«Гроза» і спека. Україна готується, ворог не дрімає

«Гроза» і спека. Україна готується, ворог не дрімає

5164
Ukrinform
ЗСУ нарощуватимуть кількість та складність навчань, щоб діяти «в будь-яких умовах, за будь-яких змін обстановки»

Спочатку ми почули крики. «Куди нас на .... несе, хто такі, як взагалі тут з'явилися»... Було б нам непереливки, якщо б не офіцери по зв'язках з громадськістю ГШ, що супроводжували нашу групу.  

Але командира, який з серцем нас «непечатно» припечатав, звинувачувати в гріхах було важко. Він усього-на-всього стримав наші здорові професійні інстинкти. Адже «прорватися» ми хотіли зі своїми камерами не куди-небудь, а на берег Дніпра, щоб на власні очі побачити висадку на сушу «десантури» з важкою технікою, яка мала саме у ці хвилини форсувати водну перешкоду. 

Одного ми не врахували - перед висадкою узбережжя полігону «Дівички», якраз місце висадки, де й розгорталося це дійство, мали «обробити» арта та фронтова авіація. Адже яке може бути форсування без попереднього подавлення опорного пункту противника, який може знищити понтони разом з людьми й технікою ще на воді, на підході.

І коли десь-там, вдалині, кілометрів за шість від нас загуркотіло й загупало, ми зрозуміли - цей офіцер урятував нам життя. Хоча наш офіційний «супровід» і без того не дав би нам наробити дурниць, такий собі холодок пробіг між лопатками. Адже немає такого супроводу, від якого не можна було б втекти, за бажання. 

ПРОГНОЗ НА ТИЖДЕНЬ: «ЛІТНЯ ГРОЗА - 2016» ПО ВСІЙ УКРАЇНІ

Українські військові - вони абсолютно класні. Наскільки суворо вони сердяться, настільки ж швидко й «відм'якають». І ось уже наш рятівник вводить нас у суть справи.

- Та дістанемося ми туди. Ось тільки відстріляються, відразу й рушимо. 

- То що зараз буде відбуватися?

- Третій батальйон 80-ї бригади готується до форсування великої водної перешкоди. Розвідка встановила, що на охороні ділянки місцевості, де передбачається форсування, противник обладнав ротний опорний пункт. От його зараз і подавляють.

- А стріляють звідки?

- Командир батальйону прийняв рішення застосувати армійську авіацію для нанесення вогньового ураження противнику на березі. Залучені кілька літаків ВПС. Вогнем артилерії батальйонно-тактичної групи було подавлено опір супротивника на березі. Тож зараз (дивиться на годинник)  підрозділи батальйону розпочали форсування за допомогою десантно-переправочних засобів та інженерних військ Збройних Сил України... Вже мали б приступити, - додав після короткої паузи наш співрозмовник.

При цьому офіцер навідріз відмовився розкривати загальний задум навчань. Зрозуміло, чому, адже зазвичай така інформація є, щонайменше, ДСК - для службового користування. 

Але певні крихти інформації надійшли з офіційних джерел. Прес-служба Генштабу повідомила, що по всій Україні, на всіх полігонах тривають широкомасштабні комплексні командно-штабні навчання «Літня гроза - 2016» із залученням військ та проведенням бойових стрільб. 

Є у повідомленні «ритуальна фраза» про те, що під час навчань удосконалюється робота штабів всіх рівнів, питання взаємодії різних видів та родів військ Збройних Сил України. Могли б не говорити, адже це й «коню зрозуміло».  

«Окрема увага приділяється питанням територіальної оборони», - це вже цікаво. 

«У ході навчань «Літня гроза - 2016» штаби покращать планування та управління силами і засобами в нових операційних районах, у тому числі в умовах правового режиму воєнного стану», - ще цікавіше. Далі в офіційному повідомленні йдеться про те, що в контексті навчань здійснено призов необхідної кількості військовозобов'язаних для формування та комплектування підрозділів територіальної оборони, а також військових частин і підрозділів бойового складу Збройних Сил України.

«МОБІЛІЗОВАНІ Й ПРИЗВАНІ»

Де є ці «мобілізовані й призвані», зрозуміти було категорично неможливо. Коли почалося, нарешті, форсування, поряд із зовсім молодими хлопцями діяли абсолютно зрілі дядьки, яких і розпитувати про вік було б якось незручно. А може, то солдатські однострої їх усіх «присоліднюють».

- То де можна буде побачити фотки? - питає один із них.

- У газетах, в агентствах.

- І що, це комусь цікаво?

- Люди пишаються вами, хлопці... 

Це була така собі чутлива мить контакту очі-в-очі. Повірив. Ці хлопці не терплять компліментарності та відразу відчувають нещирість. Адже за плечима у багатьох - війна, а це зазвичай - невдячний та кривавий труд. 

Власне, відбиток війни під час цього навчання відчувався на кожному кроці. В першу чергу - у характері дій підрозділів.

- Це лише раніше, за радянських часів так було, коли перед навчаннями проводили «рекогносцировку» й розказували кожному солдату - от тут буде твій окопчик, а от по цій дорозі поїде танк. Зараз все інакше. Підрозділи висаджуються на незнайому місцевість, розгортаються й діють по бойовому, орієнтуючись виключно на розвиток обстановки навколо, - говорить один з офіцерів-посередників. 

У тому, що військові знайомилися з «місцевістю» по ходу, ми переконалися буквально за хвилину після того, як розвантажився черговий понтон. Під колесами важкого «Хаммера» посунулося узбіччя грунтової дороги, і він «по вінця» зарився у в'язкий та всюдисущий пісок. 

- Так і живемо, рука в руку, нога в ногу... - відпустив «солоний» жарт командир взводу. 

Навряд чи ця пригода зробила його більш щасливим. З іншого боку, знав би водій особливості траси - ніколи б не сунувся у цей бік. Але не знав. І це скоріше добре, ніж погано. На те й навчання, щоб вирішувати такі проблеми. Підігнали гусеничну «броню» - й дістали машину з пастки. На виконання загальної задачі з розгортання та закріплення на позиціях це жодним чином не вплинуло.

 техніка прибувала. Важко навантажені понтони долали «не дитячу» відстань у п'ять кілометрів справжньої річки, з течією й глибиною.

- І часто у вас такі навчання, - питаємо випадкового солдата.

- Та як сказати... На цей рік заплановано, мабуть, дванадцять. Влітку ще добре. Зимою буде важче, - розсудливо говорить він із характерним закарпатським приговором.  

ПЕРША СПРАВА - ВЕРТОЛЬОТИ

Загального плану, зрозуміло, ми не знали. Але стали свідками, принаймні, ще однієї визначної події. У визначеній частині полігону злетілися відразу кілька десятків вертольотів для проведення масштабної операції з десантування. Масштаб вражав. Якщо хтось сподівався на кризу української фронтової авіації - хай йому грець буде по всій козлиній пиці. Немає кризи. Є вертольоти, і є пілоти. 

Саме масштаб навчань і породив найбільше запитань. До чого готуються війська, навіщо всі ці далеко не дешеві «ігри на свіжому повітрі»? Скористалися нагодою, що вдалося «впіймати» буквально за ремінь начальника Генерального штабу Віктора Муженка. Головнокомандувач щойно зістрибнув з «броні», адже контролював хід навчання буквально з позиції в «атакуючій ланці». «Бліц» з ним був гідним завершенням нашого «полігонного життя».

«ЗА ВСІМА СЦЕНАРІЯМИ ВОЄННОЇ ЗАГРОЗИ....»

- Вікторе Миколайовичу, що тут відбувається? 

- Це дійсно, стратегічне командно-штабне навчання із залученням військ, яке буде проводитися в два етапи. Перший етап уже розпочався, і ми зараз знаходимося на процесі відпрацювання тих питань, які передбачені відпрацюванням в ході першого етапу.

- Так у чому специфіка, чи залучалися територіальні підрозділи?

- Дійсно, підрозділи територіальної оборони були присутні, але вони залучалися, скажімо так, на окремих напрямках, окремими підрозділами. В загальному комплексі навчань за єдиним замислом та за загальним планом їх поки не було.

- Які питання відпрацьовували війська?

- Це все - варіанти адекватного реагування на ті зміни обстановки, різкі зміни обстановки, які можуть виникнути в прогнозованій нами перспективі. Залучені підрозділи всіх родів військ, усіх видів Збройних Сил, включно, як ми й говорили, з підрозділами територіальної оборони. Одне із основних питань - відпрацювати нашу реакцію при різких змінах обстановки, синхронізувати дії, надати практику командирам в організації реальних дій. У перспективі, вони мають бути у готовності до виконання реальних бойових завдань.

- Як налагоджена взаємодія з місцевою владою?

- Попередньо всі ці питання, на етапі підготовки, були відпрацьовані. Відповідна взаємодія є, є необхідні погодження, те, що залучені відповідні ділянки місцевості та маршрути, за якими будуть рухатися війська. Жодних принципових розходжень щодо цих питань у нас не було. Радує, що є розуміння від місцевої влади, від представників державних структур щодо виконання поставленого завдання для навчання наших підрозділів та органів управління. 

- Сьогодні ми бачили подолання досить серйозної водної перешкоди. 5 кілометрів - це все ж-таки солідна відстань. Чи все обійшлося без пригод, і яка ваша оцінка цих дій?

- На рахунок пригод давайте вести мову після завершення цих навчань, постукаємо по дереву. Відпрацювання питань щодо подолання водної перешкоди пройшло організовано. Вперше за часи незалежності України, з моменту створення Збройних Сил України, проведено такі масштабні навчання щодо подолання таких серйозних бар'єрних рубежів, які нам представляє річка Дніпро. 

- Якою була реакція на дії військ з боку місцевих?

- По спілкуванню з місцевим населенням у районах, де проводилося подолання, було зрозуміло, що вони вперше таке бачать на цих ділянках. Такі навчання проводилися крайній раз в 1983 році. Найбільш цікаво, як позитивно місцеве населення сприймає весь хід цього процесу і хід цих навчань. Буквально відразу після подолання водної перешкоди спілкувався з місцевими мешканцями. Один із них мені сказав: «Я гордий за українську армію, я вірю, що вона відбулася, і що вона є». Це дуже приємно. Це оцінка не політика, не депутата, не якогось «диванного» експерта. Це була оцінка людей, які все це бачили на власні очі й були вражені масштабом та рівнем навченості наших військовослужбовців.

- Ніхто не жалівся, що пляжі потоптали їм трохи?

- Ні. Ми спілкувалися на кількох ділянках, де було подолання перешкод. Там дійсно, так, є місця відпочинку для громадян України. Але ніде й ніхто... йде повне розуміння процесу, що відбувається. Повне поєднання армії з народом. Це дуже приємно, це вселяє надію і віру. 

- Останнє запитання. Чи буде щільність таких навчань нарощуватися у майбутньому?

- Починаючи з лютого 2016 року провели таку кількість навчань, яка може бути порівняна по кількості, я вже не кажу по якості, з тими, що проводилися протягом усього 15-го року. Будуть зростати їх кількість та їх якість. Головне, що і складність буде зростати. Ми повинні бути готовими діяти в будь-яких умовах, за будь-яких змін обстановки, якими б вони не були - різкими або менш різкими. Ми повинні бути готовими діяти за всіма сценаріями, які на сьогодні прогнозуємо, аж до адекватної відповіді на воєнну загрозу по відношенню до України.

Дмитро Шкурко, Дівички - Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-