10 серпня. Пам’ятні дати

10 серпня. Пам’ятні дати

1433
Ukrinform
Два роки тому почались запеклі бої за Іловайськ

10 серпня 2014 року розпочалися перші бойові зіткнення між українськими військовими і сепаратистськими озброєними формуваннями так званої ДНР за активної підтримки збройних сил  Російської Федерації за один із стратегічно важливих об’єктів Донбасу. Одержавши контроль над Іловайськом, який розташований за 25 км від Донецька, українські війська могли б відрізати постачання зброї та живої сили до окупованого Донецька. Метою військової операції було знищення укріпрайонів і блокпостів сепаратистів, встановлення повного контролю над важливим стратегічним плацдармом. 12 серпня українські армійські частини намагалися захопити місто з заходу (з боку Шахтарська), але не змогли – проросійські найманці вели вогонь з житлових будинків, а також за потужної підтримки важкої артилерії. Як відомо, друга спроба штурму міста розпочалась 18 серпня – тоді українські військовослужбовці змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, але після того, як 23-24 серпня Росія ввела свої регулярні війська, 28 серпня угруповання ЗСУ опинилося в оточенні. Тоді в іловайський «котел» потрапили батальйони «Донбас», «Дніпро-1», батальйони МВС «Херсон», «Світязь» і «Миротворець», «Шахтарськ», а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ЗСУ. Вже 29 серпня президент РФ виступив з пропозицією про гуманітарний коридор, який, начебто, гарантуватиме нашим військовим вихід із Іловайська. Але вся суть псевдомиротвочої ініціативи головного ідеолога війни на сході України стала відома вже 30 серпня, коли колони українських солдат під час виходу з міста були підступно розстріляні російськими військовими. В історію бої за Іловайськ, які тривали майже місяць, увійшли під назвою «Іловайський котел». Втрати української армії під Іловайськом стали одними з наймасштабніших за весь час бойових дій на сході країни, і спонукали українську сторону погодитися на умови Мінського перемир’я, підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці Тристоронньою контактною групою, за яким українська армія припиняла бойові дії.

Події дня:

Цього дня у 1793 році, під час Французької Революції, в Парижі був відкритий доступ широкої публіки до Луврського палацу для огляду художньої колекції французьких королів. Урочисте відкриття першого музею Франції відбулося 18 листопада 1793 року. На сьогодні Музей Лувр – найпопулярніший музей світу – демонструє 35 тисяч експонатів, від найдавніших часів до 19 століття на площі понад 60 тис. квадратних метрів. Починаючи з 2008 року, експонати музею розділені на 8 колекцій. На сьогодні Лувр є одним із найвідвідуваніших музеїв світу – в 2015 році його відвідувачами стали близько 9 мільйонів людей.

170 років тому (1846) актом Конгресу США був відкритий перший науково-дослідний заклад Америки – Смітсонівський інститут. Це стало можливим завдяки заповіту відомого англійського хіміка і мінералога Джеймса Смітсона. Смітсон не мав дітей, тому всі свої статки заповів на «заснування закладу в США, який служитиме розвитку й розповсюдженню знань». Причини, з яких британський учений зробив американську націю своєю спадкоємницею достеменно не відомі. Спадщина Джеймса Смітсона складалася рівно з 104 960 золотих монет, 8 шилінгів і 7 пенсів, які у перерахунку на теперішній курс складають понад 10 мільярдів доларів. На сьогодні Смітсонівський інститут є науково-дослідним і освітнім інститутом у США, йому належить також і музейний комплекс, найбільше в світі сховище експонатів, музейних цінностей і артефактів. До складу інституту входять 19 музеїв, зоопарк, 9 науково-дослідницьких центрів, а також 156 музеїв, які є філіями Смітсонівського інституту. Офіційно вважається державним закладом, фінансується урядом США, приватними пожертвами, а також за рахунок видавничої та комерційної діяльності. Більшість закладів знаходиться у Вашингтоні. У 1901 році в будівлі, яке сьогодні є інформаційним центром для всіх, хто відвідує музей, були перезахоронені останки і самого Смітсона, привезені з Британії.

Ювілеї дня:

203 роки тому народився Яків Петрович де Бальмен (1813-1845), український художник-аматор, граф. За походженням француз. У 1843 році познайомився і зблизився з Тарасом Шевченком. Ілюстрував рукописний «Кобзар» (1844; разом з Михайлом Башиловим), поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Поет присвятив йому поему «Кавказ». Автор альбому малюнків «Гоголівський час» та щоденника подорожі по Криму з 300 малюнками в тексті.

75 років від дня народження Романа Мар’яновича Лубківського (1941-2015), українського поета, перекладача, заслуженого діяча культури Польщі. Закінчив Львівський університет. Працював у видавництві «Каменяр», був заступником головного редактора журналу «Жовтень» (з 1990 – «Дзвін»). Був послом у Чехії; народним депутатом України. Автор збірок: «Зачудовані олені», «Громове дерево», «Рамена», «Звіздар» (1977; премія ім. П.Г. Тичини «Чуття єдиної родини», 1979), «Словацьке літо», «Погляд вічності» (1990; Державна премія України ім. Т.Г. Шевченка, 1992). За перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури Роману Лубківському присвоєно звання заслуженого діяча культури Польщі, чеської літератури – відзначений премією Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду. Лауреат премії ім. П.О. Гвєздослава (за оригінальну та перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу).

56 років від дня народження Антоніо Бандераса (1960), популярного іспанського кіноактора, режисера, танцюриста і співака, який нині живе і працює у США. Знімався у фільмах: «Лабіринт пристрасті», «Матадор», «Закон бажань», «Жінки на межі нервового зриву», «Зв’яжи мене», «Шкіра, в якій я живу» та ін. Як режисер поставив фільм «Божевільні в Алабамі». До 1990 року знімався переважно в Іспанії, у фільмах Педро Альмадовара, котрий власне і зробив з Бандераса зірку світового масштабу. Бандерас є чи не єдиним іспанським кіноактором, якому вдалося підкорити Голлівуд.

Роковини смерті:

Цього дня відійшла у вічність Марко Вовчок (справжнє прізвище – Вілінська Марія Олександрівна; 1833-1907), відома українська письменниця. Її батько був армійським офіцером, мати походила із збіднілого дворянського роду. Майбутня письменниця виховувалась у приватному пансіоні в Харкові, потім оселилася в Орлі в сім’ї багатої тітки, де познайомилася з відомими культурними діячами, письменниками, знавцями фольклору – Якушкіним, Киреєвським, Лєсковим та Опанасом Марковичем, з яким у 1851 році одружилася і виїхала в Україну. До літературного доробку Марка Вовчка і до неї як особистості досить трепетно ставився Тарас Шевченко. Поет присвячував Марку Вовчку вірші, а також висловлювався і в тому дусі, що «…якщо порівняти Жорж Санд і нашого Марка Вовчка, то я рішуче віддаю перевагу нашому автору». Коли ж Іван Тургенєв, маючи намір вивчати українську мову, звернувся до Шевченка, аби той порекомендував якогось із авторів, той без жодних вагань відповів: «Марка Вовчка! Він один знає нашу мову». Пантелеймон Куліш, прочитавши рукопис «Народних оповідань», писав Шевченку, який повертався із заслання: «Московка преобразилась в українку, да такі повісті вдрала, що хоч би й тобі, мій друже, то прийшлось би в міру». Існує маса схвальних відгуків сучасників Марка Вовчка про її творчість. Крім Шевченка й Куліша можна згадати Івана Франка, Герцена, Проспера Меріме. Померла Марко Вовчок у Нальчику, де вона жила зі своїм другим чоловіком, відставним морським офіцером Михайлом Лобачем-Жученком. Письменниці було 72 роки.

70 років з дня смерті Леона Ернеста Гонома (1864-1946), французького продюсера, підприємця, одного з фундаторів світового кінематографа, засновника французької кінокомпанії  Gaumont – першої кінокомпанії в світі.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-