Це просто е-ксперимент над усіма нами. Післямова до шоку
Це всього лише Експеримент. З області цивілізаційної психології (якщо є така). Такий собі «жук у мурашнику». Саме для чистоти експерименту його гранично загострили та не дозволили (пам'ятаєте застереження послів великої сімки!) вітчизняній політичній еліті його нівелювати, вихолостити, «замутити».
Раніше «мутити» вдавалося. Навіть численні «майдани» не заважали. У нашій мутній копії з ще більш мутного «російського світу» по-іншому не виходило. А ось спадкоємці Левенгука звикли все препарувати в яскравому світлі та під окуляром мікроскопа. І дали можливість українському суспільству у нього подивитися.
І ми побачили багато чого. Тарганів у головах нашої еліти. Ознаки дисфункції моралі. Вивихи світогляду. Камінчики в печінці (шліфовані), пісок у нирках (золотий)...
Експеримент дав нам нові знання. Ми з'ясували, що позашляховики еліті потрібні тому, що немає доріг, а є тільки «недодороги» (як є «недоподатки» та «недовійна»), що квартири вміють літати зграями від одного племінника до іншого, а діаманти в сейфах тримають не тільки «продажні» прокурори, але й непідкупні.
І беруть у борг не тільки нові «антикорупціонери», але й старі корупціонери. І що, виявляється, наша країна не така вже й бідна, як ми про це говоримо на кожному перехресті. А у окремих випадках зовсім не бідна.
І багато доведеться для себе відкрити. Що значить їздити на чужій машині за договором про безоплатне користування»? Або жити в квартирі, яка тобі не належить, і ти її не орендуєш, і це не квартира твоїх рідних – ти в ній «просто живеш»?
І як це - мати у приватній власності церкву?
Або Радомисльський замок? Або картину Боттічеллі? І нащо стільки годинників? І стільки готівки?!!
І серйозні, убілені сивиною експерти будуть видавати свої версії: і прості (як бритва Оккама), або конспірологічні (за Деном Брауном). Перші – про те, що це гроші на випадок арешту рахунків, на адвокатів і заставу в суді, а може і для втечі за кордон. Другі – що ці суми фейкові, немає у них таких грошей, і вони накручують цифру, щоб сховати за нею майбутні невраховані доходи.
Хоча все, швидше за все, навіть простіше, ніж у Вільяма Оккамського. Історики відмітили погану схильність національних еліт, які звільнилися з колоній – бажання витрачати гроші на розкіш, і небажання інвестувати в розвиток власної економіки.
Це не банальне «жлобство», як хтось встиг охрестити навал готівки. Не жадібність та невігластво. Це – гірше.
Запасаючись кешем, скуповуючи предмети розкоші, еліта демонструє свою зневагу до перспектив національної незалежності, невіру в неї. Вона намагається підстрахуватися на випадок повернення Януковича, реінкарнації імперії або нового Майдану. Вона передбачає можливість поразки та накопичує ресурс для еміграції та життя в іншій країні. Як невірна дружина зі Старого заповіту, в передчутті екстреного розлучення, вона все своє золото намагається унести на собі. І це вже не просто «зрада», це - здача нашого майбутнього, майбутнього наших дітей.
Фігуранти виправдовуються: у великих грошах немає нічого поганого, західний протестантизм вбачає в них ознаку богообраності, і це запорука успішності Європи та США. Але чи багато чого досяг би Захід, ховаючи мільйони в городах і підземних сейфах? Тому справа не в багатстві. А у тому, на що його витрачають – на створення робочих місць для свого народу, нових технологій, нової зброї для армії або на нові яхти та мерседеси?
Це не приватна справа еліти, куди вона витрачає гроші від свого бізнесу, це питання виживання нації.
Еліті треба подивитися в очі народу та порозумітися. І у цьому полягає одна з цілей розгорнутого Заходом на нашій території експерименту.
З мільйонами під пахвою вже не розчулиш народ, поїдаючи землю з парламентської трибуни. Не зможеш розказувати про вічну цінність віршів Ліни Костенко, вишиванок і національного прапора. Не зможеш плакати над вмираючими від голоду та холоду пенсіонерами. Не зможеш лаяти уряд через погане фінансування науки та медицини. Не зможеш закликати йти, затягуючи паски, у світле майбутнє освіченої Європи.
Еліті доведеться зламати себе у собі, і спробувати жити з чистою совістю. І, якщо того вимагає народ, - поділитися брюликами та антикваріатом з країною, яка веде виснажливу війну. Так, як це робила британська аристократія у Другу світову. А якщо шкода брюликів, то сказати відкрито: ми вас обдурювали та будемо обдурювати, бо насправді ми - партія шахраїв і злодіїв, і наша мета - пограбування країни, і ми вам розповімо, як це успішніше робити. І у такої партії знайдеться свій електорат, не сумнівайтеся.
Еліта поки бариться, вона ще не вирішила. Але експериментатори з цікавістю чекають на реакцію. Від того, якою вона буде, залежать їхні дії: робити ставку на Україну як частину Європи або махнути рукою і повернути Путіну....
Втім, це лише одна з цілей експерименту. Друга панель - це тест-драйв для величезної та розгалуженої системи боротьби з корупцією, яку Захід нашій еліті насильно нав'язав і в яку вклав стільки праці та грошей. Така, що народжувалася в муках, яку багато хто засуджує за громіздкість, пожирання нею неймовірної кількості грошей, вона, нарешті, повинна проявити себе. Робити вигляд, що немає доказів, вже не можна.
Час Ситника, Холодницького, Корчак, і майбутніх Антикорупційного суду та Держбюро розслідувань – настав. І всі ми скоро зрозуміємо: або перед нами люди, які ризикнули головою заради майбутнього країни, або високооплачувані пустушки.
А є ще й третя панель експерименту. Це реакція українського суспільства. Що воно зробить: вийде на Майдан, завалить запитами НАБУ та НАЗК, і публікаціями ЗМІ? Чи буде вимагати тюремних термінів, страти або штрафів для винних? Пробачить? Або зневіриться у своїх вождях і сумно поплентається назад, до щасливого рабства Московії? Як це, на превеликий жаль, відбувається в Молдові та Грузії.
Ніхто не знає, як воно все буде, чим закінчиться експеримент. Ніхто з піддослідних не знає і його справжніх цілей, нам знати не належить. Але дещо ми вже можемо сказати. Ми повинні погодитися: наша еліта все ж таки ризикнула, і сильно ризикнула, відкрившись у всіх своїх гріхах перед народом. І одне це вже заслуговує на розуміння. Отже, не все так безнадійно. І еліту ще можна перевиховати. І – підтримати, приклавши зусилля.
Мова не про черговий Майдан. Мова про інше: рано чи пізно, у розквіті років або під кінець життя е-декларації наздоженуть нас усіх. Еліта, що пройшла чистилище, примусить до цього і нас. І ми повинні будемо викласти карти на стіл – відкрити свої доходи, заощадження, майно. І колишні міністри, що не потрапили під роздачу в силу своєї «колишньості», і олігархи, і журналісти, і політики, і громадські активісти. І «бідняки», які живуть на допомогу, але сховавши в анонімних гаражах машини, а в городах нехай не мільйонні, але вилучені з економіки заначки.
Це буде важко. І критики скажуть, що такої бузувірської оголеності немає ніде в світі. Але нам вона потрібна! Тому що ми хочемо стати нацією, однією великою сім'єю. А у сім'ї один від одного немає секретів. І вже точно, в сім'ї не крадуть. І приватний бізнес у цивілізованій країні - це зовсім не приватна справа. І громадянство – не особисте життя. І кожному з нас доведеться чесно показати: як він виконує свій громадянський обов'язок - чи сплачує податки, чи служив в армії, чи гідно виховує дітей. Життя у мерехтливому світі закінчується, час виходити з тіні.
Євген Якунов, Київ.
