29 липня. Пам’ятні дати

Відповідний Указ Президент підписав 26 липня цього року. На думку Петра Порошенка, встановлення такого Дня сприятиме подальшому розвитку національних військових традицій, військово-патріотичного виховання молоді та її готовності до захисту Батьківщини. Перед тим Глава держави підписав Закон про внесення змін до деяких законів України щодо Сил спеціальних операцій ЗСУ. Цим документом завершується процес створення зазначених військ, адже він визначає правовий статус і застосування Сил спеціальних операцій самостійно чи у взаємодії з іншими видами ЗСУ для спеціальних операцій щодо створення сприятливих умов для успішного проведення воєнно-політичних, економічних та інших заходів в інтересах національної безпеки у сфері оборони держави. Сили спеціальних операцій - окремий вид Збройних сил, який складається із добре навчених та мотивованих військових, здатних вести підривну діяльність в тилу ворога, організовувати партизанську боротьбу на окупованих територіях, звільняти або захоплювати важливих заручників. Створення цього виду ЗСУ було передбачено у Стратегічному оборонному бюлетені України 2016 року, розрахованому на період до 2020 року.

В останню п’ятницю липня в багатьох країнах світу відзначають День системного адміністратора – неофіційне свято адміністраторів корпоративних і домашніх мереж, поштових систем, програмних комплексів. Ініціатором свята є системний адміністратор з Чикаго Тед Кекатос, який далекого 1999 року разом із друзями вперше відсвяткував започаткований День. З огляду на те, що професія системного адміністратора на сьогодні є надзвичайно актуальною й затребуваною в усьому світі, свято майже одразу вийшло за межі США й миттєво поширилося світом. Відзначають його і в Україні. Звісно, про системного адміністратора згадують не тоді, коли все працює добре, а тільки тоді, коли в наших системах щось не так. Зауважимо, що робота переважної більшості служб системних адміністраторів організована в цілодобовому режимі сім днів на тиждень і буває, що ми звертаємося до них, як до лікарів швидкої допомоги, адже тільки вони в змозі швидко визначити точний діагноз і провести ефективну терапію будь-якому технічному збою. Отже, скористаймося гарною нагодою, яка випадає лише раз на рік, аби висловити системним адміністраторам подяку, а також побажаймо усіляких гараздів у їхій нелегкій і відповідальній роботі. Адже, як зауважує на своєму сайті автор ідеї свята, «інколи ми не знаємо наших системних адміністраторів так само добре, як вони знають нас».

Події дня:

70 років тому (29 липня – 15 жовтня 1946) розпочалась Паризька мирна конференція представників країн-учасниць антигітлерівської коаліції і колишніх союзників нацистської Німеччини в Європі.

Ювілеї дня:

175 років від дня народження Генрі Мартона Стенлі (справж. – Джон Роулендс; 1841–1904), американського дослідника Африки, журналіста. Народився в Англії. У 17 років емігрував до США. З 1867 року – газетний кореспондент. Розшукуючи 1871-1872 рр. англійського мандрівника Лівінгстона, досяг району оз. Танганьїка в Африці, де знайшов останнього і разом з ним дослідив це озеро. В 1874-1877 рр. пересік Африку зі Сходу на Захід на чолі англо-американської експедиції; досяг озера Вікторія і встановив його обриси, відкрив масив Рувензорі й ряд озер, досліджував басейн ріки Конго. Під час експедиції 1887-1889 рр. Стенлі дослідив р. Арувімі та оз. Альберт (тепер Мобуту-Сесе-Секо). Ім’ям Стенлі названо водоспади на р. Конго та інші географічні об’єкти.

167 років від дня народження Олени Пчілки (Ольга Петрівна Косач-Драгоманова; 1849-1930), української письменниці, перекладачки, освітньої діячки, етнографа, фольклористки, першої жінки-академіка члена-кореспондента УАН (з 1924). Мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова. Була редактором-видавцем журналу «Рідний край» (до речі – також перша жінка-видавець в Україні). Автор поетичних творів, повістей, оповідань, п’єс, позначених впливом ліберально-народницьких і культурницьких ідей, спогадів про Старицького, Лисенка, Драгоманова, етнографічних праць («Український орнамент», «Українські узори»). Максим Славінський згадував: «Сила Олени Пчілки залежала не від того, яких політичних переконань вона трималася, навіть не від її літературних заслуг, що їх вона безперечно мала. Сила її була в її індивідуальності». Мабуть саме ця сила дозволила їй багато чого перенести у житті (смерть дітей – Лесі та Михайла, репресії близьких і рідних (та й її саму більшовики арештовували двічі; навіть помирала вона – важкохвора, неходяча, під наглядом ГПУ). «Вольова, владна, присно-імперативна, одержима «однією ідеєю» – національною, - і, як знати з усіх про неї спогадів, невідпорно харизматична (у неї закохувалися навіть у старості)…» (Оксана Забужко «Notre Dame D’ukraine: Українка в контексті міфологій») – такою була Олена Пчілка.

Цього дня народився Андрей Шептицький (світське ім’я Роман Марія Александер Шептицький; 1865–1944), визначний український церковний, громадський і політичний діяч, граф, митрополит Української греко-католицької церкви, яку він очолював майже 44 роки. Своєю багаторічною діяльністю митрополит завдав остаточного удару москвофільству в середовищі галицького духовенства, органічно пов’язав діяльність греко-католицької церкви з українським національно-визвольним рухом першої половини ХХ ст. Він є автором учення про історичну місію української церкви у справі відновлення єдності східної та західної церков. Крім того, Андрей Шептицький був ще й відомим меценатом: заснував національний музей у Львові, земельний банк, народну українську лікарню (на той час єдину у Львові), Греко-католицьку богословську академію у Львові (1928), що стала єдиним у Польщі українським вишем. Був послідовним противником політичного терору. Його ще за життя називали «святцем зі Святоюрської гори». Улюбленими словами Андрея Шептицького були: «Живіть сумлінно, щодня ходіть до святого причастя, працюйте солідно у своєму покликанні й більш нічого: тим перевернете цілі держави…» Впродовж усіх років, за будь-якої влади, митрополит Андрей Шептицький був беззаперечним духовним авторитетом як для простолюду, так і для інтелігенції. З ним мусили рахуватися представники кожної влади, що приходила до Галичини в буремній першій половині ХХ століття. Звісно, його намагалися залучити на свій бік, зробивши прибічником різних політичних доктрин – від більшовизму до нацизму, але марно: митрополит Андрей Шептицький був слугою лише Бога та своєї пастви. За незговірливість і принциповість його всіляко очорнювали, вдавалися до різного роду маніпуляцій (у цьому теж можна побачити спорідненість двох тоталітарних режимів), намагаючись видати бажане за дійсне. Нацисти публікували від імені митрополита «лояльні» листи на підтримку гітлерівської Німеччини, а «другі совєти», що змінили їх, намагалися зліпити з пастиря зловісний образ гітлерівського посіпаки. Втім, арештувати й заслати до Сибіру не наважувалися, боячись народного невдоволення, що поглибило б кризу в Західній Україні. Відомо, що у львівському КДБ був створений цілий відділ, який займався лише тим, аби оббріхувати ім’я митрополита Андрея Шептицького. Напередодні своєї смерті, 31 жовтня 1944 року, владика Андрей звернувся з останнім словом до найближчого оточення, передбачивши, що «наша Церква буде знищена, розгромлена большевиками. Але держіться, не відступайте від віри, від святої Католицької церкви. Тяжкий досвід, який впаде на нашу церкву, є хвилевий. Я виджу відродження нашої церкви. Вона буде гарніша, величавіша від давньої та буде обіймати цілий наш народ». Як відомо, радянський режим після смерті митрополита Андрея Шептицького взяв курс на повне знищення греко-католицької церкви, але знищити її, попри тотальні репресії, не вдалося й не вдасться, як би цього хтось не прагнув, адже людська віра й надія – незнищенні.

Роковини смерті:

160 років з дня смерті Роберта Шумана (1810-1856), німецького композитора і музичного критика, представника романтизму. Створив нові типи фортепіанних циклів – «Метелики», «Карнавал», «Дитячі сцени», «Альбом для юнацтва»; 4 симфонії, концерт для фортепіано з оркестром; камерно-інструментальні твори; вокальні цикли («Любов поета», «Любов і життя жінки», «Коло пісень»). Його «Фантазія до мажор» – одна з вершин світової класичної музики. «Фантазія Шумана, - зазначає Святослав Ріхтер, - твір глибоко таємничий; вона не просто значна, вона незглибима. Іншого такого твору немає». Шуман був і талановитим музичним письменником. Його «Життєві настанови і поради молодим музикантам» сповнені мудрості й не позбавлені дотепності.

17 років із дня смерті Анатолія Борисовича Солов’яненка (1932–1999), українського співака (лірико-драматичний тенор). Народився у Донецьку, в сім’ї шахтаря. Після школи вступив у Донецький політехнічний інститут на гірничий факультет. У 1952 році спробував вступити до Ленінградської консерваторії, та після відбіркового прослуховування до іспитів не був допущений. Йому порадили звернутися до співака Донецької опери Олександра Коробейченка. Саме він відіграв визначальну роль у становленні Солов’яненка як оперного співака. Десять довгих років продовжувалися заняття. Результат цієї копіткої праці був блискучий. 1962 рік став роком відліку сценічної кар’єри Анатолія Солов’яненка. Невдовзі його обирають для стажування в міланському театрі «Ла Скала». З 1965 року він є солістом Київського театру опери та балету. Вже будучи добре знаним і популярним співаком, Солов’яненко вступив до Київської державної консерваторії ім. Чайковського (нині Національна музична академія) в клас професора Єлизавети Чавдар. Після аварії на ЧАЕС Солов’яненко неодноразово давав концерти в Чорнобилі та Славутичі. В середині 90-х років почалися непорозуміння з дирекцією Національної опери, і співак змушений був залишити театр і займатися виключно концертною діяльністю. 9 грудня 1999 року його ім’я присвоєно Донецькому державному академічному театру опери та балету.