3 жовтня. Пам’ятні дати

3 жовтня. Пам’ятні дати

1438
Ukrinform
Щороку першого понеділка жовтня відзначається Всесвітній день архітектури

День встановлений згідно з рішенням Генеральної асамблеї Міжнародного союзу архітекторів (липень 1996, Барселона) і відзначається водночас зі Всесвітнім днем населених пунктів (проголошено за рішенням Генеральної Асамблеї ООН у 1985 р.). Цього дня традиційно відбувається нагородження лауреатів Всесвітньої архітектурної премії «World Habitat Awards», заснованої у 1985 році і яка вручається за найкращі архітектурні проекти в галузі соціального житла та екологічного і раціонального будівництва. Міжнародний союз архітекторів (МСА) був утворений у 1948 році в Лозанні за участю 27 делегацій з усього світу. Тоді його метою стало вирішення надзвичайно гострої проблеми відновлення зруйнованих Другою світовою війною міст, населених пунктів і промислових підприємств. На сьогодні у Міжнародному союзі архітекторів, що є неурядовою організацією, нараховується понад 120 національних секцій і більш як 1,3 млн архітекторів. Святкування Всесвітнього дня архітектури традиційно проводиться у формі різноманітних конференцій, на яких обговорюються проблеми архітектурної освіти, влаштовуються творчі дискусії, виставки. Найпрестижнішою премією в царині світової архітектури є Прітцкерівська премія, що вважається своєрідним аналогом Нобелівської. Серед її лауреатів такі відомі архітектори, як мексиканець Луїс Барраґан, британці Норман Фостер і Річард Роджерс, італієць Ренцо Піано, (саме ця «трійця» заснувала стиль «хай-тек»), француз Жан Нувель, американець Френк Оуен Гері (автор всесвітньо відомої будівлі музею Гуггенхайма в Більбао), британка арабського походження Заха Хадід, японці Шігеру Бан і Тойо Іто. Українців серед лауреатів Прітцкерівської премії немає. Шкода також, що Україну чомусь оминають провідні архітектори світу, адже цікаві нетривіальні за задумом будівлі й архітектурні комплекси з’являються не лише в країнах з потужними економіками та інвестиціями (ОАЕ, Китай), але і в більш скромних за рівнем доходів на душу населення країнах.

Міжнародний день лікаря. Відзначається у перший понеділок жовтня як день солідарності і активних дій цілого світу з ініціативи міжнародної гуманітарної організації «Лікарі без кордонів» (Medikins sans Frontiers, створена у 1971 році) за підтримки Міжнародного комітету Червоного Хреста, Мальтійського ордену і ЮНІСЕФ як день солідарності і активних дій лікарів усього світу.

Ювілеї дня:

135 років від дня народження Михайла Степановича Возняка (1881–1954), українського літературознавця. Був професором Львівського університету. Багато сил і творчої енергії вклав у розвиток франкознавства. Вихід у світ двадцятитомного зібрання творів Івана Франка (1950-1956) завдячує, у тому числі, й роботам Возняка.

75 років від дня народження Руджеро Раймонді (1941), італійського оперного співака (бас-баритон). З 1967 року виступав на сценах найвідоміших театрів світу: в «Метрополітен-опера» (Нью-Йорк), «Ковент-Гарден» (Лондон). Знімався в фільмах-операх «Дон Жуан», «Кармен». Лауреат премії «Геммі» (1984). Відомий як один із кращих виконавців партії моцартівського Дон Жуана в однойменній опері (виконував її понад 400 разів) та барона Скарпіа в опері «Тоска» Пуччіні.

Сьогодні виповнюється 35 років одному з найталановитіших і найяскравіших футболістів сучасності Златану Ібрагімовичу (1981). Златан Ібрагімович – шведський футболіст боснійсько-хорватського походження, нападаючий англійського клубу «Манчестер Юнайтед». Колишній капітан збірної Швеції. Вважається одним із непередбачуваних і найвправніших нападаючих свого покоління. Протягом спортивної кар’єри, а вона в нього розпочалася з 15 років, Ібрагімовіч устиг пограти в усіх топ-лігах Європи і всюди надзвичайно успішно. Він дуже багато забивав і забивав дуже гарно за всі команди. Починав з рідного шведського «Мальме», потім були «Аякс», «Ювентус», «Інтер», «Барселона», «Мілан», «Парі Сен-Жермен». Зараз він у «Манчестер Юнайтед», куди перейшов цього літа. Вболівальники всього світу сподіваються, що співпраця Ібрагімовіча з Жозе Моурінью знову буде надзвичайно ефективною (швед вже грав під керівництвом цього португальського тренера в «Інтері» і надзвичайно успішно). Футболіст вирізняється часом епатажною поведінкою й зовсім не страждає на скромність. Свій стиль він називає просто: «Стиль Златана». У Швеції Златан Ібрагімович, син хорватки і боснійського мусульманина, колишніх югославських емігрантів – постать знана. Спокійним урівноваженим шведам подобається вибуховий і непередбачуваний балканський темперамент Златана. Вони тішаться з його примх та витівок, радіють спортивним досягненням. Декілька років тому в Швеції була випущена серія марок, присвячених Ібрагімовичу, а до словників уведене нове дієслово «zlatanera», що означає «домінувати на полі та за його межами, робити щось з силою». Непередбачуваний футболіст Ібрагімовіч у житті тримається звичних норм: католик, одружений з красунею-фотомоделлю, виховує двох синів, займається благодійністю, є послом доброї волі ООН, захищає чи то китів, чи то рідкісні породи дерев, бореться з голодом в Африці. Але, так само, як музику потрібно слухати, книгу – читати, футбольні кульбіти Ібрагімовіча треба бачити. Недарма він з дитинства займався тхеквондо і є володарем чорного поясу. На нещодавній зустрічі «Манчестера» з луганською «Зорею» Ібрагімовіч теж грав. І саме він забив вирішальний і єдиний гол у ворота підопічних Вернидуба.

Роковини смерті:

75 років з дня смерті Остапа Луцького (1883-1941), українського громадсько-політичного діяча, публіциста, поета, теоретика раннього українського модернізму, одного з активних учасників літературного процесу початку ХХ ст. Життя Остапа Луцького, сучасника Лесі Українки, Івана Франка, Ольги Кобилянської і Василя Стефаника (яких він добре знав), можна поділити на дві частини, одна з яких цілковито належала поезії, а інша – громадській діяльності. Він був надзвичайно ерудованою, освіченою людиною, знав декілька європейських мов. Освіту здобув у Празькому, Львівському і Краківському університетах. Після повернення на батьківщину брав активну участь у літературному житті Львова, став одним з учасників відомої літературної групи «Молода Муза»; згодом очолив чернівецьку газету «Буковина». Залишив чималу спадщину в галузі літературної критики. Твори Остапа Луцького публікувалися в львівській, варшавській і віденській україномовній пресі. Під час Першої світової війни Остап Луцький був офіцером австрійської армії, у 1918 році – ад’ютантом ерцгерцога Вільгельма Габсбурга; під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. – сотником Української Галицької Армії; у 1920 – представником української армії у штабі польського війська, зв’язковим Петлюри з Пілсудським. Навіть під час бойових дій він знаходив час для поезії – перекладав з французької вірші Поля Верлена. Після війни поет оселився на Стрийщині і поринув у громадське життя, ставши одним з організаторів кооперативного руху в Галичині. Він обіймав посаду директора банку «Селянська каса», згодом (1928–1939) став головою Центросоюзу у Львові і директором Ревізійного союзу українських кооперативів. Під час окупації Західної України Польщею провадив легальну парламентську боротьбу, спочатку як посол (1928–1935), потім як сенатор польського сейму (1935–1939).  На початку жовтня 1939 року був арештований органами НКВС і вивезений у концтабір біля Котласу (Архангельська обл.), де й загинув у 1941 році. Його син – Юрій Луцький, якому у 1937 вдалося емігрувати до Канади, був відомим літературознавцем і перекладачем, популяризатором української літератури на Заході.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-