допомога дружині Ющенка), відновлював історичний комплекс Батурин, демонстрував, що готовий бути надійним інвестором.

Вже не говоримо про щедрість для нардепів і церковного «генералітету» УПЦ МП.

Нарешті, прозвучало останнє перед голосуванням слово Юрія Луценка. Він знову згадав, як лежав у клініці «Оберіг» після в'язниці з митрополитом, ще раз уточнив подробиці, чим добровільна охорона відрізняється від конвою, закликавши нардепів подумати: чи питають вони у своєї охорони дозволу поїхати в те чи інше місце.

Загалом-то, напруженість моменту дуже відчувалася. Впевненості, що голосування не зірветься, не було. Та все-таки, 228 голосів знайшлося. Фракції голосували неоднорідно. Наприклад, у БПП не проголосувало 28% депутатів, у Народному Фронті не голосувало 32%, у Радикальній партії – 29%, у Батьківщини симпатиків Новинського знайшлося аж 40%. При цьому майже 100% голосів дала Самопоміч.

Можна сказати, що хоч і зі скрипом, але коаліції вдалося нейтралізувати вплив грошей Новинського. Адже провал голосування означав би початок реваншу. Але, як написав мені в приват один хороший священик: усе вдалося, наш блаженніший Володимир молиться на Небесах.

А тепер, закінчу думку: чому блаженнішому Володимиру тоді вдалося тільки почати будувати церковно-державні відносини, чому, керуючи церквою стільки років, 121-й митрополит Київський не зумів побудувати її до кінця. Просто тому що для цього треба було піти від Москви.

Чи хотів він цього? Переконана, що так. Адже останні слова, сказані ним у часи Майдану, звучали так: «Україна очищується».

Лана Самохвалова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-