11 травня. Пам’ятні дати

«Ксена-воїн», «український солдат Джейн», «Куля», «українська Жанна д’Арк», «бранка Кремля» і просто «наша Надя» - це неповний перелік прізвиськ Надії Савченко, якими її нагороджували починаючи від знайомих і закінчуючи зовсім чужими людьми. Вже по них можна скласти уявлення якщо й не про життєвий шлях Наді, то про її вдачу точно. Звісно, є й офіційна сторінка біографії: Надія Савченко – український військовий, штурман-оператор вертольоту Мі-24 16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, старший лейтенант, Герой України (2015). Народний депутат України 8-го скликання. Делегат Парламентської асамблеї Ради Європи. Але це нічого суттєвого не додає. За великим рахунком не так вже й важливо, як складеться у подальшому доля Надії Савченко, адже на 99 відсотків вона вже склалася. У свої 35 років Надія стала постаттю легендарною. Вона – особистість, якій затісно у будь-яких рамках. Їй затісно було в українській армії – тій, довоєнній, неповороткій, наскрізь просякнутій корумпованістю; їй так само буде тісно в українській політиці (звісно, якщо вона туди піде), що здебільшого керується принципами героїв шекспірівських п’єс, аніж принципами демократії. Надія – ураган, цунамі. Як зауважив один із її колишніх безпосередніх начальників – «Надя скоріше ходить, як хтось думає». У світі її називають українською Жанною д’Арк – як відомо, та теж боролася за свободу рідної Франції з окупантами, сиділа у в’язниці і, зрештою, прийняла мученицьку смерть. Майже через 500 років її канонізували. Можливо, колись канонізують і Надію. Щоправда, для багатьох українців вона і сьогодні – майже свята. Але помиляється той, хто думає, буцімто святі, це такі собі «бездоганні» люди. Насамперед, це дуже «незручні» люди, люди «передової». Люди не байдужі, якім до всього є діло, які за жодних обставин не будуть відсиджуватися, вони завжди в епіцентрі боротьби – з ворогом, неправдою, підлістю, несправедливістю. Як колись зауважила Сьюзен Зонтаг, такі люди викликають наше щире захоплення і, разом із тим, подив – ми самі не прагнули б такої долі, так само, як і не бажали її своїм рідним. Надто ризиковано, надто небезпечно. І жодних гарантій у подальшому (слава, гроші). Але завжди знаходяться сміливці, відчайдухи, котрі готові ступити за межу власної комфортності, долаючи приступи страху. Так вони влаштовані, по-інакшому не можуть. До породи таких шаленців від життя належить і Надія Савченко. І де б вона не була – в путінській в’язниці, чи в українському (європейському) парламенті, вона завжди буде на передовій, а ми спостерігатимемо за нею зі свого затишного маленького світу з таємним захватом і думатимемо: «Вона впорається. У неї все вийде».

Події дня:

Цього дня у 330 році на європейському березі протоки Босфор на місці стародавнього Візантія імператором Костянтином було освячено нову столицю Візантійської імперії – Новий Рим – місто, яке у 395 році отримає назву Константинополь. У 1453 році після тривалої облоги місто було завойоване турками і стало столицею Османської імперії. Турки почали називати його на свій манер – Стамбул. Лише у 1930 році, після проголошення Турецької Республіки, місто було офіційно перейменовано. Наразі Стамбул - найбільше місто Туреччини та Європи, та одне з найбільших у світі. В ньому знаходиться резиденція Вселенського патріарха, першого із предстоятелів 14-ти незалежних (автокефальних) православних помісних церков.

Ювілеї дня:

135 років від дня народження Теодора фон Кармана (1881-1963), американського вченого в галузі механіки, аерогідродинаміки і теорії турбулентності, одного із засновників і першого президента (1960-1961) Міжнародної академії астронавтики. Був консультантом декількох великих аерокосмічних фірм, членом багатьох іноземних академій і наукових товариств. У 1948 році була заснована Міжнародна премія його імені, на його честь названий один із кратерів на Місяці.

125 років від дня народження Льва Миколайовича Делоне (1891–1969), українського цитолога і генетика, доктора біологічних наук (1937). Першим в Україні почав роботи з штучного мутагенезу у рослин. Брат відомого математика Бориса Миколайовича Делоне.

100 років від дня народження Каміло Хосе Села (1916-2002), іспанського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури (1989), присудженої йому «за виразну насичену прозу». Є одним з найпопулярніших письменників Іспанії, автором майже 100 книг – романів, поетичних збірок, нарисів, есе. Автор романів «Сім’я Паскуале Дуарте», «Вулик», збірок оповідань «Іспанські історії. Сліпі і дурники», дорожніх нотаток «Подорож в Алькаррію». «Мої романи – шматки життя, що не мають сюжету, і кожен з них – стрибок з великої висоти в порожнечу без страховки», - сказав письменник. А згодом додав: «Мені не соромно за жодний написаний рядок…»

Роковини смерті:

145 років з дня смерті Джона Фредеріка Вільяма Гершеля (1792-1871), англійського астронома, члена Лондонського королівського товариства. Син відомого англійського астронома і оптика німецького походження Вільяма Гершеля. Відкрив ряд нових туманностей, зоряних скупчень і понад 3000 подвійних зір; склав 11 каталогів подвійних зір і каталог 5079 туманностей та зоряних скупчень. На мисі Доброї Надії провів спостереження Південного зоряного неба (1834-1838), опублікувавши результати цієї праці у 1847 році.

30 років з дня смерті Віктора Миколайовича Кібенка (1963-1986), українського пожежника, лейтенанта внутрішньої служби, Героя Радянського Союзу (1986, посмертно), одного з перших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Начальник варти 1-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому (охорона Чорнобильської АЕС). Помер в одній із московських лікарень від великої дози опромінення, що отримав під час гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС.

30 років з дня смерті Володимира Павловича Правика (1962-1986), українського пожежника, лейтенанта внутрішньої служби, Героя Радянського Союзу (1986, посмертно). Начальник варти 2-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому (охорона Чорнобильської АЕС). Помер у Москві від великої дози опромінення, яку отримав під час гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС.

35 років тому пішов з життя Боб Марлі (справж. ім’я Роберт Неста Марлі; 1945-1981). Найвідоміший у світі виконавець музики регі, автор пісень «любові, віри і бунту» Боб Марлі народився на Ямайці – знаменитому острові в теплому Карибському морі неподалік від Куби і Домінікани. Райське місце, яке ще називають островом тисячі джерел, колишнє пристановище піратів з усього світу, батьківщина знаменитого рому (конкуренцію йому може скласти хіба що кубинський, але він трохи м’якіший). Його батьком був 50-річний офіцер флоту Британської армії, мати – 16-річна місцева дівчина. Звичайна любовна історія, щоправда, без гепі-енду: сивочолий моряк поїхав доживати віку до Альбіону, а молода мати з дитям залишилася на Ямайці. Чоловік згодом трохи допомагав, але всього за своє життя Боб Марлі бачив батька лише два рази. Хлопець виріс і обрав мирну професію зварювальника. То були часи, коли планетою ширився не якийсь зловісний і смертоносний вірус, а рок-н-рол – музика безтурботності та цілковитої релаксації. Подібні ритми не могли не зачепити і юного Боба. Він закидає в комірчину зварювальний апарат і бере в руки мікрофон і гітару, долучаючись, таким чином, до прекрасного. У 1963 році Боб разом із друзями в столиці Ямайки Кінгстоні створює гурт «The Wailers». Наступного року вони вже місцеві знаменитості – очолюють хіт-паради, виступають з концертами, у них беруть інтерв’ю. У 1966 році Боб Марлі одружується і разом із сім’єю переїздить до США. Втім, через півроку музикант повертається на батьківщину, відновлює The Wailers і стає голосом растафарянів, які саме тоді набирали популярності. Хто такі растафаряни? Представники доволі молодого релігійного руху, що виник у ХХ столітті і є своєрідним синтезом християнства, юдаїзму та африканських вірувань. Растафаряни вірують, що Христос був чорним, так само, як африканцями були і всі апостоли (дивного тут нічого немає – алеути, які прийняли християнство, зображують Ісуса подібним собі – з вузькими очима). У 1973 році гурт записує дебютний альбом «Catch a Fire» на студії  Island Recrords. Боб Марлі стає світовою знаменитістю, а його пісні – символом боротьби за расове рівноправ’я. За підсумками 1976 року авторитетний журнал «Rolling Stone» присуджує гурту Боба Марлі звання найкращої групи. У 1978 році  Боб Марлі був удостоєний Медалі Миру ООН. Він багато гастролює, часто виступає в бідних країнах, зокрема в Африці. Помер музикант 36-річним в одній із клінік Маямі від раку. Похований на Ямайці, де йому споруджено мавзолей. У склепі поряд із ним знаходяться гітара, футбольний м’яч, жмут маріхуани, Біблія і каблучка, яку він ніколи не знімав (подарунок ефіопського принца, старшого сина Хайле Селассіе). Багато хто на батьківщині музиканта вважає його одним із пророків. Нині на Ямайці діє меморіальний музей Боба Марлі. Крім свого неповторного і незабутнього образу та музики Боб Марлі залишив по собі 13 дітей, половина з яких – музиканти, виконавці музики регі.