21 серпня. Пам’ятні дати

21 серпня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Саме цього дня, 25 років тому, в Москві закінчився триденний Серпневий путч – спроба реваншу старої партійно-державної номенклатури з подальшим консервуванням СРСР виявилася невдалою

Як відомо, на початок серпня 1991 року СРСР був на межі розвалу, тому тодішній президент Горбачов урочисто оголосив про узгодження тексту і термінів підписання нового Союзного договору колишніми союзними республіками. Ця ідея (так само як і політична постать самого Горбачова) багатьом партноменклатурщикам відверто не подобалася. Саме тому, скориставшись літнім відпочинком Михайла Горбачова у його кримській резиденції у Форосі, вищі керівники СРСР – віце-президент Янаєв, прем’єр-міністр СРСР Павлов, голова КДБ Крючков, міністр внутрішніх справ Пуго та міністр оборони Язов, створивши антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (російська абревіатура – ГКЧП) й оголосивши про усунення Горбачова від влади, 19 серпня 1991 року здійснили спробу встановлення в країні військово-диктаторського режиму. Але ніхто з них не розраховував на масовий опір москвичів, які згуртувалися навколо «Білого дому» - резиденції російського президента – та Бориса Єльцина особисто. Введені в Москву війська теж зрештою перейшли на бік народу (щоправда, у зіткненнях з військами загинуло троє людей). За таких умов ініціатори путчу виявили повну нездатність керувати ситуацією, й ініціатива перейшла на бік Єльцина та його прихильників. 21 серпня з заколотом було покінчено, Горбачова привезли літаком до Москви, але реальної влади в нього вже не залишилося. Ці події мали неабиякий резонанс в Україні. Путч був для керівництва республіки повною несподіванкою, тим більше було незрозуміло, чим він закінчиться і до чого призведе. В день проголошення «надзвичайного стану», 19 серпня, в Києві терміново скликали засідання Президії Верховної Ради. Відвертого засудження перевороту не пролунало, але було ухвалено заяву, в якій зазначалося, що на території України становище залишається стабільним, жодних підстав для введення надзвичайного стану немає і що тут продовжують діяти Конституція СРСР і УРСР та законно обрані органи влади й управління. Тиск з боку генералітету не дав бажаних результатів. 21 серпня перемога демократично-проєльцинських сил у Москві стала очевидною, і о 22.00 Леонід Кравчук виступив по радіо і телебаченню з промовою щодо провалу путчу. У Києві цього дня на площі Жовтневої Революції (нині Майдан Незалежності) відбувся велелюдний мітинг. Внаслідок цих подій керівництво КПУ опинилося в стані повної деморалізації, тоді як провідники національно-демократичних сил слушно вирішили, що кращої нагоди для проголошення незалежності України може і не бути. 24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради було ухвалено Акт проголошення незалежності України.

Події дня:

21 серпня 1968 року військові підрозділи ЗС СРСР та війська Варшавського договору (до 500 тисяч чоловік і 5 тис. танків і БТР)  вторглися в Чехословаччину (ЧССР). В окупації не брала участі тільки Румунія. Найбільший контингент військ був від СРСР. Таким чином, була придушена «Празька весна» – нетривкий період політичної лібералізації та реформ, одне з важливих явищ суспільно-політичного життя Європи 2-ї половини ХХ століття. Курс на реформи, побудову «соціалізму з людським обличчям» був взятий Чехословаччиною у січні 1968 року, коли першим секретарем ЦК КПЧ було обрано Александра Дубчека. Реформаторські настрої всередині чехословацьких комуністів занепокоїли СРСР – як відомо, тоталітарні режими дуже чуткі на такі речі й хворобливо реагують навіть на натяк будь-яких змін – радянська пропаганда одразу ж назвала події в Чехословаччині «загрозою для соціалістичної системи», «контрреволюцією» та «спробою відновити буржуазний лад». Система включила на повну потужність усі наявні засоби для недопущення потрапляння зерен демократії на територію СРСР, зокрема і в Україну. Ідеологічна та психологічна обробка населення відбувалася по всіх фронтах. До первинних партійних організацій надсилалися закриті листи ЦК КПРС, проводилися закриті та відкриті засідання партійних зборів, активів, організовувалися масові мітинги в трудових колективах, ще більше посилилася цензура та активізувалися спецслужби. Але, попри «закручування гайок» та всю глухоту залізної завіси, якою намагалися відгородити  від світу власних громадян партійні бонзи, об’єктивна інформація про події в Чехословаччині 1968 року різними каналами потрапляла в Україну, і люди робили власні висновки, до того ж, зовсім не на користь ЦК КПРС. В країні активізувалися суспільно-політичні процеси, зокрема, нової сили набув український правозахисний рух в якому через «Празьку весну» визрівала ідея можливості реальних змін у тоталітарній системі. Саме під впливом чехословацьких подій 1968 року на якісно новий рівень піднявся громадський рух за легалізацію Української греко-католицької церкви (під час «Празької весни» в Чехословаччині було відновлено ЧГКЦ – віруючим повернено храми). В країні розповсюджувалися листівки, прокламації, анонімні листи, написи. У відповідь на це посилились репресії: одних викликали для «профілактичної бесіди» до КДБ, а інших, тих хто насмілювався відкрито висловлювати власну думку, арештовували, відкривали кримінальні справи. У звинувачувальних висновках чільне місце займало, серед іншого, «антирадянське трактування чехословацьких подій». Ідеї «Празької весни» неабияким чином вплинули на зародження, вже на новому витку історії, антиавторитарних ідей, що втілилися на практиці в 1980-х роках, та призвели, зрештою, до зміни суспільного ладу в країнах Східної Європи, а потім і в СРСР.

Ювілеї дня:

145 років від дня народження Леоніда Миколайовича Андрєєва (1871–1919), російського письменника, одного з засновників експресіонізму в російській літературі. Автор популярних свого часу оповідань («Баргамот і Гараська», «Петько на дачі», «Ангелятко», «Думка», «Стіна»), повістей «У темну далечінь», «Життя Василя Фівейського», «Записки Сатани» та ін. Поетика Леоніда Андрєєва справила помітний вплив не лише на російську, а й на західноєвропейську літературу (серед українських письменників можна згадати хоча б Михайла Коцюбинського). П’єси Андрєєва «Життя людини», «Сава», «Дні нашого життя», «Цар-Голод» та ін. ішли на сценах театрів Києва, Харкова, Черкас, інших міст України.

100 років від дня народження Консуело Веласкес (1916-2005), мексиканської піаністки та композиторки, авторки безсмертного і найромантичнішого шлягера ХХ століття «Бесаме мучо». Консуело Веласкес написала «Бесаме мучо» у 19 років. На сьогодні існує понад 700 виконань цієї пісні різними співаками та оркестрами. Її виконували Френк Синатра, Елвіс Преслі, Луї Амстронг, Шарль Азнавур, Даліда, «бітли», Хуліо Іглесіас, Сезарія Евора та багато інших виконавців. Крім цього, мелодію пісні можна почути у понад 20 фільмах. Консуело Веласкес навчалася в католицькій школі для дівчаток, потім здобувала музичну освіту в консерваторії Мехіко. Мало не стала голлівудською актрисою (подейкували, що у неї був роман навіть із Грегорі Пеком), але на заваді стало заміжжя. До того ж за донькою весь час пильнувала мати – прибічниця строгої католицької моралі. За своє життя Консуело Веласкес напише чимало – в її творчому доробку – пісні, сонати, ораторії, симфонії, концерти. Але в історію світової музики вона назавжди увійшла як авторка єдиної пісні про перше кохання, яка принесла Веласкес не тільки світову славу і визнання, але й чималі статки.

Сьогодні виповнюється 27 років Гейден Панеттьєр (1989), американській актрисі, співачці, активістці. Голлівудська Дюймовочка є уродженкою штату Нью-Йорк. Її батько пожежник, а мати актриса телесеріалів. Уперше Гейден з’явилася на телебаченні ще немовлям – це був рекламний ролик. З 1994 року актриса активно знімається на телебаченні та в кіно. За свої кінороботи неодноразово була відзначена премією Молодого актора. В 2012 та 2013 роках була номінована на премію «Золотий глобус» за роль другого плану в телесеріалі «Нешвілл». Гейден Панеттьєр є активісткою та учасницею акцій протесту проти полювання на дельфінів, організатором якої виступає «Грінпіс». У Японії, навіть, був виданий ордер на арешт американської актриси. Про все це можна подивитися в американському документальному фільмі «Бухта» («Оскар», 2010). Гейден вирізняється гарним почуттям гумору, вона любить природу та простоту й ніколи не була помічена в гламурному стилі життя. Серед її хобі – карате, гра на фортепіано, плавання і бокс. Актриса є фактичною дружиною українського боксера важковаговика Володимира Кличка; пара виховує доньку Каю Євдокію, якій у грудні цього року виповниться два роки.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-