Марина Порошенко: Сповідь та причастя в сім'ї - це обов'язково

- А вашій дитині важливо, що майстер-клас писанок проходить за участі першої леді? - запитую я одну з мам.

- Моїй дитині - ні. Але мені важливо, - пояснює мама дитини, яка прийшла на майстер клас писанкарства за участі Марини Порошенко. - Розумієте, що після того, як вона почала публічно опікуватися дітьми з особливими потребами, всі згадали, що такі діти існують. Для всіх це була незручна тема. Батьки соромилися зізнатися, що у них така дитина. Нас не помічали, діти були виключені з суспільного життя. Ми родом з Луганська, але переїхали у столицю, бо там не було умов ростити таку дитину. Скільки я переплакала, коли чула в транспорті чи на вулиці: та вгамуйте свою дитину. Тому, що особливі діти ведуть себе особливо. 

Ніби в тему, в світлому наметі хтось закричав чи то радісно, чи тривожно. «Особливі діти» не звернули уваги, вихователь пояснив комусь, що так вони висловлюють свою радість чи емоції.

- Або ще в спину чула: батьки невідомо чим займаються під час вагітності, а тому такі діти народжуються. А тепер і соціальна реклама в метро: знаєте, як на буквах показують, що таке аутизм.  І новини, і системи адаптації. Тому я рада, що такі заходи відбуваються. І я навчилася говорити про це відкрито. Ми з батьками таких дітей спілкуємося. Діти не дуже комунікують, але коли моя дитина візьме іншу за руку, то це для мене вже радість.

Олена Склярова, так звали маму, показує мені свою дівчину, яка вже розмалювала яйце та зайця.

28 квітня, у Чистий четвер, дружина Президента України Марина Порошенко запросила українських дітей з особливими потребами на майстер-клас із писанкарства. Перша леді разом із майже 40 дітьми та їхніми родинами готувалися до Великоднього свята на Софійській площі. Це відома акція - Всеукраїнський мистецький проект Folk Ukraine - майстер-класи з малювання писанок проходять біля Софійського заповідника вже шість років. Організатори кажуть, що тут за весь час було розписано сім мільйонів писанок. Днями тут малювали писанки посли ЄС та представництва НАТО. У світлому наметі діти розсілися по лавках за столами. Для дітей трохи старших передбачений майстер-клас із гарячим воском, майстер запалює свічки, з яких буде литися віск. Для менших - писанки із холодним, вони просто малюють писанку восковим олівцем, а потім опускають у фарбу.  

За столом сиділи три сестри, Ганнуся восьми років, Олена та Марія - шести. Ганнуся із синдромом Дауна. Дві інші, хоч і молодші за неї, опікуються нею та помітно, що люблять. Дивлячись на них, я бачила величезну роботу родини. Всі три дитини почуваються щасливими, разом гуляють, разом малюють, тепер показують одна одній писанки.  

Дошкільнятами опікується Олеся Токарська, майстер народних мистецтв, писанкар: «Я зробила для дітей холодний віск та яскравий додатковий матеріал. На підготовлених яйцях намітила основні лінії. Діти довго не концентрують увагу. Тож вони повторили малюнок, а потім підходять - і ми занурюємо яйце у фарбу. Якщо у малюнка світлі кольори, то фон темний, якщо візерунок темний, то фон світлий», - розповідає майстриня. - Я працювала із дітьми з ДЦП».

Приходить дружина Президента. Вона одягнена у якийсь дизайнерський кожушок, у вухах - авторські сережки, срібло чи мельхіор. Підходить до головного майстра, коротко про щось говорить, обводячи очима столи. Потім підходить до кожної дитини, цікавиться роботою. Після цього сідає малювати писанку. Я відзначила, що вона робить це дуже вміло. Коли перша леді знову встає, я перехоплюю її після обходу в наметі.

- Пані Марино, у вас так добре виходить малюнок, ви так швидко зробили. Ви малювали раніше? - запитую першу леді.

- Ні, - сміється, - я дуже поспішала. Мені сказали, що журналісти чекають на брифінг. Але малювала раніше, мої діти гарно малюють.

- Пані Марино, я ніколи не вірила, що перші леді самі готують, а ви кажете, що самі печете паски. 

- Ні, я сама роблю Паску. Це багаторічна традиція. Я відпрацювала рецепт, зробила його максимально зручним, швидким. Я писала про це багато, ще коли не була першою леді. Просто існують такі загальнолюдські цінності та традиції, вони йдуть крізь роки, крізь обставини, вони допомагають зберігати віру, робити в житті правильні речі. 

- Ви про сповідь та причастя перед Великоднем?

- Обов'язково.

- А діти?

- Діти ставляться не так відповідально, - посміхається, - але вони не можуть відмовити батькам, тому також ідуть до храму.

- А як ви вирішили опікуватися саме цими дітьми з особливими потребами? Адже ви маєте багато інших тем для благочинності та проектів.

- Я завжди цікавилася дітьми з особливими потребами, - каже Марина Порошенко, - і саме спілкування з ними мені подобається. У цих дітях нема навіть крихти агресії, вони випромінюють особливе світло й добро. Іноді таке відчуття, що вони й прийшли у цей світ - обдаровувати нас тим добром, налаштовувати нас на щось добре своїм світлом. Просто їх потрібно прийняти та дати розкритися.  

Марину Порошенко закликали йти. А я почала розглядати її писанку. 

- Це писанка з Полісся, візерунок називається "баранячі ріжки", - розповідає мені писанкар Микола Гончарук.

Я почала думати, чи випадково Марина обрала за зразок яйце червоно-чорного кольору, і що сказав би психоаналітик про визерунок "баранячі ріжки".

- Краплини жовтого - це сонце, зерно, тепло; червоний - вогонь; чорний колір - пошана до померлих, - розповідає Микола.

Микола - майстер не лише писанок, у фокусі його уваги під час майстер-класу - старші діти із синдромом Дауна та ДЦП, які роблять техніку гарячого воскового розпису. І він - таки педагог.

До одного він підходить і буквально водить його рукою по писанці, до другого підходить, уважно дивиться на роботу та підправляє, а паралельно стежить за свічками, щоб діти не накапали собі воску. Потім виставляє дітей у черзі та пояснює, що ось він занурює яйце - й давай разом порахуємо, щоб пройшли дві хвилини.

Писанкарі - гармонійні істоти, пару хвилини тому я чула, як Микола захоплено та багато розповідав про мистецтво дорослим людям. «Писанкарство - розпис на мініатюрі. Недооцінений вид мистецтва», - з дітьми він говорить по-дитячому, з журналістами - по телевізійному. Не дивуюся, чому він так сподобався японському послу, з яким малював писанку за день до майстер-класу. 

Навколо намету на площі перед Софією на постаментах - величезна кількість різних писанок великих розмірів. Колись давно тут збиралася віче. Точно, у нашому вічевому місці люди колись малювали й робили писанки. А ми вже навчилися показувати це мистецтво світові. Минулого року на майстер-класах тут побували Остап Ступка, Віктор Ющенко, Василь Вірастюк. Вони малювали писанки разом із дітьми. І кожного року тут є такі класи для дітей із особливими потребами. 

На святого Миколая минулого року Марина Порошенко тут у Софії вишивала з дружиною польського президента серветку, а з дітьми - носові хусточки та серветки для воїнів АТО. Не знаю, чи користуються воїни АТО тканинними носовичками, але, якщо знатимуть, що то їм прислали діти, їм неодмінно буде приємно. 

Майстер-клас добігав кінця. Останнім моїм враженням був Андрій із синдромом Дауна. Йому було років шістнадцять. І він терпляче чекав, коли забере із банки з фарбами свою писанку.

- Я прийшов без пальто, і навіть куртки, -  сказав він і радісно посміхнувся.

- Ти подаруєш писанку батькам?

- Ні... Дівчині, яка мені дуже подобається.

Олена Мігачова, Київ