Іван Климишин, астроном, професор, автор книги "Вчені знаходять Бога"
Чи можна вирахувати Бога за формулою?
30.04.2016 10:00 2900

- Я витратив багато часу, щоб дослідити максимум можливого про календарі. Якщо говорити про рік народження Христа та про все, що з цим пов'язане, воно таки є умовним. Переконаний, що так і треба, бо, як сказав апостол Павло, "буква убиває, а дух животворить". У християнстві головне не те, в якому році народився Ісус, а те, що він приніс у цей світ. Пов'язали рік народження Христа з певним часом від дня заснування Риму, так і повелося. А дата смерті Христа, певною мірою, записана в "Іудейських старожитностях" Флавія. Думаю, все це містить похибки, і їм не слід приділяти надто велику увагу.

Моя віра пройшла, як казав Достоєвський, через багато сумнівів. І в ній головне - це дух. Християнство повинно було мати певну духовну основу. Нею став Старий Заповіт. Насправді, треба міркувати не дуже приземлено, а трохи вище від своєї голови. Ніде не сказано, що Христос прийшов спасти українців, чи євреїв. Він прийшов урятувати світ.

- А як ставитись до формули Творця, яку ви запропонували раніше? Невже за формулою можна вичислити Бога?

- Вона показує, що сліпоглухоніма природа не може самотужки створити навіть найпростішу молекулу білка. Мусів бути Творець! Святий Василій Великий дав таке визначення: "Людина - це звір, якому звелено піднятися до неба". Зростаючи духовно, ми піднімаємось до свого Творця. Спотикаємось, чинимо гріх. І оце Син каже: "Покайся і йди вперед, твій гріх Я взяв на Себе". У цьому - незбагненна велич християнства!

- Знаю, що ви пережили клінічну смерть. Вона не змінила ваші уявлення?

- Від надсадної роботи, без канікул і навіть вихідних упродовж 40 років, я звалювався непритомним на три хвилини, чи й до півгодини, уже 17 разів. Одного разу мені стимулювали дихання і чавили серце. Але відразу скажу, того білого-світлого коридору я не бачив. Може тут щось лікар наплутав (сміється - авт.)

- Раніше ви заперечили і походження людини від мавпи...

- І досі так думаю. Уявіть, кожна жива істота має певний набір хромосом. У них закодована інформація про все - про кінцівки, вуха, очі тощо. У людини цих хромосом 46, у мавпи - 48. То аби з мавпи була людина, треба все перемотати і переписати з 48 на 46 хромосом. 

Ось мушка дрозофіла. Її мордують уже більше сотні років. Опромінюють, годують і мочать хтозна чим. А вона як була, так і залишається мушкою і ніколи не буде хрущем. Еволюція відбувається, але лише всередині виду.

Оце збурення магнітного поля передається на людський організм, на судини мозку. Коли на Сонці вибухи, ми на них реагуємо вже за 8 хвилин. У ці періоди кількість інсультів, інфарктів, різних нещасних випадків збільшуються у 4-5 разів. Активність чи й роздратованість людей буває неймовірно високою. Кажуть, саме в такі роки відбувались революції, повстання і таке інше. Останній такий максимум ми пережили 2-3 роки тому.

- То це період Майдану?

- У нас так багато подій, що невідомо, які з них списувати на Сонце. Але я - про астрологію. Так ось у цей період, коли на Сонці багато плям, то, образно кажучи, від Лісабона до Шанхая дощів випадає дуже мало. А це - засуха і загроза голоду. Давні мудреці у Вавилоні це зауважили. Трапився дивовижний збіг зовсім не пов'язаних між собою явищ. Період обертання Юпітера навколо Сонця - дещо менший за 12 років. Період появи максимуму плям на Сонці - такий самий. Тодішні радники вавилонського правителя зауважили: як тільки Юпітер наближається, наприклад, до сузір'я Лева, на Землі перестають лити дощі. Тож щойно Юпітер потрапляв у сузір'я Тільця, мудреці йшли до царя і просили видати наказ, аби відкласти третину врожаю у запасники, бо наближаються роки неврожаю. Таким чином народилась і укріпилася астрологія, яка рятувала людей від смерті. І в цьому її заслуга, не більше.

- Американський Біографічний Інститут тричі визнав вас "людиною року". Ви співпрацюєте з ними?

- Насправді "людиною року" мене називали чотири рази. Досі не знаю, звідки вони дізнались про мене. Що більше, той же Інститут у 2011 включив мене у список "Видатних мислителів початку 21 століття". Як то кажуть, я в тому не винен.

Свого часу і Папа Римський Бенедикт ХVI передав мені до мого 80-річчя особливе апостольське благословення і побажання "щедрої Божої Благодаті та Небесних Ласк". Я зберігаю у себе це послання, сприймаю його дуже добре, бо сам виріс у простій селянській родині. Брат мого діда упродовж років був дяком у нашій сільській церкві. Оскільки він мав проблеми із зором, то я з 11 років допомагав йому і вчився дяківського ремесла. Тож і тепер, щонеділі, дякую в церковці, що на території міської лікарні. Сюди приходять часом навіть підлітки з певними проблемами. І отець Володимир, вказуючи в мій бік перстом, переконує їх: "Ось, казали йому, що до 30 не доживе. Але ось - працює й тепер, бо цілковито здався на ласку Божу, і рука Господня дотепер підтримує його"

- А як сьогодні почуває себе мала планета "Климишин"?

- Зараз вона у сузір'ї Змієносця. Це камінець діаметром 11 кілометрів. Його відкрив Микола Черних із Кримської обсерваторії. Я з ним ніколи не зустрічався. Очевидно, це він запропонував Міжнародному астрономічному союзу назвати ту малу планету моїм іменем. Що сказати? Приємно.

- Ви вивчаєте зорі, спостерігаєте за Сонцем, планетами. А що для людини на Землі найголовніше?

- Чисте сумління. Я за рахунок студента жодного горнятка кави в житті не випив. А найбільш цінним є те, що ми бачимо і чуємо світ Божий, його красу.

- Після календарно-пасхальних, які ще проблеми маєте намір підняти?

- Я колись упродовж трьох років приліковував свій кавернозний туберкульоз і безмежно щасливий від того, що зумів перебороти свій страх перед майбутнім, бо мав певну програму - працювати над текстом докторської дисертації від першого до останнього рядка. Це було у 70-х роках, у Ворохті. Я бачив, як поруч люди впадали у розпач, зневіру. Якби тоді хтось дав мені книжечку типу "Вчені знаходять Бога", я був би щасливим, цілував би йому руки.

Люди потребують всебічної підтримки. Може, передусім, психологічної, духовної. Але й осмислені праці їм теж необхідні. Бо ж і наука - це також дар Божий.

Аби допомогти розгубленим, нині працюю над текстом "Збагнути світ", а усім допитливим раджу книгу болгарина Тихомира Димитрова "Вони вірували в Бога: 50 Нобелівських лауреатів та інші великі вчені".

Ірина Дружук, Івано-Франківськ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-