Відсутність школи не може бути приводом для розділення дитини з сім'єю – Кулеба
Ці питання обговорювали на круглому столі, присвяченому забезпеченню рівного доступу дітей до освіти, який пройшов у вівторок, 25 жовтня, в Укрінформі, повідомляє кореспондент агентства.
«Про рівний доступ дітей до освіти, які залишилися в зоні конфлікту, не може йти мова. 555 шкіл залишилося на тимчасово непідконтрольній українській владі території. У сірій зоні в 2016-17 навчальному році призупинило діяльність 18 шкіл. На лінії розмежування працює 37 шкіл, де навчається 6564 учня. Де-факто там неможливо організувати якісний навчальний процес, і ми маємо це визнати», - сказала директор ГО «Фонд Відкрита політика» Ірина Жданова.
На думку учасників круглого столу, це питання можливо було вирішити через розвиток дистанційної освіти, підсилення технологічно тих закладів освіти, які функціонують в районах, що межують з окупованими територіями. Також допомогти розширити доступ до української освіти для учнів з тимчасово неконтрольованих територій Донбасу та окупованого Криму може створення освітньої платформи, доступної в інтернеті.
Жданова зазначила, що проблеми з організацією навчального процесу в різних регіонах та формах навчальних закладів існують також і через корупцію в системі освіти, яка тісно пов'язана з нерозумінням або небажанням місцевих влад вкладати кошти у розвиток навчальних закладів у регіонах.
Зокрема, це, за її словами, так звані благодійні внески, які сплачують батьки на різні потреби у школах, в той час, коли гроші освітньої субвенції місцеві органи влади в деяких регіонах тримають на депозитах.
«Є приклади дуже негативні, коли ці кошти (освітньої субвенції - ред.) не витрачалися, а лежали на депозитах. І неспроможність (місцевої влади - ред.) подати якісні проекти, щоб по цільовому використати ці кошти», - сказала Жданова.
Також на думку директора фонду «Відкрита політика», певні проблеми у забезпеченні доступу дітей до освіти можуть виникнути і через оптимізацію мережі навальних закладів. Зокрема такої її форми, як інтернати, що може призвести до того, що діти, які проживають у важкодоступних районах, втратять можливість отримати доступну середню освіту. На думку Жданової у цьому випадку навіть така форма організації навчального закладу як опорна школа не вирішує повністю цю проблему.
За її словами, в деяких регіонах у випадках, якщо у досяжності відсутні школи, батьки свідомо направляють дитину навчатися до інтернату на так звану 5-денну форму навчання, щоб забезпечити безперервність навчального процесу.
Втім, як зазначив на круглому столі уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба, перебування дитини в таких навчальних закладах порушує право дитини на життя в сім'ї.
«Жодна відсутність школи не може бути приводом для розділення дитини з сім'єю, навіть для п'ятиденного навчання», - сказав Кулеба.
Він зазначив, що зараз в закладах освіти інтернатного типу перебуває близько 100 тисяч дітей, з яких тільки 10 тисяч являються справжніми сиротами, тобто не мають живих батьків. У всіх інших батьки або позбавлені батьківських прав, або не можуть утримувати дітей та переклали відповідальність за свою дитину на державу. Також, за його словами, серед цієї категорії дітей дуже багато таких, які мають особливі потреби.
«Ми маємо створити такі умови (для навчання дітей як позбавлених батьківського піклування, так і дітей з особливими потребами - ред.) за місцем проживання. Це невід'ємне право дитини - жити в сім'ї та ходити до школи», - сказав Кулеба, зазначивши, що можливості для отримання інклюзивної освіти повинні бути створені у всіх навчальних закладах країни.
Також, за словами уповноваженого з прав дитини, застарілою є практика поєднання таких форм інтернатних закладів, як лікувальний, соціальний та навчальний.
«15 тисяч дітей у нас в освітніх школах-інтернатах для дітей, які живуть в сім'ях та потребують соціальної допомоги. Яке відношення система освіти має до закладів, де знаходяться діти, які потребують соціальної допомоги?» - сказав Кулеба.
Приблизно така ж кількість дітей, за його словами, знаходиться в інтернатах санаторного типу.
«У всьому світі якщо діти перебувають інтернатному закладі, то навчаються у звичайній школі. Стратегічно ми маємо визначитися, що є в інтересах дитини, а що не є в інтересах дитини», - зазначив Кулеба.
