4 липня. Пам’ятні дати

Першим містом, у якому запрацювала патрульна поліція, став Київ. 4 липня 2015, на Софійській площі у Києві співробітники нової поліції склали присягу на вірність Україні. Начальник управління патрульної служби Києва Олександр Фацевич зачитав текст присяги. Після цього усі присутні на Софіївській площі виконали Гімн України. Президент України Петро Порошенко, який був присутній на заході, привітав патрульних й нагадав про відповідальність, покладену на них. Майже місяць патрульна поліція Києва працювала в тестовому режимі і показала гарні результати своєї роботи. Патрульна поліція була створена в ході реформи правоохоронних органів України, зокрема реформи ДАІ і стала її першим і поки що єдиним успішним наслідком. На одному з брифінгів у середині січня 2015 року тодішня заступниця міністра МВС України Ека Згуладзе повідомила, що ДАІ буде повністю реорганізована, зі звільненням усіх співробітників; крім того, було оголошено набір бажаючих у нову патрульну службу, в тому числі з числа співробітників ДАІ. В наступні шість місяців проводився підбір нових кадрів та здійснювалась їх підготовка. Під час створення нової патрульної поліції Україні активно допомагали західні партнери, зокрема й США, які направили до Києва своїх інструкторів з Каліфорнії та Огайо. Патрульна поліція – підрозділ Національної поліції України, що здійснює цілодобове патрулювання вулиць міст, а також першим реагує на виклики 102, з метою забезпечення публічного порядку і безпеки, захисту прав громадян, а також безпеки дорожнього руху. Другим українським містом після Києва де запрацювала нова патрульна поліція став Львів, третім – Одеса. На сьогодні патрульна поліція діє у 32-х містах та 3-х областях України

День судового експерта. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 424/09 від 10 червня 2009 р. щорічно в цей день.

Національне свято Сполучених Штатів Америки – День Незалежності (1776). 4 липня 1776 р. представники 13 штатів на своєму конгресі у Філадельфії прийняли Декларацію, яка проголошувала незалежність від британської корони і поклала початок існуванню незалежної американської держави – Сполучених Штатів Америки.

Події дня:

75 років тому (1941) у Львові німецькими властями заарештовано уряд самостійної Української держави.

70 років тому (1946) Філіппіни були проголошені незалежною республікою.

Ювілеї дня:

190 років від дня народження Стівена Фостера (1826-1864), американського композитора, поета і співака, одного з основоположників американської популярної музики. Автор музики і текстів понад 200 ліричних і гумористичних пісень, близьких за духом народній ліриці. Фостер став першим, хто, незважаючи на брак професійної підготовки, зумів синтезувати характерні властивості, відчути дихання часу і підняти американську пісню на якісно новий рівень. Популярність його пісень за життя автора була всенародною, а їхнє миттєве поширення (за масштабами позаминулого століття)  не поступалося рекордам нинішніх кумирів публіки. Кращі його пісні - «О, Сюзанно», «Я не помру весною», «Мій старенький будинок в Кентуккі» (нині гімн однойменного штату), «Джині з темним волоссям», «Ніжна Анна», «Старий чорний Джо», «Неллі була леді», «Лаура Лі» та багато інших лунали і продовжують лунати в американському музичному побуті, а також стали ґрунтом, на якому розвивалась творчість кращих композиторів-піснярів ХХ століття. А його «ефіопська мелодія», відома нині в усьому світі як «Swanee river» («Будиночок над річкою») залишається справжнім утіленням кращих рис американської пісні.

125 років від дня народження Петра Йосиповича Панча (справж. – Панченко; 1891–1978), українського письменника, одного з небагатьох виживших із покоління розстріляного Відродження. Як зауважив Олесь Гончар, він «був одним із тих небагатьох фізично уцілілих, морально стероризованих, та все ж таких, що й далі залишаються вірні собі і, як можуть, в найскладніших умовах тоталітаризму підтримують ледь жевріюче життя української культури». Петро Панч створив понад шістдесят книг художньої прози. Широкого визнання здобули його повісті і романи «Голубі ешелони», «Син Таращанського полку», «Гомоніла Україна», «На калиновім мості». Як і багато інших українських письменників, Петро Панч під час доби національно-визвольних змагань воював під українськими прапорами проти більшовиків – був петлюрівським офіцером. Літературну діяльність розпочав у 20-х роках ХХ століття. У цей час він належав до літературних угруповань «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. За радянських часів зазнавав критики, але репресій уник, тоді як його друзі, з якими він починав, стали жертвами сталінського терору – Григорій Епік, Майк Йогансен, Василь Вражливий та інші. Надзвичайно цікавими є щоденникові записи Петра Панча 20-40-х років (на жаль не опубліковані). Зокрема, нотатки весни-літа 1928 року – саме тоді Петро Панч разом з Володимиром Сосюрою, Павлом Тичиною та декількома іншими українськими письменниками здійснив просвітницький «письменницький рейд» на схід України – точнісінько так само, як зараз туди їздить приміром Жадан і компанія. Митці побували в Дебальцевому, Лисичанську (Лисичому), Ровеньках, Алчевську, Ясинуватій, Макіївці, Сталіно (Донецьку), Маріуполі, Бердянську і Запоріжжі. Варто нагадати, що то була якраз доба українізації, яка зрештою закінчилася відомо чим: тотальним винищенням чи не усієї української культурної та наукової еліти і Голодомором. «Макіївка. В шахту, звичайно, спуститися не вдалося. Не вистачило спецодягу. Зранку ходили по цехах під час сніданку. Розмова. – Я хоч і українець, но вже руський. – Звідкіля ви? – З Куп’янська. Раніше говорив тільки по-хохлацькому, а тепер уже по-нашому, по-руському»; Враження від Маріуполя: «Приїхали до Маріуполя. Місто чистеньке, зелене, тихе. Люди смугляві, спокійні, ліниво-рухливі… Перший вечір відбувся в міському саду (металістів). Аудиторії до 500 чоловік, слухали уважно, і видно, що українське слово тут не чуже. Його можна почути й на вулиці, тільки не в установах… Одвідали центральну книгозбірню. Книжок 22 000, із них 1,5 тисячі українські. Крайовий музей. Гарно устатковані відділи історично-революційний і мінералогічний (геологія). Добре – грецький. Погано – етнографічний український»; «В семирічці в Ровеньках. Одвідали на запрошення вчителів дві школи: семирічку й чотирирічку. В першій тільки одна група українська, а тому й знайомство з українською літературою зовсім слабке. Самі вчителі так ніби лантухом прибиті, дивляться, як баран на ворота. Інше враження було від учнів 4-річки. Особливо коли на табуретки вилазили учні 2-ї групи, витирали рукавом носа й завзято починали декламувати чи з Тичини, чи з Шевченка…»; На копальнях шахти «Алмазної»: «Клуб невеликий, душ на 300, але уже більше 500; ще публіка ломить двері, заполонила сцену, всі лутки, всі виступи. Це та сама маса, «що не хоче української культури». Зі Сталіно: «У клубі імені Леніна оркестр грав «Ще не вмерла Україна» і не знав, що це за гімн. Донбас росте, а культура замерзла». Враження від Запоріжжя: «Із аудиторії навіть такі словечка почулись: «Взрослые рабочие не знают и не понимают так званной украинской мовы, а тому просят по-русски». Жахливо. Стіна. Місто зрусифіковане на 100%. Актив теж».

95 років від дня народження Жерара Дебре (1921-2004), американського економіста французького походження, лауреата Нобелівської премії з економіки (1983). Автор праць в області економетрії, теорії загальної економічної рівноваги.

75 років від дня народження Богдана-Юрія Ярославовича Янівського (1941-2005), українського композитора і піаніста, педагога, народного артиста України (1991), лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка 1997 року. Протягом 1963 – 1967 років працював музичним редактором Львівського обласного радіо, а вже з 1967 року – завідувачем музичної частини Львівського театру юного глядача. Викладав у Львівській консерваторії (з 1996 року – професор), у Вищому музичному інституті. Автор музики до драматичних вистав (понад 100), мультфільмів, симфонічних, камерно-інструментальних творів, естрадних пісень. Автор опери «Олеська балада». Значна частина пісень написана на вірші Богдана Стельмаха («Гуси-лебеді», «Колискова для матері», «Є на світі казка», «Голубівна», «Верховинська колискова», «Не забудь», «Осінні тихі дні»). Також поклав на музику поезію Ліни Костенко, Романа Лубківського, Івана Франка, Петра Шкраб’юка, Дмитра Павличка, Ростислава Братуня, Івана Драча та ін. поетів. Був ініціатором (з 1991), а пізніше, впродовж 15 років, — організатором і натхненником конкурсу-фестивалю сучасної української пісні «Золоті трембіти».

Роковини смерті:

190 років з дня смерті Джона Адамса (1735-1826), 2-го президента США в 1797-1801 рр. Один з уповноважених США під час вироблення умов Версальського мирного договору 1783 р., згідно з яким Великобританія визнала незалежність і суверенітет США. Перший посланець США у Великобританії в 1785-1788 рр. У 1789-1797 рр. – віце-президент США.

190 років з дня смерті Томаса Джефферсона (1743-1826), американського державного діяча, філософа, юриста. Третій президент США (1801–1809), автор проекту Декларації незалежності США. Як політик і людина Джефферсон не був до кінця послідовним. Публічно він активно виступав проти рабства і стверджував, що «всі люди народжуються рівними», але сам мав майже 200 рабів і до кінця своїх днів так і не звільнив жодного з них. Лише в заповіті дав наказ звільнити п’ятьох. Був затятим супротивником національного боргу країни, але сам залишив родині після своєї смерті борг майже в 1 млн доларів.