3 грудня. Пам’ятні дати

3 грудня. Пам’ятні дати

1780
Ukrinform
Сьогодні в Україні і в світі відзначається Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

Міжнародний день осіб з особливими потребами (або обмеженими фізичними можливостями) був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1982 році. Цього дня Асамблея закликала держави-члени ООН проводити заходи, спрямовані на подальшу інтеграцію людей з особливими потребами у життя суспільства. Інваліди досить часто бувають виключені з повноцінного життя громад. Їхня дискримінація набуває різних форм, включно з фізичними і соціальними бар’єрами. Від цього потерпає суспільство, адже втрата такого вагомого потенціалу суттєво збіднює людство. За час свого існування ООН прагнула до поліпшення становища інвалідів і умов їхнього життя. В 1971 році ГА ООН прийняла Декларацію щодо прав розумово відсталих осіб і в 1975 році – Декларацію про права інвалідів, у яких були встановлені норми гарантування однакових умов і рівного доступу до обслуговування. В результаті проведення Міжнародного року інвалідів (1981) була ухвалена Всесвітня програма дій стосовно інвалідів. Головним підсумком Десятиліття інвалідів, проведеного ООН у 1983-1992 роках, стало ухвалення Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів. 13 грудня 2006 року ГА ООН була прийнята Конвенція про права інвалідів, яка є правозахисним документом з чіткою орієнтацією на соціальний розвиток – це водночас договір з прав людини та інструмент розвитку. Конвенція набрала чинності 3 травня 2008 року. Принципами конвенції є: повага до притаманної кожній людині гідності та особистої незалежності; недискримінація; повне й ефективне залучення в суспільство; повага особливостей інвалідів; рівність можливостей; доступність; рівність чоловіків і жінок; повага до здібностей дітей-інвалідів тощо. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 1 мільярд людей мають якусь форму інвалідності. А це майже 15% населення світу. У людей з інвалідністю вища ймовірність бути безробітним і, загалом, заробляти менше, ніж не інваліди. Статистичні дані свідчать, що зайнятість серед чоловіків-інвалідів (35%) і жінок-інвалідів (20%) нижча, ніж серед людей без інвалідності (у чоловіків – 65%, у жінок – 30%). В Україні понад 2 мільйони 800 тисяч людей мають статус інваліда, з них 151 тисяча – діти. Це 6,1 відсотка до загальної кількості населення. І майже 80 відсотків інвалідів – це люди працездатного віку. Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію ООН про права інвалідів 16 грудня 2009. Торік Президент України підписав Указ №678/2015 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю». Існує також день боротьби за права інвалідів –  міжнародний день, який відзначається щороку 5 травня.

Події дня:

40 років тому (1976) у Києві здано в експлуатацію Московський міст – вантовий міст через Дніпро, який є частиною Малої Окружної дороги. Проект Московського мосту розробив (до речі безкоштовно) архітектор Анатолій Добровольський,  керівником колективу інженерів, які брали участь у будівництві був Георгій Борисович Фукс. Міст зв’язує правобережні житлові райони з житловими масивами Райдужний, Троєщина, Воскресенка. Довжина мосту 816 м ширина 31,4 м. Однією з його «родзинок», одразу упізнаваних елементів є А-подібний пілон, висота якого 115 м і на який спираються ванти. Вгорі на пілоні – зображення герба Києва. У 1981 році авторський колектив за розробку проекту удостоєний премії Ради Міністрів СРСР. По Московському мосту 5 листопада 1983 була відкрита тролейбусна лінія  від станції метро «Петрівка» на Воскресенку (маршрут № 29), а 14 липня 1984 – на Троєщину (маршрут № 30). До 2005 року автомобільний транспорт рухався трьома смугами у кожному напрямі; у серпні 2005 року на мосту за рахунок ущільнення смуг була додана реверсивна смуга руху. З метою зменшення кількості ДТП та постраждалих людей з 24грудня 2007 року реверсивна смуга була замінена відбійником, а кількість смуг за рахунок зменшення їх ширини збільшена до чотирьох у кожному напрямку. За аварійністю Московський міст залишається однією з най аварійніших ділянок Києва. Високу аварійність і смертність на мосту місцеві мешканці пояснюють по-різному. Одні говорять, що іноді це пов’язано з резонансом дорожнього полотна, коли з одного кінця мосту фури на великій швидкості в’їжджають на міст, а на іншому кінці машину може відкинути на декілька метрів. Також стверджують, що у місці, де Московський міст переходить на Лівий берег, колись існувало старе кладовище, на якому ховали мешканців Вигурівщини. І що нібито енергетика мертвого місця може спричиняти до такої кількості аварій на цьому мосту. Влітку 2015 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування Московського мосту на міст імені Георгія Фукса. Міст також пропонували перейменувати на Північний, Троєщинський або міст імені Степана Бандери (за аналогією з колишнім Московським проспектом). Утім, Київська міська рада на своєму засіданні 6 жовтня 2016 року не підтримала рішення про перейменування моста.

Ювілеї дня:

420 років від дня народження Ніколо Аматі (1596-1684), одного з найвидатніших представників славної сім’ї італійських майстрів смичкових інструментів, учитель відомих Андреа Гварнері й Антоніо Страдіварі. Аматі суттєво вдосконалив тип скрипки, створеної попередниками. У скрипках збільшеного формату (364–365 мм) так званих Grand Amati, він посилив звучання і зберіг м’якість та ніжність тембру. Його роботи вражають і досконалістю форм, і досконалістю звуку. Лак на них золотаво-жовтий з легким коричневим відтінком, іноді червоний. Чудово виконані й віолончелі Ніколо Аматі. Скрипок та віолончелей, створених видатним майстром на сьогодні збереглося десь близько 20. Одним із його учнів був і його син Джіроламо Аматі 2-й (1649–1740). Але він не виправдав надій батька і тому знаменита скрипкова школа булла невдовзі закрита.

400 років від дня народження Джона Валліса (1616-1703), англійського математика, одного з засновників і перших членів Лондонського королівського товариства (1660), фундатора математичного аналізу, священика. Професор геометрії Оксфордського університету. Його головна праця – «Арифметика нескінченного». Саме цьому вченому приписують введення символу нескінченності (перевернута вісімка)  в 1655 році в творі «Про конічні перетини».  Джона Валліса можна сміливо назвати «Аматі математики» – у цій науковій царині він був так само неперевершеним, як і знаменитий італієць у створенні музичних інструментів. Початкову і середню освіту здобув у приватних школах. Закінчив богословський факультет Кембриджського університету. Після цього був домашнім священиком у багатих дворянських будинках, спочатку в Кембриджі, з 1643 – в Лондоні. Математикою цікавився з самого дитинства, займався нею навіть під час навчання в університеті, в години відпочинку. Його феноменальне вміння рахувати викликало захоплення оточуючих. Він переклав і надрукував праці Птоломея, Архімеда, Аристарха Самосського та інших античних авторів (учений чудово знав давні мови). Вивчав криптографію і застосовував свої знання під час розшифровки різного роду політичного листування (під час революції розшифровував перехоплені листи прибічників короля). Саме Вілліс стояв у витоків інтегрального числення.

Цього дня 1722 року народився Григорій Савич Сковорода (1722-1794), український просвітитель, філософ, поет, музикант, автор знаменитого вислову «Світ ловив мене, та не спіймав». Але це лише один розтиражований «крилатий вислів» – читаючи Григорія Савича, постійно натрапляєш на надзвичайно глибокі думки та тонкі спостереження, що поза сумнівом, свідчать про його непересічний розум та бездоганно чисту совість. Ось деякі з висловлювань видатного філософа: «В жодній галузі в народі нема такої великої кількості знавців, як у медицині, і нема нічого такого, про що б народ так мало не знав, як про лікування хвороб»; «… якби-то у нас… було так багато хороших людей, як хороших страв! Але цього можна лише бажати, мати ж – це інша справа. Істинно добра людина, тобто християнин, трапляється рідше від білої ворони»; «О, якби ми в ганебних справах були такими ж соромливими, боязкими, як часто ми буваємо боязкими і хибно соромливими в порядних вчинках!»; «Лови час, бо все швидко старіє: одне літо молоде козля перетворює в кошлатого цапа»; «Яка безчесна людина не бачить Христа живим? Але хто, крім обраних, бачить Його воскресшим?»

130 років від дня народження Карла Манне Ґеорга Сіґбана (1886–1978), шведського фізика-експериментатора, лауреата Нобелівської премії (1924). Член Шведської королівської АН, член Лондонського королівського товариства, директор Нобелівського інституту фізики (1937–1964). Вперше виявив дисперсію рентгенівського проміння і виконав її вимірювання, вивчив рентгенівські спектри практично всіх хімічних елементів, виявив значну кількість нових спектральних ліній.

105 років від дня народження Ніно Рота (1911-1979), італійського композитора, автора музики до фільмів Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Франко Дзеффіреллі, Френсіса Форда Копполи. Майже всі культові кінострічки 60-70-х років – «Ночі Кабірії», «Білий шейх», «Вісім з половиною», «Леопард», «Рокко і його брати», «Рим», «Сатирикон», «Хрещений батько» – супроводжувалися музикою Рота. Музикою хвилюючою, сповненої ліричної краси, драматизму; музикою, яка вийшла далеко за межі кіноекранів і облетіла весь світ. Кіномузика принесла Ніно Рота величезну популярність і статки. Але, як це не парадоксально, робота в кіно заважала його покликанню, а також заважала любителям музики у повному об’ємі оцінити талант і значення художника, відсуваючи на другий план його творчість в інших, менш поширених жанрах. І хоча в Італії з успіхом йшли його опери («Прекрасний візит», «Аріодант», «Двоє сором’язливих», «Неаполь – місто мільйонерів»), виконувались його оркестрові та камерні твори, інструментальні концерти, в Ла Скала був поставлений балет «Дорога», навіяний однойменним фільмом, а Моріс Бежар поставив на музику Ніно Рото балет «Мольєр», серйозні музичні критики доволі прохолодно ставилися до його творчості в цій царині. Хоча в кіно, власне кажучи, Ніно Рота прийшов як автор багатьох оркестрових і камерних партитур, музики до спектаклів. «Я почав писати музику 8-річним хлопцем і одна з моїх ораторій виконувалась у Мілані і Ліллі, коли мені ледве виповнилося дванадцять», – не без гордості згадував маестро.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-