16 серпня. Пам’ятні дати

16 серпня. Пам’ятні дати

1276
Ukrinform
Цього дня 1792 року почалося заселення українськими козаками Кубані

Вперше запорозькі козаки з’явилися на Кубані на початку 1740-х років, але імператриця Єлизавета І суворо заборонила їм там селитися і вони змушені були полишити облюбовані землі. Згодом козаки робили ще декілька спроб оселитися там, але Петербург щораз відмовляв прохачам у колонізації. Незадовго перед зруйнуванням Катериною ІІ Січі та ліквідації Запорізького козацького війська (червень 1775 року), частина козаків почала селитися в нижній течії Дунаю, на території, яка належала турецькому султану. Так було утворено Задунайську Січ. Задунайська Січ зростала й зміцнювалася, що, у свою чергу, унеможливлювало участь українських козаків у військових діях на боці Росії. Особливо очевидним це стало на початку Російсько-турецької війни 1787-1792 років. Росії потрібна була легка кавалерія, люди, які добре знали місцевість. Почали набирати колишніх запорожців. Їх під час тієї війни оформили як Чорноморське козацьке військо. Можна сказати, що це була певного роду піар-акція – мовляв, дивіться, як добре запорожцям під крилом «матушки-царицы» - Січ хоч і зруйнувала, але козацтво все одно відродила. Після закінчення війни колишнім запорожцям надали територію нинішнього Придністров’я, але невдовзі виявилося, що Придністров’я замале, та й гарантії, що у козаків не відберуть ті землі, теж не було. Тому й вирішили чорноморці знову просити у Катерини ІІ дозволу селитися на правому березі Кубані (на лівому жили черкеси – або адиги). У березні 1792 року козацькі старшини прибули до Петербурга і за великі хабарі добилися аудієнції в імператриці Катерини ІІ. Очолював делегацію Антін Головатий – головний ініціатор переселення українців на Кубань. Зрештою, цариця виписала грамоту, якою передавала Чорноморському козацтву «Тамань з околицями». «Околиці» виявилися чималими – 28 квадратних верст. Перші переселенці – десант із козацької веслової флотилії – п’ять десятків суден із понад трьома тисячами людей прибув 16 серпня 1792 року. Три інші колони рухалися з Придністров’я суходолом. Це була епічна картина – на Кубань переселялися 18 тисяч людей. У дорозі народжувалися, хрестилися, помирали. Перший, головний етап переселення закінчився 1794-го року. Назву Нова Січ російська адміністрація заборонила, так само, як був заборонений термін «запорожець». Згодом «курені» перейменували на «слободи», а потім на «станиці». Загалом було декілька хвиль української колонізації Північного Кавказу. Кубанські козаки досить довго вважали себе українцями і незалежними, що дуже непокоїло царат. Тому їх вирішили розбавити «великоруським елементом». У 1860 році, під час створення Кубанського козацького війська, яке раніше мало назву Чорноморського, українських козаків об’єднали з лінійними. Останні були нащадками донських і гребенських козаків, серед яких українців було відсотків 15. Таким чином, українське козацтво було досить вправно інтегровано до мілітарної структури Російської імперії.

Ювілеї дня:

16 серпня 1920 року народився Чарлз Буковскі (1920-1994), відомий американський письменник і поет. Автор книг оповідань «Історія одного божевілля», «Нотатки старого цапа», «Найвродливіша жінка в місті», романів «Поштамт» (у 2008 році уперше вийшов український переклад роману), «Жінки», «Хліб із шинкою», «Макулатура», збірок віршів. Глава французького екзистенціалізму Жан Поль Сартр (1905-1980) вважав його «кращим поетом Америки». Щоправда, у самого Буковскі був інший погляд: «Твердити, що я – поет, – означає не що інше, як поміщати мене у компанію версифікаторів, неонових гурманів, придкурків, лохів і мерзотників, які маскуються під мудреців». Його проза лаконічна, жорстка (цинічна), позбавлена метафор і алюзій, слова і абзаци короткі, стиль – телеграфний, гумор – «раблезіанський». «Анархічна сатира у пластиковому світі», - так охаректеризував його творчість один з дослідників. Інколи Буковскі порівнювали з Гемінґвеєм. Останній значиться у списку (досить короткому) улюблених письменників Буковскі. Крім нього там є Селін, Неруда, Селінджер, Кнут Гамсун – суто чоловіча компанія. «Найважче у праці письменника – це сісти на стілець перед друкарською машинкою. – Ділиться Буковскі власним досвідом. – Як тільки ви це зробили, починається кіно. Варто мені сісти, жодного плану, жодних зусиль, начебто машинка робить усе сама. Пишеш наче у трансі… Слова інколи виходять як кров, а інколи – як вино… Крок, ритм, танець, швидкість – усе це сучасне століття. Атомні бомби висять на деревах наче грейпфрути. Мені подобається розповідати про те, про що я повинен розповісти. Моя справа сказати і відвалити». Твори Чарлза Буковскі (як власне і його персона) й по сьогодні не втрачають своєї популярності. Їх вивчають, пишуть наукові роботи, знімають фільми. Поволі бунтар, анархіст і палкий шанувальник Бахуса зміщується ближче до орбіти класиків.

Сьогодні свій 62 день народження святкує Джеймс Кемерон (1954), американський кінорежисер і сценарист канадського походження, документаліст-дослідник, один із найуспішніших кінорежисерів світу. Автор безсмертних і легендарних - «Термінатора», «Чужих», «Бездни», «Титаніка», «Аватара». Мабуть немає такої людини, яка б не знала цієї голлівудської «святої трійці»: Лукас, Спілберг, Кемерон. Лише 8 картин останнього зібрали у світовому прокаті майже 6 мільярдів доларів, а якщо підрахувати зиск від кінопродукції усіх трьох режисерів, то цифра буде по-справжньому космічною. Його «Титанік» та «Аватар» є також наймасовішими фільмами в історії кіно. Тобто, суцільні рекорди і цифри, цифри, які обожнюють не тільки на Волл-стрит і в Голлівуді. Джеймс Кемерон народився в канадській провінції Онтаріо. Батько був інженером, мати – художницею. Згодом родина переїхала до Каліфорнії. Джеймс навчався на фізичному факультеті місцевого вишу, але згодом кинув навчання заради кіно. Відомим став у 1984 – після виходу «Термінатора». Як зізнається Кемерон, єдиним кінорежисером який на нього вплинув, був Стенлі Кубрик. А ще він обожнює знімати під водою, а також став третьою людиною в світі, котра побувала на дні Маріанського жолобу. «Якось у дитинстві я з приятелями намагався побудувати літак. Ми старалися, але літак виявився не таким, яким ми його собі уявляли. Він чомусь не хотів літати і повис на дереві. Гадаю, що те, чим я зараз займаюся – схоже на будівництво того літака, але коштує вже сотні мільйонів доларів… Я не пишу в Твіттер, тому що не можу вигадати нічого, що можна було б пояснити, вклавшись у 140 знаків чи скільки їх там. Та й читати відповіді мені теж не надто цікаво. Але все це можна пояснити. Як сказав би Десмонд Морріс, приматам потрібна група. Їм просто необхідно сидіти й перебирати одне одному шерсть – ось вам і весь фейсбук і твіттер. Це називається взаємна чистка». Ні, він таки сноб, цей Кемерон, хоча й запевняє, що був ним перші десять років, а всі останні, аж по сьогодні – намагається бути звичайною людиною. Знімати видовищне кіно йому вдається набагато краще, аніж імітувати «просту» людину. 

І ще одна зіркова персона народилася цього серпневого дня – Мадонна (Марія-Луїза Чікконе; 1958), американська співачка, актриса, продюсерка, яку молоде покоління вже встигло охрестити «бабусею поп-сцени». Попри це, Мадонна продовжує залишатися однією з найуспішніших артисток в історії музики, даючи фору молодим, амбітним та енергійним. Світові продажі її альбомів вже давно перевищили цифру 300 мільйонів екземплярів. Щоправда, діяльність Мадонни в царині кіномистецтва не така вдала, як у піснярській. Вона знімалась у фільмах: «Шанхайський сюрприз», «Дік Трейсі», «Тіло як доказ», «Евіта» (премія «Золотий глобус», 1997), «Чотири кімнати»; була режисером-постановником декількох фільмів, які дивилися хіба що віддані фанати її творчості. Лауреат премій «Греммі» (1991–2007). У 2008 р. її ім’я Мадонни занесено до списку членів американської «Зали слави рок-н-ролу». В серпні 2012 року співачка відвідала з концертом Київ.

Роковини смерті:

67 років з дня смерті Маргарет Мітчелл (1900–1949), американської письменниці. Автор єдиного роману «Звіяні вітром» (1936), який приніс їй Пулітцерівську премію (1937) і світову славу. Прикметно, що «конкурентами» Мітчелл на здобуття премії були такі «важковаговики» американської літератури як Вільям Фолкнер зі своєю епічною оповіддю «Авессалом, Авессалом!» і Джон Дос Пассос з романом «Великі гроші». «Звіяні вітром» – грандіозна історична епопея й водночас – захоплююча історія кохання-ненависті двох його головних героїв: Скарлетт О’Хара та Ретта Батлера. Надзвичайній популярності роману Маргарет Мітчелл в усьому світі сприяла також і вдала екранізація – у 1939 році Віктором Флемінгом був знятий однойменний фільм, де головні ролі виконали Вів’єн Лі й Кларк Гейбл. Для Голлівуду, який обожнює подібні історії, твір Мітчелл був справжньою знахідкою. Звичайно, порівнювати «Звіяних вітром» з метафізичними глибинами романів Фолкнера не можна, втім, ніхто цього й не робить – шанувальники (а надто шанувальниці) таланту Мітчелл, яких з роками не меншає, просто поринають у захоплюючий мелодраматичний світ роману, сповнений житейської, земної мудрості, а слова головної героїні – відважної, часом зарозумілої, але нескореної долею Скарлетт «завтра буде новий день» («Я подумаю про все це завтра… Тоді я зможу. Адже завтра вже буде інший день») – для багатьох з них стали життєвим кредо.

Цього дня 2014 року пішов із життя Всеволод Зіновійович Нестайко (1930–2014), відомий український дитячий письменник, автор «Тореадорів з Васюківки», «Одиниці з обманом», «Пригод Робінзона Кукурузо» та багатьох інших чудових творів для дітей. Нестайко був неперевершеним майстром казки та пригодницької літератури, твори якого перекладені багатьма мовами світу. За книгу «Тореадори з Васюківки» у 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури ім’я автора занесено до «Особливого Почесного списку Г.Х. Андерсена».


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-