16 жовтня. Пам’ятні дати

16 жовтня. Пам’ятні дати

1995
Ukrinform
Сьогодні Всесвітній день продовольства

Відзначається за рішенням Продовольчої та сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй (ФАО) у день її створення (16 жовтня 1945). Метою проведення Всесвітнього дня продовольства є підвищення рівня поінформованості населення щодо світової продовольчої проблеми та зміцнення солідарності у боротьбі з голодом, недоїданням і злиднями. Щодня у світі голодує майже мільярд людей. Два мільярди страждають від «прихованого голоду» – недоїдання. Тема цьогорічного Всесвітнього дня продовольства – «Клімат змінюється, а разом з ним змінюються продовольство і сільське господарство». Однією з найбільш серйозних проблем, пов’язаних зі змінами клімату, є продовольча безпека. Найбільше від високих температур і природних катастроф потерпає найбідніше населення світу, серед якого багато фермерів, рибалок та пасовищних скотарів. У той же час населення світу неухильно зростає і, як очікується, до 2050 року воно сягне 9,6 млрд. чоловік. Щоб задовольнити такий величезний попит, сільськогосподарські та продовольчі системи повинні адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату, підвищити опір зовнішнім впливам, стати більш продуктивними і стійкими. ФАО закликає країни звернути увагу в своїх планах дій щодо  клімату на продовольство і сільське господарство та інвестувати більше в розвиток сільських районів. Тема Всесвітнього дня продовольства є досить актуальною, адже 7-18 листопада в Марракеші (Марокко) відбудеться чергова Конференція ООН зі зміни клімату. Ось декілька цікавих фактів від ФАО щодо продовольства і клімату: понад третина всього виробленого в світі продовольства викидається або втрачається щорічно. Це становить приблизно 1,3 млрд тонн на рік. Продукти гниття виділяють метан, який діє в 25 разів сильніше, ніж вуглекислий газ. На частку тваринництва припадає майже дві третини викидів парникових газів в сільському господарстві і 78% викидів сільськогосподарського метану. На частку знеліснення і деградації лісів, за оцінками, припадає до 10-11% всіх викидів парникових газів у світі. До 2050 року очікується, що в тропіках, де продовольча безпека сильно залежить від сектора рибного господарства, улови основних видів риб знизяться майже на 40%. За оцінками ФАО, щоб нагодувати зростаюче населення планети, сільськогосподарське виробництво до 2050 року має зрости приблизно на 60%. Утім, зміна клімату ставить під загрозу виконання цього завдання, хоча й ООН поставила перед собою амбітну глобальну ціль – досягти Нульового голоду до 2030 року.

Разом з тим в Україні сьогодні професійне свято - День працівників харчової промисловості, яке відзначається згідно з Указом Президента від 8 серпня 1995 року у третю неділю жовтня.

Упродовж 7 днів, з вечора 16 і по вечір 23 жовтня юдеї святкуватимуть Суккот (Суккот-Кущі) – найвеселіше з трьох головних єврейських свят року. У Торі воно так і називається – «Пора Радощів». Це радість хлібороба, що закінчив жнива; тобто, кінець сільськогосподарського року. Назва свята походить від слова «сукка» – шатро, намет. Усі сім днів Суккот євреї повинні мешкати в ненадійному житлі, крізь дах якого видно зорі. Цей звичай – нагадування про те, як сини Ізраїлеві мешкали в наметах посеред пустелі під час історичного виходу з Єгипту.  Курінь може бути зведений з будь-якого матеріалу – полотна, дерев’яних рейок, фанери, пластмаси. Його накривають зеленим гіллям, очеретом, дрібними гілочками, але так, щоб згори проникало світло. Тора наче каже віруючому: у той самий момент, коли ти з радістю дивишся на плоди своїх рук, свого розуму, коли тішишся праведно здобутим статками і добробутом, насолоджуєшся затишком власної домівки з усіма її зручностями – залиш це все й оселись надворі, у благенькому наметі, що продувається наскрізь усіма вітрами. Бо що є людське життя в цьому світі, як не життя в наметі, покритому гіллям – сьогодні воно зелене, а завтра вже зів’яле. Єдине твоє надбання – це дотримання настанов Всевишнього. В останній день свята, ввечері, віруючі дістають усі сувої Тори і обходять з ними синагогу з піснями і традиційними танцями. У святковій ході беруть активну участь і діти: тримаючи в руках прапорці, вони співають і танцюють разом з дорослими.

Ювілеї дня:

130 років від дня народження Давида Бен-Гуріона (справж. Давид Йосиф Грін; 1886-1973), ізраїльського політика, одного з творців Держави Ізраїль, першого прем’єр-міністра Ізраїлю (1948-1953, 1955-1963), одного з найвідоміших і найяскравіших політичних діячів ХХ століття. Під його керівництвом були виграні Війна за незалежність (1948–1949) і Синайська кампанія (1956), відбулося вигнання палестинських арабів на чужину. Бен-Гуріон належав до типу тих політиків, кого прийнято називати «важковаговиками». Переважна більшість сучасників характеризувала його як людину вкрай авторитарну, втім, він себе таким зовсім не вважав. Голда Меїр згадувала, що Бен-Гуріон дуже сердився, коли його звинувачували в авторитарному правлінні. Якось на партійному зібранні він звернувся до одного з міністрів: «Скажи-но мені Нафталі, хіба я веду партійні зібрання недемократично?» На що Перец Нафталі задумливо відповів: «Я б радше сказав, що партія сама, найдемократичнішим чином, вирішує голосувати саме так, як того хочеш ти». Бен-Гуріон відповіддю залишився задоволений, бо це була чистісінька правда, до того ж, перший прем’єр-міністр Ізраїлю був позбавлений відчуття гумору. Якби не було Бен-Гуріона – Ізраїль як держава, звісно що був, але був би зовсім іншим ніж є сьогодні. Саме Бен-Гуріон, котрий стояв біля витоків ізраїльської незалежності, багато в чому вплинув на формування потужного політичного заряду цієї держави, наче передавши їй часточку своєї міці та наполегливості. Саме Бен-Гуріон наполіг на тому, щоб на прапорі Ізраїлю була зображена шестикутна «зірка Давида», а не звична менора – найпоширеніша єврейська національна і релігійна емблема. Чому? Тому що саме зіркою Давида позначали нацисти євреїв під час Другої світової війни, вона була символом приниження, своєрідним тавром жертви. Бен-Гуріон був надзвичайно низького зросту (150 см), а ім’я, за яким його знає увесь світ – псевдонім, взятий ним на честь славетного єврейського полководця Бен-Горіона. Перший прем’єр-міністр Ізраїлю був не надто освіченою людиною, але вирізнявся допитливістю й постійно займався самоосвітою. Самотужки він вивчив грецьку, аби читати в оригіналі Платона, а, захопившись Спінозою, вивчив і латину. Також Бен-Гуріон не був релігійною людиною. Але як далекоглядний політик зрозумів, що з релігію зарано прощатися. Він звільнив ортодоксальних юдеїв від служби в армії, вихідним днем проголосив суботу, а інститут шлюбу залишив у компетенції раввинату. Як дотепно зауважив один письменник і публіцист, «… хоча сам Бен-Гуріон і не вірить у Бога, але інколи можна подумати, що Бог вірить у Бен-Гуріона». І на завершення, цілком серйозна цитата самого Бен-Гуріона: «Батьківщину не дають і не отримують у подарунок, не здобувають у результаті політичних угод, не купують за золото і не завойовують кулаками. Її будують у поті чола».

110 років від дня народження Діно Буццаті (1906-1972), італійського письменника. Найвідоміший твір – філософський роман «Татарська пустеля» (1940). Автор повістей-казок «Барнабо з гір», «Таємниця старого лісу». Основні теми творчості Буцатті – самотність людини, незахищеність її внутрішнього світу, боротьба за утвердження нетлінних  духовних цінностей.

105 років від дня народження Петра Дорофійовича Сльоти (1911–1974), українського живописця, заслуженого художника України (1973). Автор полотен «Тарасова гора в Каневі», «Блакитний ранок», «Пробудження».

Роковини смерті:

80 років з дня смерті Тимофія Гнатовича Бордуляка (1863-1936), українського письменника. Закінчив теологічний факультет Львівського університету. Вчителював у селах, був священиком. Літературну діяльність розпочав з публікацій оповідань та новел, у яких зображував життя галицьких селян. Особливо популярними були новели Бордуляка про поневіряння українських заробітчан в Америці. Іван Франко охарактеризував оповідання Бордуляка як «прості, невишукані, та огріті теплим чуттям». Письменник володів багатьма мовами, що дало йому змогу займатися перекладацькою діяльністю. Перекладав твори Софокла, Салюстія Кріспа, Данте, Гейне, Сенкевича. Його ім’я було відомим як на західних, так і на східних українських землях, а також у слов’янських країнах.

70 років з дня смерті Гренвілла Бантока (1868-1946), англійського композитора, диригента і педагога. Сприяв удосконаленню музичної освіти у Великій Британії. Автор опер «Кедмар», «Зачарована жінка», балету «Лалла Кук», симфонічних поем, балад і увертюр. У 1947 році в Англії було засноване Товариство Бантока. 


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-