Діти і війна: крупним планом

Діти і війна: крупним планом

Анонс
Укрінформ
4 липня в Укрінформі відкриється фотовиставка

Події на Сході нашої країни можна звати по-різному: протистоянням з російсько-терористичними військами, агресією сусідньої держави, антитерористичною операцією... Для людей, які третій рік поспіль живуть під акомпанемент канонади, це все одно зватиметься війною.

Але й серед понівечених кулями дерев, у посічених вибухами будинках продовжується життя. І так само, як у мирних містах, плачуть і сміються діти.

Саме про це покликана нагадати виставка "Діти у війні", яка відкривається 4 липня в Укрінформі. Створена членами Міжнародного благодійного фонду "Волонтерська допомога", вона є результатом роботи журналістів, психологів, режисерів, які активно допомагають армії та постраждалим від військових дій — і при цьому фіксують на камеру миті життя на прифронтових територіях.

За даними ООН, військові дії на Сході так чи інакше зачепили 560 тис. дітей. Безперечно, не всі вони зіштовхнулися з війною безпосередньо, як, скажімо, учні школи селища Гранітного, в якій 2014-2015 р. вибухами винесло всі шибки: "першачки" тоді сиділи в класах закутані, пам’ятаючи, що в разі обстрілу треба бігти в коридор, де менша небезпека і де для них постійно настелені маленькі матрасики. Або старшокласниця з Чермалика, якій доводилось стримувати чотирьох менших братиків і сестричок від того, щоб збігати на город: тут, уздовж лінії розмежування, все було заміновано. Але, як свідчать експерти, 200 тисяч з цих дітей потребують психологічної допомоги.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій у День захисту дітей озвучив моторошні цифри: за час проведення АТО на Донбасі загинуло 68 дітей. Ще 186 було поранено.

За інформацією ЮНІСЕФ, 215 тисяч маленьких мешканців Донбасу залишили свої домівки і перебралися подалі від вибухів та обстрілів.

Але й сьогодні, за даними донецької поліції, безпосередньо на лінії зіткнення на контрольованій українською владою території області продовжують працювати 37 шкіл, у яких навчаються 6564 хлопчиків і дівчат. Тринадцять шкіл на Донеччині було закрито повністю.

Кожна п’ята школа Донбасу, стверджують експерти ЮНІСЕФ, за час конфлікту була більш чи менш серйозно пошкоджена. Серед них — школа в Станиці Луганській, яка “пережила” Другу світову, але була зруйнована в наші дні прямим влученням снаряду.

Та попри все це діти залишаються дітьми. І трирічна дівчинка, яка навіть не пам’ятає "довоєнних" часів, так само сміється, пускаючи привезені волонтерами мильні бульбашки, як і її ровесниці в Ужгороді чи Херсоні.

“Розумієте, навіть коли війна, діти все одно хочуть радіти”, - пояснює Ніна Грушецька, одна з учасниць фотовиставки.

Грушецька — журналіст 1+1, але буває в зоні АТО не тільки у справах телеканалу. Вона возить допомогу українським бійцям, які воюють “на нулях”, і радо спілкується з місцевими дітлахами.

“До будинку моєї знайомої в Авдіївці одного разу залетів осколок у той час, коли вона годувала меншу дочку, — просвистів у декількох сантиметрах від голови. Оскільки вони жили поблизу від блокпосту, ворожі снаряди, випущені по військових, долітали і до них. Уявіть - взимку вони жили без опалення, з розбитими вікнами... Спали всі покотом, в одній кімнаті. Ця знайома казала, що коли їх бомбили, дівчата жодного разу не заплакали. А як приїхали в Київ — 12-річна дочка здригалась навіть від шуму з будівельних майданчиків”, - розповідає Ніна.

Віце-президент МБФ “Волонтерська допомога” Олена Прокопенко вважає, що виставка допоможе привернути увагу до проблем мирних мешканців Луганської області. “Ми в своїй роботі сконцентрувалися саме на Луганщині, тому що понад 20 років до них не приїжджали представники влади. Регіон у запустінні, і це не тільки через війну. Цей процес тягнеться не перше десятиліття. Зараз тут не працює інфраструктура, школи не забезпечені необхідними матеріалами, відсутня навіть крейда, не кажучи вже про методичні посібники. Немає повного штату викладачів, кількість учнів скоротилась у 4-5 разів”, - каже Прокопенко.

За її словами, один із маленьких героїв фотовиставки, хлопчик з яблуком зі світлини “Обличчя війни”, живе у багатодітній родині: крім нього, є ще четверо дітей, і виховує їх бабуся. У нього немає зимового одягу, і він часто буває голодним. І це не поодинокий випадок.

Ще одна гостра проблема — відсутність необхідного медичного обслуговування. У селах Луганщини живуть інсулінозалежні та онкохворі діти, які не мають доступу до обстежень і до ліків.

“Саме цим дітям ми допомагаємо, в тому числі, звертаючись до донорів і міжнародних організацій. Фотопроект — це один із засобів привернути їхню увагу”, - зазначає Прокопенко.

Партнерами Фонду у багатьох проектах є посольство Республіки Литви в Україні. На запрошення посольства напередодні святкування річниці Незалежності України фотовиставку “Діти у війні” буде презентовано в центральній Ратуші Вільнюса.

Ольга Опанасенко

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-