23 липня. Пам’ятні дати

23 липня. Пам’ятні дати

1212
Ukrinform
Цього дня у 1888 році в Києві на Софійський площі урочисто відкрито пам’ятник Богдану Хмельницькому

Без перебільшення, пам’ятник Богдану Хмельницькому – один з найвідоміших пам’ятників Києва, його своєрідний символ. Ідея про встановлення пам’ятника українському гетьману виникла ще у 50-ті роки ХІХ ст. І лише у 1869 російський цар видав указ про його створення, а роком потому «дозволив» збирати кошти. На жаль, кияни не дуже охоче жертвували гроші, і було зібрано лише 25 тис. карбованців. Щоб зекономити, автор ескізних малюнків пам’ятника Михайло Микешин відмовився від багатьох елементів багатофігурної композиції – не були відлиті барельєфи «Битва під Збаражем», «В’їзд війська Хмельницького в Київ», скульптура поверженого поляка, композиція з кобзарем в образі Шевченка та багато іншого. До того ж, і мода на багатофігурні композиції пройшла. Щоб відлити сам пам’ятник Морське відомство пожертвувало 25,6 т. старої корабельної міді. У 1877 році, нарешті, була виготовлена гіпсова модель, а в 1879 році в Санкт-Петербурзі, на ливарно-механічному заводі Берда, за участі скульпторів Пия Велионського та Артемія Обера, композицію відлили з металу. У 1880 її привезли до Києва, проте, вона ще вісім років пролежала у дворі Старокиївської поліцейської дільниці. Знову не вистачало коштів, цього разу вже на постамент. Зрештою, в 1886 році Київська міська управа віддала для пам’ятника гранітні брили, що залишились від будівництва опор Ланцюгового моста. Цікаво, що вибір місця для монументу теж викликав багато суперечок, скажімо, духовенство бажало встановити його на Бессарабській площі, перейменувавши її в площу Хмельницького. Проте, Міська Дума постановила, що пам’ятник буде стояти перед Софійським собором. 23 липня 1888 року в рамках святкування 900-річчя Хрещення Русі пам’ятник Богдану Хмельницькому було урочисто освячено і відкрито.

Православна церква цього дня вшановує пам’ять преподобного Антонія Печерського, засновника вітчизняної чернечої традиції, одного з перших українських святих. Він уславився як засновник Києво-Печерської лаври, показавши високі зразки благочестивого, високоморального чернечого життя не тільки українському простолюддю ХІ століття, але й тодішнім володарям, зокрема київському князеві Ізяславу, чернігівському – Святославу, боярам. Народився майбутній святий у м. Любечі на Чернігівщині. У юнацькі роки Антипа (його світське ім’я) викопав печеру, в якій на самоті молився. За якийсь час вирушив на гору Афон - центр православ’я та чернецтва. В одному з афонських монастирів Антипа прийняв постриг і отримав ім’я Антоній. Деякий час перебував на Афоні, але йому порадили повернутися на батьківщину, щоб нести слово Боже там. 1013 року Антоній прибув до Києва, але не вподобав жодного з існуючих монастирів і оселився у с. Берестові, де знову, як і в юності, викопав печеру та молився. Потім була друга мандрівка до Афону. По поверненню він оселився в печері, але через велику кількість відвідувачів, що порушували його самотність, перебрався на сусідню гору. Біля Антонія почали оселятися інші відлюдники. На прохання ченця князь Ізяслав віддав монахам гору, у якій вони мешкали, під монастир. Спершу тут було споруджено дерев’яну церкву, яку огородили високим парканом. Так почалася історія Києво-Печерського монастиря. На якийсь час Антоній вирушив до Чернігова, де розпочав будівництво ще однієї обителі. Останні роки життя він провів у затворництві у печері Києво-Печерського монастиря. Мощі святого Антонія й нині знаходяться в ній. Ближні печери Києво-Печерської лаври називаються Антонієвими.

Сьогодні католицьке свято – пам’ять Святої Бригітти Шведської (1303-1373) – католицької святої, засновниці ордену бригітток, покровительки Європи (з 1999).

Ювілеї дня:

615 років від дня народження Франческо Сфорца (1401-1466), одного з найвизначніших представників династії міланських герцогів у 1450-1535 рр.; період його правління сприяв перетворенню Мілана в найбільший культурний центр свого часу.

455 років від дня народження Пака Інно (1561-1642), корейського поета. По собі залишив прекрасні зразки пейзажної лірики, так званої «поезії рік і озер». Першим з національних літераторів зміг підняти поезію до громадянського звучання («Ода про великий спокій»).

110 років від дня народження Володимира Прелога (1906-1998), швейцарського хіміка-органіка, лауреата Нобелівської премії з хімії (1975; спільно з Дж. Уоркапом Корнфортом). Один з авторів сучасної стереохімічної номенклатури. Зробив великий внесок у дослідження в царині стереохімії органічних молекул і реакцій. Уродженець сербського міста Сараєво; з 1942 року жив у Швейцарії.

85 років від дня народження Арата Ісодзакі (1931), відомого японського архітектора. Автор архітектурних проектів театру «Граншип», збудованого до ІІ Всесвітньої театральної олімпіади в Сідзуоці, музеїв сучасного мистецтва префектури Гунма і в Лос-Анджелесі (США), будівлі МЗС у Саудівській Аравії, олімпійського спортивного комплексу у Барселоні, концертної зали в Кіото. Нагороджений золотою королівською медаллю Асоціації британських архітекторів, «Золотим Левом» Венеційської бієнале.

Роковини смерті:

75 років від дня смерті Федора Даниловича Кушнерика (1875-1941), відомого українського кобзаря, поета. Народився у селі Багачка (тепер смт Велика Багачка Полтавської обл.). У дитинстві осліп. Учень відомого кобзаря Михайла Кравченка, який подарував йому свою кобзу. В репертуарі Кушнерика були різні твори: народні думи, історичні побутові, жартівливі та сатиричні пісні на слова Тараса Шевченка, Григорія Сковороди та Степана Руданського. Складав також власні твори. Його виконавську майстерність високо оцінювали Марія Грінченко (дружина Бориса Грінченка), Максим Рильський, який вважав Федора Кушнерика одним з останніх носіїв давньої кобзарської традиції. Павло Тичина присвятив йому вірш «Їдемо з Великої Багачки».

5 років з дня смерті Емі Вайнгаус (1983-2011), однієї найуспішніших британських виконавець 2000-х років. Вона отримала п’ять премій «Гріммі», серед них - за найкращу пісню року, дебют і найкращий поп-альбом. Народилась Емі Вайнгаус в Лондоні в сім’ї єврейських емігрантів. Свою першу пісню написала у 14 років, а перший дебютний альбом випустила у 2003 році. Він одразу ж став платиновим. Наступний альбом, випущений у 2006, отримав п’ять премій «Греммі», став п’ятикратно платиновим, а незабаром був оголошений альбомом-бестселером 2007 року. До роботи над наступним альбомом Вайнгаус повернулась в 2010 році. Однак записати його так і не встигла. Відомо, що співачка тривалий час страждала від алкогольної та наркотичної залежності і неодноразово проходила курс лікування у спеціалізованих клініках. Емі Вайнгаус знайшли мертвою у своїй квартирі в Лондоні. Їй було 27 років. За висновками британської поліції, причиною смерті співачки став нещасний випадок, якому передувало зловживання алкоголем.

Цього дня два роки тому під Лисичанськом героїчно загинули генерал-майор Олександр Віталійович Радієвський (1970-2014), полковник Павло Леонідович Сніцар (1976-2014) та солдат Ігорь Олександрович Коцяр (1994-2014). Тоді бої за Лисичанськ були найзапеклішими. Із травня по червень 2014 року місто перебувало під контролем проросійських бойовиків, які проголосили так звану «Лисичанську Народну Республіку». Під пекучим сонцем українські військові проводили наступальну кампанію по звільненню населеного пункту. Активну участь у визволенні міста брали і сили Національної гвардії України. Того дня підрозділ нацгвардійців потрапив у засідку. В складі підрозділу був і комбриг Радієвський. Їх групу намагалися вивести з-під обстрілу терористів. Зав’язався бій. Цей бій став останнім для комбрига Радієвського, комбата Сніцаря та солдата Коцяра. Згодом Президент своїм Указом за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час конфлікту на Сході нашої держави нагородив цих військовослужбовців орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У травні 2015 року у Лисичанську урочисто відкрили меморіальний пам’ятник загиблим героям. 


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-