29 квітня. Пам’ятні дати

29 квітня. Пам’ятні дати

916
Ukrinform
У православних християн – найскорботніший день тижня перед світлим Христовим Воскресінням – Страсна п’ятниця

Інша назва цього дня – Велика, або Свята п’ятниця і його присвячують спогадам про страждання, смерть Ісуса на хресті, зняття Його і поховання. Саме у п’ятницю, напередодні єврейської Пасхи, розіп’яли Ісуса. У стародавні часи розіп’яття на дерев’яному хресті було однією з найганебніших смертей – так страчували переважно розбійників, убивць, рабів, що мали сміливість повставати проти рабовласників. Смерть ця була не тільки надзвичайно ганебна, але й фізично нестерпна – до «гуманної» страти на електричному стільці людство ще не дійшло. Приречені помирали довго і в страшних муках. Ісуса з Назарета, проповідника нової релігії – релігії ненасильства, всепрощення і любові, засудили саме до такої страти. І сталося це за наполяганням мешканців Єрусалима, тих самих, хто ще тиждень тому радо вітали Ісуса, вбачаючи в Ньому свого рятівника від римських завойовників. За тиждень перебування в столиці Іудеї Христос пережив чимало: тріумфальний в’їзд до міста, таємну вечерю з 12-ма відданими учнями, один із яких – Іуда Іскаріот, зрештою, зрадив Його за 30 срібняків. Потім – самотня молитва до кривавого поту в Гефсиманії, арешт, знущання, суд, вирок про страту (натовп подарував життя розбійнику і вбивці Варавві) і смерть на хресті. Після того як Ісус помер, до Пілата прийшов один із таємних послідовників Христа, Йосип Ариматейський і попросив дозвіл про зняття тіла Вчителя для погребіння. Він закутав покійного в білий шмат матерії й поховав у печері. У Велику п’ятницю Церква не здійснює літургії, натомість читаються Євангелія про страждання Спасителя (12 Євангелій, або «Страсті»), а по обіді відправляється вечірня з чином виносу і поховання плащаниці – плата великого розміру із зображенням відбитка Ісуса Христа (така плащаниця існує в кожній церкві). Страсна п’ятниця – час суворого посту. До виносу з вівтаря плащаниці нічого не їдять, після того вживають лише хліб і воду. Про веселощі і розваги навіть і не йдеться – цього скорботного для християн дня не бажано навіть голосно розмовляти чи сміятися.

Міжнародний день танцю. Відзначається з 1982 року за рішенням Міжнародного комітету танцю при Міжнародному інституті театру ЮНЕСКО в день народження Жана Жоржа Новера (1727-1810), французького балетмейстера, реформатора і теоретика хореографічного мистецтва. Цьому святу присвячується вручення призу «Балетний Бенуа» («Бенуа де ля данс»), заснованого в 1991 році Міжнародною асоціацією діячів хореографії.

День пам’яті жертв військових дій із застосуванням хімічної зброї. Відзначається з 2006 року за рішенням Організації по забороні хімічної зброї. 29 квітня 1997 набрала чинності Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї і її знищенні.

День Сіова в Японії («Освіченої гармонії») – загальнонаціональне свято. Офіційно відзначається в пам’ять правління імператора Хірохіто (1901-1989), батька нинішнього імператора Акіхіто.

Події дня:

101 рік тому (1915) розпочались жорстокі бої між Легіоном Українських Січових Стрільців і російськими військами на горі Маківці (гора Соколівських Бескидів у Карпатах, висота 958 м). Після захоплення восени 1914 року Галичини, російська армія генерала М. Іванова розгорнула наступ через Карпати з метою прориву в Угорщину. Легіон УСС, що займав оборону на Маківці, входив до складу 129 та 130-ої бригад австрійської армії. Протягом чотирьох днів на схилах Маківки тривали запеклі бої, внаслідок яких російські війська були відкинуті за річку Головчанку. Бій на Маківці був першим успіхом Українських Січових Стрільців. Полеглих вояків поховали на південних схилах гори. Їхні могили стали місцем щорічного вшанування всіх полеглих за незалежність України.

70 років тому (1946) Міжнародний військовий трибунал у справах воєнних злочинів на Далекому Сході почав розгляд справи генерала Тойо Хідекі, прем’єр-міністра Японії (1941-1945), який був звинувачений у злочинах проти людяності. За вироком трибуналу він був визнаний військовим злочинцем і страчений американцями у грудні 1948 року.

Цього дня у 2014 році проросійськи налаштовані мітингувальники захопили будівлю Луганської облдержадміністрації, на даху якої вивісили прапори Російської Федерації і самопроголошеної Луганської народної республіки. Цього ж дня були захоплені обласне телебачення і обласна прокуратура.

Ювілеї дня:

135 років від дня народження Катерини Андріївни Рубчакової (1881–1919), української актриси і співачки (сопрано). Співу навчалась приватно. Працювала в Руському народному театрі у Львові, Чернівецькому українському драматичному театрі та Новому львівському театрі. 100-річчя з дня народження актриси, за рішенням ЮНЕСКО, відзначалось (1981) у міжнародному масштабі. Катерину Рубчакову критика і публіка називала «галицькою Заньковецькою». Найкращими образами артистки були Анна («Украдене щастя» Франка), Маруся («Ой не ходи, Грицю» Старицького), Галя («Назар Стодоля» Шевченка), Тетяна («Міщани» Горького), Маша («Живий Труп» Толстого) та ін. Катерина Рубчакова як співачка значно поступалася перед Рубчаковою як драматичною актрисою. Вона володіла досить приємним, але не сильним голосом. Проте й в опері артистка створила яскраві образи, такі, як Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Катерина («Катерина» Аркаса), Галька («Галька» Монюшка), Маргарита («Фауст» Гуно).

115 років від дня народження Хірохіто (1901-1989), 124-го імператора Японії (1926-1989).

80 років від дня народження Зубіна Мети (1936), всесвітньо відомого диригента, художнього керівника Ізраїльського філармонійного оркестру (з 1977 р., з 1981 пожиттєво). З 1998 року – музичний директор Баварської державної опери (Мюнхен).

Роковини смерті:

65 років з дня смерті Людвіга Вітгенштейна (1889-1951), австрійського філософа і логіка, представника аналітичної філософії, одного з найвизначніших філософів ХХ століття. Автор праць «Логіко-філософський трактат» (1921), «Філософські дослідження» (1953). Висунув програму побудови штучної «ідеальної мови», прообразом якої є мова математичної логіки. Народився Людвіг Вітгенштейн у родині австрійського мільйонера-мецената. У батька був авторитарний характер, від чого потерпали п’ятеро його синів. Троє з них згодом наклали на себе руки. Людвіг теж мало не все своє життя страждав на депресії, панічно боявся втратити здоровий глузд, а першу половину життя знаходився за крок від самогубства. Спочатку Вітгенштейн навчався в математичному коледжі в Манчестері, але не закінчив його, бо захопився логікою. Він кидає навчання і їде в Кембридж до Бертрана Рассела. Ось як Рассел пише про цю першу знаменну зустріч: «Юнак неймовірної краси ходив по моїй кімнаті, як тигр у клітці, захлинаючись філософськими монологами і погрожуючи самогубством у тому випадку, якщо я відмовлюсь стати його ментором. Він поводився більш ніж дивно, але в ньому горіла інтелектуальна пристрасть такої напруги, що я не міг не полюбити його...» (щоправда, згодом Рассел досить прохолодно сприйме, вірніше не зрозуміє, його «Логіко-філософський трактат»). Потім почалась Перша світова війна. Вітгенштейн за станом здоров’я міг бути відсторонений від служби, але пішов на фронт простим солдатом. Це була цілком філософська дія: байдужий і до політики, і до держави, він мав потребу у тому, щоб випробувати себе і свої стосунки з життям. Він був переконаний, що «страх перед обличчям смерті – найкращий знак фальшивого, тобто поганого життя» (щоденник від 09.07.1916). Іспит війною він витримав. У 1917 році отримав срібну медаль за доблесть, у 1918 – медаль за військову службу зі стрічкою і мечами і офіцерське звання. На війні він став толстовцем. Його називали «людиною з Біблією». Згодом він вивчить російську мову, і читатиме своїх улюблених авторів – Толстого і Достоєвського в оригіналі. Потім був італійський полон (там він написав свій знаменитий «Логіко-філософський трактат» - єдину книгу, видану за життя) і повернення додому. Батько помер, залишивши йому величезний статок. Вітгенштейн передав спадщину своєму брату (однорукому піаністу, для якого Моріс Равель спеціально написав знаменитий концерт для лівої руки) і сестрам – «філософ не повинен обтяжувати себе жодною власністю», - а сам почав шукати роботу. Шість років він працював учителем німецької мови й математики у глухому австрійському селі, а потім несподівано, так само як і кинув, повернувся до філософії. Знову приїхав у Кембридж, але цього разу вже не студентом, а професором. Завдяки Расселу, за сприяння якого «Трактат» було видано англійською з його передмовою, Вітгенштейн став філософською знаменитістю. Під час Другої світової війни працював санітаром у госпіталі, бо був переконаний у тому, що нині викладати філософію «немає сенсу і ганебно». Увесь цей час він не переставав мислити і писати філософський щоденник, розмову з собою, сповнену запитань, на які немає відповідей, безкінечний «гіпертекст», що лише на перший погляд видається розрізненим на окремі фрагменти, а насправді являє собою одне ціле. Його «Філософські дослідження» побачили світ вже після смерті автора, і це стало початком нової слави Вітгенштейна і його нового впливу на сучасну думку. Помер Людвіг Вітгенштейн у 62 роки. «Передай їм, - сказав він перед смертю дружині лікаря, що чергувала біля його ліжка, - що у мене було прекрасне життя».

10 років з дня смерті Джона Кеннета Гелбрейта (1908-2006), американського економіста, одного з засновників ліберальної теорії державного втручання в економіку, професора Гарвардського університету. Один з небагатьох американців, двічі удостоєних найвищої нагороди США – Президентської медалі Свободи.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-