Володимир Медяник: навіщо заарештовано статиста
Хоч би слідство не втратило темп...
Печерський районний суд Києва задовольнив клопотання Генпрокуратури і заарештував колишнього народного депутата Володимира Медяника на строк 60 діб до 4 жовтня 2016 року включно без права застави. Його звинувачують у сепаратизмі, тобто в «скоєнні умисних дій з метою зміни меж території України на порушення Конституції, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків за ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України; у здійсненні організаційного та іншого сприяння створенню та діяльності терористичної організації «ЛНР» за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального Кодексу України" (з клопотання прокуратури).
Хто це такий, Володимир Медяник? Щоб переконатися у тому, що він, незважаючи на депутатство, фігура абсолютно не публічна, достатньо прочитати статтю у Вікіпедії. Це фактично суха анкета: народився, учився, одружився… Чому він не втік, не заховався? Адже за свідченнями ЗМІ таких, як він, осіб так, чи інакше пов’язаних з сепаратистським шабашем на Донбасі, які потім накивали п’ятами подалі від війни, - по Києву розгулює чимало. Чому ж тоді саме Медяник?
Звернемо увагу на заяву в суді адвоката підозрюваного Євгена Солодка, що Медяник є заручником, і його затримали лише для того, щоб вибити свідчення проти екс-голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова: «За такими, в лапках, доказами затримувати особу, це означає лише одне – вимагання, натякання на те, що «дасиш покази – будеш вільний». Ось і все». Адвокат також сказав, що Медяник є бізнесменом, і в політику пішов лише для того, щоб захищати свій бізнес і що Медяник не вів справи з Єфремовим, а був лише колегою по фракції.
Якщо відкинути тональність виступу адвоката, то він, по суті, має рацію. Так, Медяник явно не є «двигуном» тієї масштабної антидержавної змови, яку влаштувала так звана луганська регіональна еліта. Він, маємо право припустити, лише виступав з сепаратистськими промовами на мітингах та, можливо, голосував відповідно на офіційних чи неофіційних зібраннях, якщо таке голосування від нього вимагалося. Однак, по-перше, відповідати за злочин мають не лише «тузи», а й «шістки», а, по-друге, саме свідчення «шісток» в усі часи грали основну роль у судовому покаранні головних винуватців. Саме Медяник напевне знає у деталях, як злочин чинився, саме він може вказати на його місце, час, обставини і може назвати інших свідків. Тобто, без показів таких, як Медяник, котрий саме через свою допоміжну роль у скоєнні злочину може розраховувати на поблажливість суду чи навіть прощення, слідство не може бути проведено і завершено настільки повно, щоб звинувачення підтримав неупереджений суд.
Тож, повторимо, адвокат має рацію: Медяник для слідства – це перш за все зброя проти Єфремова. Власне, ніхто, включно з генеральним прокурором Юрієм Луценком, цього особливо й не приховує. Луценко обіцяє, що будуть ще затримання (й арешти, треба так розуміти) в рамках розслідування «справи Єфремова». Зрозуміло, показів одного Медяника буде недостатньо для суду.
У слідства є вагомі підстави сподіватися, що Медяник буде давати свідчення, які стануть доказом проти Єфремова чи інших активних організаторів повалення української державної влади на Луганщині навесні 2014 року. По-перше, знову ж таки згадаємо слова адвоката Солодко, Медяник насамперед бізнесмен, для нього політика завжди була лише засобом розвитку і захисту власного бізнесу, і в нього немає жодних ідеологічних, у тому числі – проросійських, переконань, заради яких він мав би опиратися слідству.
Політична кар’єра Медяника (якщо це можна назвати кар’єрою) полягала в тому, що він намагався приєднатися до тієї політичної сили, підтримка котрої, як йому здавалося, найкраще сприятиме його бізнесу. «Наша Україна (2005 рік) – Компартія (2010 рік) – Партія регіонів (2012 рік) – ось політичний шлях Медяника. Як бачимо, жодної ідеології, звичайне безпринципне пристосуванство, причому, як виявилося, не зовсім, м’яко кажучи, вдале, оскільки, зрештою, привело його до СІЗО і втрати головних бізнесових активів.
По-друге, саме бізнесові інтереси Медяника дуже сильно постраждали внаслідок подій на Донбасі: його основний бізнес – торговельні центри – зосереджувався в Луганську, тепер він фактично втрачений, і Медяник має всі підстави звинувачувати в цьому Єфремова як організатора (чи одного з організаторів) всієї тієї катавасії, що твориться зараз на Луганщині.
Чи побільшало після затримання й арешту Медяника у суспільства надій на покарання головних сепаратистів Донбасу? Так, на один пункт. Злочин, в якому сьогодні звинувачують Єфремова і Медяника, має справді масовий характер – і за кількістю злочинців, і за наслідками. Злочинців, хоч би лише організаторів, набагато більше, ніж двоє. Кожен новий арештований підвищуватиме згадані надії суспільства (і його довіру до влади) на один пункт, аж поки кількість не перейде в очікувану якість – справедливе покарання усіх без винятку сепаратистів - винуватців війни. Слідству потрібно, як кажуть шахісти, не втрачати темп, і тоді перемога обов’язково буде.
Юрій Сандул
