Як правильно судити суддів?
...У колі професіоналів, які дискутують між собою, завжди почуваєшся злегка ошуканим. Бо здається: здоровий глузд і закони логіки тут не діють.
Ось задачка з судового середовища. Якщо вирок суду був підтверджений другою інстанцією і залишений без змін Верховним Судом, а потім при дисциплінарному розгляді у Вищій раді юстиції з'ясувалося, що судді дали хабар, то чи повинен вердикт бути скасований?
Логіка підказує, що - безумовно. Але, згідно із законом - ні. Бо сам факт хабарництва не означає, що рішення було помилковим. Та й хто може зобов'язати Верховний Суд змінити своє рішення? Немає такого органу!
Ось такі, здавалося б, очевидні для обивателя істини гаряче обговорювалися на круглому столі в Києві (під егідою Асоціації правників України), присвяченому одному з етапів судової реформи. І до спільної думки так і не змогли прийти. Адже не все очевидне – є законним, і не все законне подобається народу.
Закон «Про вищу раду правосуддя», який планується прийняти у вересні, - один з найбільш делікатних для суддівського корпусу. Тому що мова в ньому йде про покарання людей у мантіях, які ігнорують процесуальні права людини, які порушили присягу і норми етичного кодексу. Чи варто говорити, що у громадськості (в тому числі адвокатської та наукової) і у суддівського корпусу думки з приводу того, «як судити суддів» різняться? Найчастіше до повної протилежності.
1. ЧИ КОРИСНА ДЕПОЛІТИЗАЦІЯ ВРП?
Судова реформа забрала у Верховної Ради право позбавляти суддів недоторканності, тепер ці функції повністю переходять до ВРП. Цей крок урочисто оголошено «деполітизацією» судів. Другий її етап: формування самої Вищої ради правосуддя, левову частку членів якої складатимуть висуванці з'їзду суддів. Будуть серед них і призначені ВР, але, як сказав, керівник головного департаменту правової політики АП Костянтин Красовський «на певних конкурсних засадах». Як поділять між собою депутати цю квоту - незрозуміло.
Є ще одна колізія: членами ВРП можуть стати тільки судді зі стажем не менше 10 років, тобто з нового, «демократичного», постмайданного призову там нікого не буде, а тільки ті, хто успішно пересидів Януковича. Чи не отримаємо той самий кастовий міжсобойчик, що і раніше, тільки під іншою назвою,-нервують громадські активісти.
2. СУТО КАРАЛЬНИЙ ОРГАН?
Голова нині діючої ВРЮ Ігор Бенедисюк був стривожений: зайва, на його думку, процесуальна деталізація в законопроекті перетворює ВРП, фактично, в суд над суддями - з штатом «дисциплінарних інспекторів» (читай - слідчих), інститутом суддів-доповідачів (чітай - прокурорів) тощо. Якщо Закон буде прийнято і ВРП запрацює, то їй одразу ж передадуть накопичені 10 тисяч скарг на суддів з Вищої кваліфікаційної комісії і більш як тисячу - з ВРЮ, і це може заблокувати всю дисциплінарну діяльність.
Чотирьом дисциплінарним палатам доведеться попотіти не на жарт, відбираючи в ВРП майже 90% корисного часу саме на розгляд скарг. «Все це матиме лише точковий вплив і не задовільнить суспільство», - скаржиться голова ВРЮ.
3. ЧИ ПОТРІБНО ОБГОВОРЮВАТИ СУДДІВ ВСЕНАРОДНО?
Можна зрозуміти самих суддів - законопроектом передбачено відкритий розгляд дисциплінарних справ. Тобто можна припустити, що це будуть, ні багато, ні мало, он-лайн відеотрансляції. «Європейська практика передбачає закритість дисциплінарних розглядів щодо суддів, - каже Бенедисюк, - відкритість тут не сприяє авторитету правосуддя».
Та ця ідея подобається адвокатам, які, разом з апеляцією на вирок подають і скаргу в ВРЮ на суддю, оголошуючи його якщо не хабарником, то сепаратистом. Апеляційний суд, знаючи про дисциплінарне провадження, може призупинити рішення і чекатиме результатів розслідування - а саме це захисту і треба.
У судді залишається лише маленька лазівка для того, щоб закрити справу від очей громадськості: за його клопотання повинні проголосувати всі 100 відсотків членів дисциплінарної палати. У поправках до проекту судді намагаються розширити «вікно»: нехай, мовляв, питання конфіденційності вирішується не консенсусом, а простою більшістю.
Втім, усі в суддівському співтоваристві розуміють, що наступний закон - це компроміс політичних сил, і від відкритості перед суспільством в найближчі два-три роки судді нікуди не подінуться.
4. ЩОТАКЕ «ДОБРЕ», І ЩО ТАКЕ «ПОГАНО»?
З відкритістю дисциплінарних розглядів пов'язана ще одна суддівська фобія. Крім чисто процесуальних промахів або підтасовок, мова там обов'язково йтиме про «аморальний спосіб життя», «порочні зв`язки», «розкіш» та інше. І треба думати, що глядачів у цього шоу виявиться вагон і маленький візок.
Людям в мантіях все це дуже і дуже не подобається. А тому просять (як суддя господарського суду Києва Анна Бондаренко) детальніше роз'яснити: що означають слова про «невідповідність способу життя»? Або як суддя Вищого адмінсуду Наталія Блажівська - уточнити: «яка частка відповідальності судді повинна бути публічною?». І взагалі, яким суспільство бачить портрет «зразкового судді»?
Що тут сказати? Ці фобії зрозумілі - дуже вже довго судді жили в нашій країні за своїми власними моральними законами. Обмежити себе, повернувшись до загальнонаціональних моральних принципів, очевидно, дійсно нелегко.
5. ЧИ ПУСКАТИ В ВРСП СКАРЖНИКА?
Є ідея: при розгляді в дисциплінарній палаті скарги на суддю запускати в процес безпосередньо автора скарги, щоб він висловив все, що думає про суддю йому в очі. По-науковому це означає: забезпечити «змагальність процесу».
Більшість скаржників на дисциплінарний розгляд не приходять, зате охоче беруть участь в ньому ті, хто вирішив поквитатися з суддею, вважає Бенедисюк. Та ще приходять з адвокатами, і спритні повірені «просто глумлятся» над присутніми. «Не треба робити з ВРП шоу», - благає глава ВРЮ.
6. А ЯКЩО СУДДЯ ПЕРЕХОВУЄТЬСЯ?
Судді наші не звикли жити на очах у суспільства. Відкритість сприймають як «наступ на приватність». А оскільки в своїй більшості володіють знаннями про різні прцессульних лазівки, то як каже Бенедисюк, у проваждженні ВРЮ «дуже багато справ, коли, судді ховаються від дисциплінарної відповідальності». А простіше - просто не ходять на розгляди. Як настає час - вони або у відпустках або у відрядженні, або на лікарняному. А в проміжках продовжують, як ні в чому не бувало, судити. Нас з вами. У законопроекті вирішили чинити з такими, як з Януковичем: при повторній відсутності на дисциплінарному слуханні - ухвалювати рішення під без присутності винуватця.
Це налякало. Але судді є суддями. У законопроекті відразу ж було знайдено правову щілинку: мовляв, дисциплінарна палата може приймати рішення щодо продовження процесу при відсутності відповідача, але ... не зобов'язана. Тобто, когось пожаліють, а когось ні.
7. ЧИ МОЖЕ СУДДЯ ПОДАТИ ПОЗОВ НА ВИЩУ РАДУ ПРАВОСУДДЯ ДО ВЕРХОВНОГО СУДУ?
З одного боку, начебто, це законом не передбачено. А з іншого, як порадував суддів експерт ЄС, суддя Апеляційного суду Литви Артурас Дрюкас, - так!
Бо за європейськими нормами ображений на ВРП суддя повинен мати право оскаржити в суді рішення будь-якого державного органу. Як громадянин своєї країни. Відмовлять в ВСУ - він звернеться до Європейського суду з прав людини - і виграє справу.
Найвеселіше, що суддя Верховного Суду України, який отримав дисциплінарне стягнення у Вищій раді правосуддя, може подати позов на ВРП до Верховного же суду, та ще й сам його розглядати в складі колегії суддів. Бо іншого механізму не передбачено.
У Литві, розповів Дрюкас, щось подібне сталося, коли конституційний суд з подачі одного з суддів скасував закон про обмеження зарплат ... самим собі - суддям конституційного суду.
8. ЧИ «СУД» НАД СУДДЕЮ ВВАЖАТИМУТЬ СУДОМ?
Є лише один сильний хід, що дозволяє попередити нескінченні позови відсторонених від роботи або відставлених суддів - назвати розгляду в ВРП таким собі «квазісудом», де дисциплінарна палата - перша інстанція, а пленарні засідання - апеляційна.
Хитро! Але тоді і сам дисциплінарний розгляд повинен мати елементи суду - ту ж змагальність, наприклад... Загалом, як бачимо, ходіння по колу.
9. ЧИМ УКРАЇНА НЕ ДОГОДИЛА СУДДІ ВОЛКОВУ?
Судді закликають законодавців до виваженості.
І це дратує нас, тих, хто прагне негайних реформ і швидкої розправи над вихованцями Ківалова. Але дамокловим мечем над реформаторами висить вердикт ЄСПЛ у справі «Волков проти держави Україна», в якому той же Ківалов, а також відомі Лавринович, Пасенюк, Колесніченко і Лутковська, а з ними і держава Україна начисто програли опальному судді Верховного Суду Олександру Волкову, якого кліка Януковича намагалася звільнити з посади.
І примітний не сам факт відновлення Волкова на посаді й не присуджені йому 18 тисяч євро компенсації, а оцінка Європою стану нашої судової системи. Відповідно до неї, Вищій раді юстиції було взагалі відмовлено в праві вирішувати дисциплінарні питання щодо суддів, а Вищому адміністративному суду - в праві називатися судом!
Була прийнята як факт «абсолютна беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед звинуваченням у порушенні присяги», що призвело «до тотальної залежності суддів».
Іронія долі полягає в тому, що рішення ЄСПЛ, спрямоване проти судової системи, скроєної Портновим-Медведчуком, може стати перешкодою в боротьбі за ломку цієї системи.
* * *
Все вище написане, напевно, не надто зацікавить пересічного обивателя - йому б - конкретної полунички з суддівськими мерседесами і заміськими віллами, або, як мінімум, годинниками з діамантами! І ніяких перешкод для покарання недбайливих суддів, крім «відсутності політичної волі» у лідерів країни, він упритул не бачить.
А даремно, бо змагатися з суддями у процесуальних питаннях, а тим більше судити суддів – для громадянського суспільства, якщо у нього немає солідного юридичної гарту, справа гибла.
Євген Якунов, Валентина Сямро. Київ.
