Гуртом краще і "Батю" визволяти

Найсуттєвіше і водночас найочевидніше в історії арешту і звільнення колишнього начштабу «Айдару» - це блискавична швидкість, з якою Генпрокуратура відступила перед загрозою радикальних дій захисників Лихоліта.

Ще в обід заступник генпрокурора й інспектор внутрішньої безпеки ГПУ Петро Шкутяк, котрий за дорученням Генпрокурора Юрія Луценка мав з ними розмову, заявляв, що прокуратура підтримає в Апеляційному суді звільнення з-під варти Лихоліта, але це можна буде зробити лише в понеділок, а доти йому треба «почекати у слідчому ізоляторі». У такому ж сенсі, лише без згадки про СІЗО, зробив заяву і Луценко. Однак за лічені години від такого «компромісу» довелося відмовитися і терміново призначати засідання Апеляційного суду вже на вечір того ж суботнього дня.

Прокуратура (читай - влада) вирішила повністю задовольнити вимоги протестувальників. Як тільки таке рішення було ухвалене, одразу виявилося, що нема для негайного звільнення непереборних перешкод, як стверджував генеральний прокурор ще вдень. Виявилося, що можна, коли дуже треба, провести засідання Апеляційного суду у вихідний день. І судді чомусь рішуче не запротестували проти такого брутального порушення їхнього права на відпочинок, гарантованого законом - Трудовим кодексом. І знайшовся вихід - режим відеоконференції - з ситуації, коли захисники Лихоліта не випустили б його з будівлі Печерського суду для конвоювання до будівлі Апеляційного.

Очевидно, що влада відступила не перед словесним радикалізмом захисників Лихоліта, а перед перекриттям Хрещатика і появою там одного-єдиного намету. От хай хтось скаже після цього, що на Печерську вже забули про Майдан, чи що там його не бояться.

Допустивши «справу «Баті» до такого радикального спротиву, влада тепер отримала ще один головний біль - створення Національного комітету учасників АТО, про що заявив журналістам Лихоліт одразу після звільнення з-під варти. Без сумніву, такий комітет не обмежиться лише юридичним захистом «наших хлопців» (слова «Баті»). Так само, як безсумнівно політичною, а не просто кримінальною, вже стала сама «справа «Баті».

Можна було б на даний момент завершити оцінку ситуації банальним «провину Лихоліта, зрештою, визначать ретельне слідство й справедливий суд», однак якраз вся історія - арешт, «окупація» суду, аби не дозволити виконати його рішення, і негайне, з порушенням звичної процедури, звільнення - показує, що сьогодні в Україні далеко не все вирішують суд і закон. Добре це чи погано - то вже як на чий політичний смак.

Юрій Сандул, Мирослав Ліскович. Київ

УКРІНФОРМ: Що ж до самої справи, то її таки доведеться розглядати в суді, який, до речі, отримав те саме попередження. І буде судові важко. Бо проти командира "Айдару", народного депута Мельничука, теж розслідується справа, а начальник штабу "Айдару" Лихоліт на камеру звинувачує Мельничука в замовленні. З добірки цитат (вона публікується нижче) про головних фігурантів цієї історії ви теж зможете самі зробити очевидний висновок: на війні янголи, коли й бувають, то тільки у небі, а не на полі бою. Розборки між колишніми однополчанами трапляються, на жаль, не рідко і це, що там казати, більш ніж неприємно. Огидно це. Але не дай Боже державі й суду підставляти під чийсь шепіт "вушко", щоби визначитись, на який бік ставати.

«МЕЛЬНИЧУКА СИЛЬНО БІСИЛО, КОЛИ БІЙЦІ БАТАЛЬЙОНУ НАЗИВАЛИ «БАТЯ» МЕНЕ, А НЕ ЙОГО» -
«Батя» - Валентин Лихоліт, начальник штабу батальйону "Айдар"

"Треба Мельничукові справи перекинути на половину "айдарівців", тобто те, що він творив. Йому інкримінували організацію незаконних збройних угруповань, мародерство, викрадання людей, те, чим займався у Києві, коли був депутатом, а зараз це інкримінується мені та Радченку. Він домовився, бо у нього "тека" товста, щоб вона трошки зменшилася", - сказав комбат.
Українська правда

"Екс-комбат Мельничук їздив по СІЗО та змушував хлопців писати свідчення на мене. Це тиск на слідство. Оця справа є замовленням".

«Його (Мельничука) сильно бісило, коли бійці батальйону «Айдар» називали «Батя» мене, а не його. Просто я заслужив авторитет у хлопців. І на цьому поприщі у нього була неприязнь до мене»

"Коли мене привезли в Генеральну військову прокуратуру, і дали мені ознайомитися з моєю справою, то я прямо на ній написав, що ні в чому не винний, не згідний зі статтями. Можливо, тільки використання громадського транспорту для війни".

«Мені невідомо, які злочини було скоєно, бо я воював. Нехай це визнають правоохоронні органи: чи були злочини, чи не були»
Громадське телебачення

«ЦЕ МАЛЕНЬКА КРАПЛЯ ТОГО, ЩО ДАЛІ ПОСПЛИВАЄ, ЦЕ ДУЖЕ МАЛЕНЬКА КРАПЛЯ» -Сергій Мельничук, командир батальйону "Айдар":

«Всі епізоди по моїй справі знаходяться за межами бойових дій. Тобто, жодна справа не проходить по зоні бойових дій. А все, що інкримінують Лихоліту - це все період, коли проходили бойові дії. Тому в нас ніяк не може бути конфлікту інтересів».

«Я вчора намагався виступити свідком у залі суду. Мені ніхто не дає виступити. Чому всі можуть говорити, а мені не дають можливості сказати свою правду? Я хочу, щоб український народ знав, хто насправді прийшов захищати батьківщину, а хто займався мародерством і вбивав».

"Я скажу так: це маленька крапля того, що далі поспливає, це дуже маленька крапля. І чим більше тут будуть протистоянню сприяти, тим більше буде спливати фігурантів, які будуть по тій справі проходити. Вони усі будуть з'являтися, на це є і відеодокази, і аудіодокази, і живі свідки, поки ще живі, слава Богу".

«За моєю версією, Лихоліт і Радченко - організатори грабежу мирних жителів Луганської області. Вони займалися вимаганням грошових коштів, при цьому викрадали людей. Також займалися нарізкою української військової техніки та заводів для продажу металобрухту, вивозу зброї та боєприпасів із зони АТО»
NewsONE

Перше фото: Костянтин Ковпак / Укрінформ.