Ільченко: Всі допити починалися із запитання про російський паспорт

Ільченко: Всі допити починалися із запитання про російський паспорт

1479
Ukrinform
Юрій Ільченко, який 11 місяців провів у сімферопольському СІЗО, розповів про свою втечу з окупованого півострова.

Про це колишній політв'язень розповів на прес-конференції в Укрінформі. 

"Я для сучасної Росії є ворог народу у третьому поколінні. Дідусь був розстріляний радянською владою ще до народження моєї мами. Наша сім'я стала першою, яка відмовилася від того, щоб визнати себе громадянами країни-окупанта. Я для себе зробив це рішення відразу. Коли прийшов до батьків і сказав: Ви можете втратити пенсію, квартиру, мій бізнес - навчальний центр, але я відмовляюся. Батьки сказали: "Ми краще вмремо, ніж візьмемо цей паспорт". І ніколи ми не шкодували за це рішення. Навіть коли я був у в'язниці", - підкреслив Ільченко.

За його словами, "нікого не вбивав, нічого не підривав, але для Росії вже є терористом".

Ільченко розповів, як його затримали вперше. Тоді, 24 серпня 2014 року, телеканал БТБ робив серію репортажів про те, як святкують День Незалежності в різних містах України. Оскільки патріоти в Севастополі не могли зібратися на головній площі, було вирішено проводити це святкування в його офісі. Був прямий ефір через скайп.

"Наступного дня після святкування до мене прийшли співробітники ФСБ та ЦПЕ (Центру протидії екстремізму)... Всі допити як 25 серпня 2014 року, так і потім починалися з запитання: чому ви не взяли російські паспорти? Була інформація, що російська влада заводила справу на кожну людину, яка не взяла такий паспорт, а вже потім шукала привід, за що її можна заарештувати", - розповів колишній політв'язень.

Але й після цього візиту він продовжував виступати. А за рік, 2 липня 2015 року, прокинувся від стуку у двері.

"До квартири увірвалися близько десяти людей. Серед них - жінка, яка все це знімала на відео. Ця жінка пробувала мене спровокувати за 10 днів до арешту - під виглядом учасника "Правого сектора" прийшла до мене і сказала, що мені треба розкидати листівки на центральному майдані Севастополя об 11 годині дня, запропонувала розклеїти їх у певних місцях і у визначений час. Мені здалося, що це провокація. Це і підтвердилося - що вона агент ФСБ", - констатував Ільченко.

Тоді його затримали на дві доби, наступного дня заарештували на два місяці. Спочатку причиною арешту став один із постів, розміщених в інтернеті, який закликав до повної блокади Криму. Друге звинувачення, коли провів місяць за гратами, - за перепост статті зі сторінки Яроша, в якій пропонувалося перекрити дві гілки газогону до Ростовської області.

"Коли потрапив до в'язниці, на мене чинили великий пресинг, намагалися не давати спілкуватися з іншими політв'язнями, посадили з людьми з кримінального світу, один з яких проговорився, що їм пообіцяли коротші терміни, навіть умовно-дострокове звільнення, якщо вони примусять мене прийняти російське громадянство та підписати все, що хотіла російська влада. А хотіли, щоб я підписав папірці, що я координатор "Правого сектора" в Севастополі, а ще краще - по всьому Криму, також що хотів підірвати пам'ятник Леніну. Я відмовився це робити. Мені обіцяли зробити з мого життя пекло, відправити до Магадана на 20 років", - продовжував розповідь Ільченко.

Били його як і співробітники різних служб, так і співкамерники, бо у них було таке завдання. Намагалися бити по нирках, по голові, по хребту, щоб залишалося менше слідів і завдати якомога більше ушкоджень.

"Коли засинав увечері, не хотілося прокидатися, а просто вмерти вночі, щоб наступний день не наставав. Допомагало пережити ці страшні місяці те, що зі мною, у тій же в'язниці, були інші політв'язні, які намагалися підтримувати один одного. Я сидів в одній камері з Арсеном Джапаровим з Ялти, спілкувався з людиною, яку дуже поважаю, - Ахтемом Чийгозом, який сидів на тому ж поверсі, ми бачились лише коли нас виводили на так звані "кабінети" - коли приїжджав слідчий або адвокат і збирали кілька людей на поверсі", - зазначив він.

За його словами, коли через 11 місяців перевели під домашній арешт, то вирішив, що ліпше смерть, ліпше підірватися на міні або розтяжці, переходячи кордон, аніж знову потрапити до російської в'язниці.

Втечу здійснив у ніч напередодні Дня Росії. Надягнув батькову куртку, взяв мамину паличку - щоб камери спостереження не відразу впізнали. Вийшов з будинку повільно, потім побіг, кинув куртку, паличку, зрізав браслет. Тікав півтори години через ліс. До кордону діставався автостопом, змінював машини, часом ішов пішки, бо знав, що шукатимуть із собаками. Переходив кордон через замінований ліс навмання.

"Побіг до нашого солдата. Коли добіг до місця, де перевіряли документи, я впав на коліна, подякував Богові за своє визволення, поцілував українську землю, а потім лише пройшов до кіоска, де перевіряють документи", - завершив Ільченко свою розповідь.  


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-