13 жовтня. Пам’ятні дати

13 жовтня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Щороку цього дня з ініціативи ООН відзначається Міжнародний день зі зменшення небезпеки лих

День був заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 22 грудня 1989 року і його метою є підвищення рівня обізнаності суспільств щодо того, яких заходів потрібно вживати, щоб зменшити наслідки лих.  Цього Дня ООН закликає людей ділитися накопиченими знаннями в царині зниження небезпеки лих. Стихійне лихо – екстремальне явище природи катастрофічного характеру, що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей. Характерними рисами стихійного лиха є його непередбачливість і неможливість своєчасного попередження. За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на: літосферні, гідросферні, атмосферні. Від стихійних лих (урагани, повені, цунамі, землетруси, смерчі, пожежі, виверження вулканів, посухи, снігові лавини, зсуви ґрунту тощо) щороку страждають понад 226 мільйонів людей. Майже 83 мільйони з них гине. Найбільших збитків світовій економіці завдають землетруси і урагани. З кожним роком наслідки від стихійних лих стають все більш руйнівними. Жінки і діти під час лих гинуть у 14 разів частіше, ніж чоловіки. Найбільш уразливими групами є також інваліди, люди похилого віку і корінні народи. Кожний долар, витрачений на підготовку до лих, згодом економить 7 доларів. Цьогорічною темою Міжнародного дня зі зменшення небезпеки стихійних лих є наступне гасло: «В ім’я порятунку людських життів: поширення інформації та скорочення смертності». У 2016 році Управління Організації Об’єднаних Націй з питань зменшення небезпеки лих запустило кампанію «Сендайська сімка» (за назвою японського міста Сендаї, де 18 березня 2015 року була підписана Сендайська рамкова програма зі зниження ризику лих на 2015–2030 рр.). Кампанія зосереджена на реалізації семи цілей, головною з яких є скорочення кількості смертельних випадків у результаті стихійних лих. Кампанія покликана підвищити рівень обізнаності щодо ефективних заходах в царині зниження небезпеки лих. В рамках кампанії «Сендайська сімка» уряди, місцева влада, громади, організації громадянського суспільства, заклади системи ООН мають нагоду на міжнародному, регіональному і національному рівні поділитися знаннями і досвідом у питаннях зниження небезпеки лих.

За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку у другий четвер жовтня в рамках реалізації Глобальної програми з боротьби зі сліпотою «Зір 2020: Право на зір» відзначається Всесвітній день зору. Мета дня – привернення уваги урядів усіх країн до проблем сліпоти, порушень зору й реабілітації людей з вадами зору. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в усьому світі майже 285 мільйонів людей страждає від порушень зору, з них 45 мільйонів незрячі. Приблизно 90% людей, які страждають від порушень зору, мешкають в країнах що розвиваються. За оцінками експертів, від порушення зору страждають 19 мільйонів дітей. 12 мільйонів із них мають порушення зору через аномальну рефракцію – стани, які легко діагностуються. В Україні понад 50 тисяч людей із вадами зору, і понад 10 тисяч – це діти. Але точних даних про кількість незрячих в Україні не повідомляє жодне міністерство чи соціальне відомство. Тож тих, хто має серйозні порушення зору, в Україні може бути від 70 тисяч до 100 тисяч. На думку ВООЗ, 80% випадків порушення зору можна попередити або вилікувати.

Сьогодні православні християни вшановують пам’ять Святителя Михаїла, Першого митрополита Київського. Варто зауважити, що достеменних історичних фактів про св. Михаїла надзвичайно мало. За великим рахунком їх майже немає. Сталої думки щодо цієї постаті серед істориків теж не існує. Дехто з фахівців вважає, що під час хрещення Київської Русі у Києві взагалі не було жодного єпископа. Але інші наполягають на тому, що св. Михаїл – реальна історична постать. Рік його народження невідомий, а роком смерті називають 1145. Національність митрополита теж невідома – грек, серб, болгарин, навіть сирієць, утім, більшість схиляється до того, що релігійний діяч був все ж таки греком. Рукопокладений був у Константинополі, 1130 року прибув до Києва. По прибутті активно зайнявся справами і майже одразу вступив у конфлікт з місцевою владою, адже брав активну участь не тільки в релігійному житті громади, але й у політичному. Він намагався бути посередником у міжкнязівських конфліктах, але невдало: його звинувачували в упередженості. У 1134-1135 священика, навіть, було ув’язнено начебто за участь у боротьбі за київський стіл. Михаїл підготував коаліцію суздальських та галицьких князів, союзником яких виступила Візантія. Така політика призвела до нетривкого розколу в Руській церкві. Коаліція князів на чолі з волинським князем Ізяславом Мстиславичем, намагаючись позбутися втручання Константинополя в політичне життя Русі, виступила за обрання митрополита в Києві. 1145 року Михаїл виїхав до Константинополя з канонічним візитом. Чи повернувся він звідти на Русь, чи ні – невідомо. Відомо лише те, що коли князь Ізяслав Мстиславович, 13 серпня 1146 року, захопив Київ, Київська митрополича кафедра вже була вакантною. Церква вважає Святителя Михаїла «правою рукою» св. рівноапостольного князя Володимира у справі хрещення Русі та своїм першим очільником. Живою впродовж століть була і народна пам’ять про святителя. Він став першим митрополитом, прославленим у лику святих. Згідно з пізнім переказом ХVІ століття, мощі святого покоїлися в Києво-Печерському монастирі (нині лавра) – спочатку в Антонієвих печерах, а потім були перенесені до Успенського собору Києво-Печерської лаври. 3 жовтня 1941 року споруду висадили в повітря і святиню було назавжди загублено. Ім’ям Святителя Михаїла, Першого митрополита Київського, названо відомий київський храм, що на території Олександрівської лікарні. 

Події дня:

145 років тому (1871; 13 жовтня за новим стилем, 1 жовтня за старим) у Києві відбулось відкриття колегії Павла Галагана. Відомий учбовий заклад був заснований поміщиком-меценатом Григорієм Галаганом у пам’ять про померлого єдиного сина Павла. За роки існування колегії (до 1920 року) в ній здобули освіту майже 3 тис. учнів. Значна частина випускників, як і сподівався засновник, обрала в житті шлях служіння науці та культурі. Серед уславлених імен – академіки Кримський, Липський, Грабар, літератори Чубинський, Филипович, визначний український громадський і державний діяч Лівицький.

Ювілеї дня:

95 років від дня народження Іва Монтана (справж. ім’я і прізв. – Іво Ліві; 1921-1991), французького кіноактора, співака. Знімався у фільмах: «Ворота ночі», «Ідол», «Давай займатися коханням», «Салемські чарівниці» «Жити, аби жити», «Сезар і Розалі», «Вибір зброї», «Пістолет поліцейського «Пітон-357», «Жан де Флоретт» та ін. На знімальному майданчику у Монтана були зіркові партнерки - Мерилін Монро, Ширлі Маклейн, Джейн Фонда, Ромі Шнайдер, Сімона Сіньйоре, Катрін Деньов. Батьки Монтана були бідними італійськими євреями. Після приходу до влади фашистів на чолі з Муссоліні родина Ліві змушена була в 1924 році переїхати до французького Марселя. З 11 років хлопчик працював на заводі, аби допомогти сім’ї. Вже в дитинстві виявилась надзвичайна любов Іво до кінематографа: він усіляко економив, аби купити бодай найдешевший квиток до кінотеатру – таким чином він передивився майже всю класику Голлівуда. З 17 років починається його музична кар’єра – хлопець почав підзаробляти виконанням пісеньок у кафе, барах, перед показом фільмів у кінотеатрах. З’явився і псевдонім – Ів Монтан. Батьки Іва – люди далекі від мистецтва, спочатку були проти, але 50 франків, які юнак заробляв щотижня, стали досить переконливим аргументом для продовження його подальшої пісенної кар’єри. З початком війни Монтан змушений був кинути спів і влаштуватися на суднобудівний завод. Утім, мрію про сцену не полишив – репетирував удома. Вже в 1944 році Ів Монтан переїздить у Париж і з успіхом дебютує в концертному залі АВС. Його популярність починає набирати обертів: відбулися перші гастролі по Франції, були зроблені записи на радіо. Величезну роль у професійному становленні співака і в його особистому житті відіграла легендарна Едіт Піаф. Саме під її керівництвом Монтан (а він виявився досить здібним учнем) зайнявся самоосвітою, почав навчатися манерам поведінки на сцені та в товаристві, цілком переглянув і розширив свій репертуар, що раніше складався виключно з простеньких американських пісеньок. Його манера виконання поступово набувала виразності і неповторного шарму. Та й мелодії пісень ставали більш різноманітними: від меланхолійних, майже похмурих – до бравурних. Завдяки Піаф співак отримав свою першу роль у фільмі Марселя Карне за сценарієм Жака Превера «Ворота ночі» (1946). Відтоді слава Монтана невпинно зростала, він прогресував і як актор, і як співак. З 1951 року він регулярно виступав у кращій паризькій залі «Етуаль» з великими сольними програмами. Фірма «Одеон» випустила його золотий диск «Осіннє листя». Кінострічка Анрі-Жоржа Клузо «Плата за страх» (1952), у якій Ів Монтан зіграв головну роль, отримала гран-прі Каннського кінофестивалю. У 1959 відбулись тріумфальні гастролі Монтана в США. У 60-х роках він був найпопулярнішим співаком Франції; у 70-х артист надав перевагу кіно, зігравши ряд прекрасних кіноролей.

80 років від дня народження Крістіне Нестлінгер (1936), відомої австрійської дитячої письменниці, лауреатки багатьох міжнародних літературних премій, яку в світі давно називають австрійською Астрід Ліндгрен. За фахом – художниця-ілюстраторка, випускниця Віденської академії мистецтв. Твори Нестлінгер перекладені 38 мовами світу, добре знають це ім’я й українські маленькі читачі та їхні батьки. Її книги – мудрі та життєстверджуючі, а герої – звичайні сучасні діти – недосконалі, ті, що помиляються, шукаючи вихід з різних життєвих ситуацій, ті, що живуть буденним життям з радощами і печалями. Нестлінгер є авторкою понад сотні книг як для дітей, так і для дорослих – це і вірші, і оповідання, повісті, казки, пародії на комікси, газетні публікації, сценарії, навіть кулінарні книги. Утім, світової слави вона зажила саме як дитяча письменниця. Писати для дітей вона стала майже випадково: спочатку почала малювати для своїх маленьких донечок Крістіани та Барбари серію картинок про Фридеріку, неслухняну дівчинку з вогняно-червоним волоссям, і вигадувати про неї кумедні історії. Згодом вигадані історії були надруковані. Так в 1970 році з’явилася перша повість «Веснянкувата Фридеріка». Нестлінгер принесла її в редакцію разом з власними ілюстраціями. Книгу одразу опублікували, але оформлював її інший художник, видавцям не сподобалися малюнки авторки. Дебют Крістіне Нестлінгер був вдалим. Схвальні відгуки висловили як читачі, так і поважні критики. Згодом побачили світ нові повісті - «Три поштових грабіжники» та «Чоловік для мами». Потім з’являється низка казково-фантастичних повістей «Геть огіркового короля», «Конрад, або Дитина з бляшанки», «Гном у голові», та ін. У 1984 році на врученні Міжнародної премії Г.-Х. Андерсена Нестлінгер сказала: «Література для дітей – окрім багато чого іншого – покликана виховувати сміливих, давати їм надію. Навіть, якщо надії немає, ми повинні працювати не покладаючи рук, так, ніби надія таки існує».

45 років від дня народження Саші барона Коена (1971), британського комедійного актора.

Роковини смерті:

415 років з дня смерті Тіхо Браге (1546-1601), данського астронома, реформатора практичної астрономії. У 1576 році заснував обсерваторію Ураніборг поблизу Копенгагена (яка була устаткована інструментами, виготовленими під його керівництвом). В цій обсерваторії Браге протягом 21 року систематично з досить великою точністю визначав положення світил на небесній сфері. Браге виявив дві нерівності в русі Місяця (річну нерівність і варіацію); довів, що комети і нові зорі є небесними тілами; склав таблиці рефракції. Данський учений не визнавав геліоцентричної системи світу і помилково вважав, що Сонце обертається довкола Землі, а планети – довкола Сонця. В 1579 році він емігрував до Німеччини, через два роки – до Праги. Використовуючи проведені Тіхо Браге спостереження, його помічник Йоганн Кеплер вивів закони руху планет.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-