3 серпня. Пам’ятні дати

3 серпня. Пам’ятні дати

949
Ukrinform
Сьогодні виповнюються роковини смерті відомого британо-американського історика, найвідомішого дослідника Голодомору в Україні Роберта Конквеста

Роберт Конквест (1917-2015) є автором понад 20 книг, присвячених різним аспектам історії СРСР, але найвідомішими є «Великий терор: сталінські чистки 30-х» та «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» у якій ґрунтовно досліджено та описано Голодомор 1932-1933 років в Україні. Конквеста називають першим науковцем, який розвіяв ілюзії щодо Сталіна і показав світові злочини сталінського режиму. Роберт Конквест народився у 1917 році у Великій Британії і протягом всього життя був підданим Об’єднаного королівства. Брав участь у Другій світовій війні, до 1956 року працював на дипломатичній службі. Після цього став письменником. У 1968 році завершив роботу над книжкою «Великий терор: сталінські чистки 30-х», яка ґрунтувалася як на офіційних радянських даних, у тому числі опублікованих під час хрущовської «відлиги», так і на свідченнях українських і російських утікачів від радянського режиму. Безпристрасні цифри і факти, оприлюднені Конквестом, справляли на західних лівих, чий розум був задурманений більшовицьким пропагандистським дурманом, приголомшуюче враження. Виявилося, що лише в період 1937-1938 років НКВС розстріляв сотні тисяч радянських громадян. Радянське керівництво, декларуючи перед світовою громадськістю високі гуманістичні принципи, знищувало власний народ і потопало в крові. Сталін, який майже бездоганно грав роль «далекоглядного і мудрого» політичного діяча, міг, наприклад, підписавши розстрільні списки із сотнями прізвищ, після того спокійнісінько дивитися музичну комедію «Веселые ребята». У 1986 році Конквест опублікував книжку «Жнива скорботи: радянська колективізація та терор голоду», темою якої був Голодомор в Україні. «Ця трагедія була забута багатьма. Багато людей її замовчували, поміж яких були інтелектуали, академіки. Її тримали подалі від людського ока. Я ж дуже допитливий і знайшов кілька страшних документів. Працювати над цією темою було одночасно моторошно і цікаво. Мені захотілося більше дізнатися про голодомор. Я думаю все, що я зробив так, це написав про голодомор чітко і у повному обсязі. Так, щоб ніхто не міг серйозно заперечити його», – сказав Роберт Конквест в одному з інтерв’ю. До Конквеста серйозно цю тему з закордонних істориків і журналістів підіймав Гарет Джонс – відомий британський журналіст з Уельсу, який ще до війни побував в Україні. Науковцям, які наважилися пролити світло на страшну сторінку української історії, доводилося долати шалений опір. І не тільки з боку СРСР, але й з боку деяких західних колег, одні з яких таємно прислужували Кремлю за чималі гроші, а інші просто свято вірили в істинність комуністичних ідеалів. Праця Конквеста, по суті, прорвала «завісу мовчання», привернувши увагу інтелектуалів Європи та Америки до раніше закритої теми. Останнім часом Конквест працював у Гуверському інституті в США. Науковець був удостоєний ордена Британської імперії. В листопаді 2005 року він був нагороджений Президентською медаллю Свободи (США). В Україні він удостоєний Ордена князя Ярослава Мудрого (2005) та є лауреатом Національної премії ім. Т. Шевченка (1994).

Події дня:

56 років тому (1960) у Києві було відкрито музей-квартиру видатної української театральної актриси Марії Заньковецької. 1918 року, після смерті матері Марії Василівни Адасовської, Марія Заньковецька переїхала з Ніжина до Києва й оселилась у двоповерховому будинку своєї сестри Лідії Карнаухової (вул. Велика Васильківська, 121). Саме тут і було відкрито в 1960 році перший музей Заньковецької. Втім 1980 року пам’ятку культури безпідставно зруйнували. Новий музей відбудовано і відкрито 1989 року. Сучасна експозиція музею складається з двох частин: історико-біографічної, матеріали якої висвітлюють життя і творчість Заньковецької від народження до 1917 року, та меморіальної, в якій представлено квартиру актриси, де вона жила з 1918-по 1934 рік. Колекція нараховує понад дві тисячі реліквій – рукописів, фотографій, програм і афіш вистав, костюмів і особистих речей актриси.

Ювілеї дня:

205 років від дня народження сера Джозефа Пекстона (1811-1861), англійського ландшафтного архітектора і дизайнера. За його проектом був споруджений знаменитий «Кришталевий палац» для проведення Першої всесвітньої виставки в Лондоні.

205 років від дня народження Елайша Грейвса Отіса (1811-1861), американського промисловця, винахідника ліфту і ліфтового обладнання. Перший пасажирський ліфт був пущений у Нью-Йорку в 1856 році. У 1861 була створена фірма з виробництва ліфтів «Отіс елевейтор»; саме ліфти Отіса уможливили будівництво хмарочосів. Його фірмі належить також патент на ескалатор, перший з яких був представлений у 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі.

183 роки від дня народження Омеляна Михайловича Огоновського (1833–1894), українського літературознавця, педагога, громадського діяча. Народився на Опіллі (нині Івано-Франківська область). У 1857 році закінчив Львівську духовну семінарію. Навчався на філософському факультеті Львівського університету, водночас викладав українську мову в академічній гімназії. З 1870 – професор Львівського університету.  Огоновський був активним членом «Руського товариства педагогічного», «Рідної школи», одним із засновників «Просвіти», очолював філологічну секцію Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Справою життя вченого стали дослідження на теренах української лінгвістики та літературознавства. Він автор численних праць про історію говірки української мови, частина яких, написаних польською та німецькою мовами, прислужилася європейським мовознавцям. Праці літературознавця були особливо актуальними з огляду на гостру боротьбу проти москвофільства та спроби запровадження «язичія». У 1876 році у Львові вийшов друком один із перших перекладів «Слова о полку Ігоревім» українською мовою з примітками Огоновського. Перу вченого належать також посібники та популярні книжки з граматики української мови. Він організував повне двотомне видання «Кобзаря» Т. Шевченка, яке Іван Франко вважав найкращим з виданих у Галичині.

90 років від дня народження Тоні Беннетта (1926), американського естрадного виконавця традиційної свінгової та поп-музики з елементами джазу, володаря численних нагород «Греммі».

Роковини смерті:

Цього дня у 1987 році в Києві пішов з життя Іван Миколайчук (1941–1987), український кіноактор, сценарист, режисер. У 1965 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва, відтоді – на Київській кіностудії ім. О. Довженка, де зіграв ролі у фільмах: «Сон» (Тарас Шевченко), «Тіні забутих предків» (Іван), «Бур’ян» (Давид Мотузка), «Білий птах з чорною ознакою» (Петро; співавтор сценарію), «Пропаща грамота» (Василь). Поставив фільми «Вавілон-ХХ» (за романом «Лебедина зграя» Земляка, співавтор сценарію, автор музичного оформлення, роль Фабіана), «Така пізня, така тепла осінь» (у співавторстві з Віталієм Коротичем).

8 років з дня смерті Сергія Леонідовича Кузминського (Кузя; 1962–2009), українського музиканта, лідера легендарного гурту «Брати Гадюкіни», який на початку 1990-х був одним із символів української рок-музики. Лауреат фестивалів: «Червона Рута», «Сирок», «Таврійські Ігри». Гурт «Брати Гадюкіни» відомий своїми піснями: «Ми – хлопці з Бандерштату», «Чуваки, всьо чотко», «Файне місто Тернопіль», «Дівчина з Коломиї», «Жовті стрічки» та ін. Помер Сергій Кузьминський на 46 році життя після невиліковної хвороби. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-