Щастя на нульовому рівні. Життя у зоні АТО

Щастя на нульовому рівні. Життя у зоні АТО

Укрінформ
Росія влаштувала у Щасті полігон, випробовує як зброю, так і методи диверсійної війни

Лінію розмежування у нас чомусь заведено називати "передком". Слід думати, від слова "передова", яке збереглося з часів Другої світової. Але Ткалич називає її "нульовкою": "Розумієш, є поняття "плюс" і "мінус" - залежно від того, в який бік від лінії рухатися. А отже, є і "нуль". Місто Щастя, що розташувалося впритул до Дінця, законно можна вважати "нулем" - одразу за річкою окупована територія.

ДОРОГА

У Луганську Валентин Ткалич був найбільш відомим націоналістом". У 90-ті він очолював обласний Рух, після його розколу - УНП. В електоральному сенсі Донбас проукраїнським партіям не приносив дивідендів, і київські "провідники" на тутешніх своїх однодумців не витрачалися. Тим не менш, Валентину вдавалося і офіс в центрі міста утримувати, і влаштовувати багатолюдні "синьо-жовті" акції.

Очевидно, тому з "Айдара", де він був рядовим бійцем, його скоро переманили в "Луганськ-1" на посаду замполіта. Сьогодні, після низки адміністративних (і територіальних) "переміщень", Ткалич повернувся в батальйон, але тепер його посада - це щось на зразок прес-офіцера. У дні, коли він не чергує на блокпосту.

..."Луганськ-1" - єдиний у всій поліції, який воює на вищезгаданій "нульовці". Природно, перше, про що я попросив прес-офіцера, коли зустрів його в новій якості - влаштувати туди поїздку. Через кілька днів надійшов наказ: з'явитися в розташування штабу батальйону для отримання каски і бронежилету.

Штаб розміщений у Сєвєродонецьку, а його командир облюбував Щастя: звідси зручніше керувати підлеглими, розкиданими від Станиці Луганської на сході, вздовж усього Сіверського Дінця і до "того самого" Золотого.

Виявилося, до Щастя дістатися не так і просто. У батальйону нестача транспортних засобів. Довелося ловити попутку. Інша складність - дороги, які, судячи з усього, ніхто не збирається ремонтувати. Наявність у прес-офіцера пароля дозволяла проскакувати блокпости з мінімальною затримкою. Наскільки ускладнилося б подорож, ризикни я добиратися самотужки - сказати не зможу.

ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ

Щастя - мономісто, що обслуговує Луганську теплоелектростанцію. У 2014-му йому дісталося чи не найбільше, ніж будь-якому з населених пунктів, які опинилися на лінії вогню, але сьогодні минулих руйнувань неозброєним оком і не помітиш. Хіба що один з супермаркетів досі зяє величезним проломом на фасаді. Ну, так подібною картиною у нас і в глибокому тилу навряд чи кого здивуєш...

Місто сьогодні відчуває на собі підвищену увагу мас-медіа. Завдяки своїй назві і безпосередній близькості до лінії вогню; та й електростанція підтримує високе інформаційне напруження. Отже оминути тутешні пам'ятки було неможливо.

Стелла "Щастя" на в'їзді зі сторони Луганська, де хтось дописав, що воно "Починається звідси"; височенні димлячі труби ТЕС. Білборд на протилежному виїзді, який українською бажає щастя, ну, а російською... загалом, неперекладна гра слів. Як вдалося з'ясувати, цю пам'ятку, до недавнього візиту Михайла Саакашвілі, склепали місцеві його прихильники. А ще хтось прямо біля дороги встановив скульптуру скорботної матері. Скромний пам'ятник, не одразу й помітиш.

Але мені, не без допомоги командира батальйону Сергія Губанова, вдалося побачити витвір мистецтва, начебто пресою непомічений. Однак про це - трохи згодом.

"МИ НЕ СТОЇМО, МИ ПРАЦЮЄМО"

- Завдання батальйону - охорона громадського порядку, контрдиверсійна діяльність, боротьба з незаконним провозом товарів на непідконтрольну Україні територію - в принципі, поки що все.

Полковник небагатослівний, але на вимоги секретності майже не посилається. Чи це я вже навчився не задавати делікатних питань? Хоча куди ж без них... Наприклад, не можна було не запитати про контрабанду.

- Перевезення здійснюється в основному на легковому транспорті, вантажі - до 500 кг. Перевозять продукти харчування, здебільшого сир. Кілька разів наші співробітники ловили алкоголь - але це вже у Станиці намагалися пронести в пішому порядку по стежках.

- Сутички з бойовиками бувають?

- Останнім часом - ні. Поблизунаселених пунктів вони намагаються не стріляти. Якщо щось і роблять, то, в основному, у "зеленці". Буває, ми приїдемо, попрацюємо з годину по незаконному переміщенню вантажів, тільки від'їхали - на це місце прилітають гранати.

- Ви стоїте разом із ЗСУ?

- Ми не стоїмо, ми працюємо. Є певні завдання, які ми виконуємо у повній взаємодії зі Збройними Силами. Присутність ворога на нашій території відчуваємо постійно - практично через день. Особливо раніше, коли у них готувався випуск у диверсійній школі, - диверсанти здавали іспити, заходячи на нашу територію. Росія влаштувала тут полігон, випробовує як зброю, так і методи диверсійної війни.

ЖУРАВЛІ

Останнє місце роботи полковника Губанова до війни - начальник Ленінського райвідділу міліції Луганська. Змушений був піти з міста, як він каже, в одних штанях і футболці. Ясно, що до бойовиків у нього ставлення цілком визначене:

- Я не військовий - я, в першу чергу, поліцейський, і не знаю, що там було в головах керівництва, коли нам давали команду вийти з того ж Первомайська, коли він практично був нашим. Але по-людськи я вам скажу одне: приходити туди на умовах, які нам диктує країна-окупант - це те ж саме, що зрада. Потискати руки цим виродкам, які з-за рогу вбивали наших людей... У Ленінському відділі, коли і військових дій ще не було, вони тупо застрелили двох наших співробітників... Коли я сидів у полоні, а вони зі мною спілкувалися за допомогою паяльника і виводили на розстріл, - про яку дружбу може йтися?! Якщо таке піде - я одразу звільняюся.

...Полковник обговорив з Ткаличем, що ще можна показати: міст через Айдар, профілакторій з "Журавлями"... Біля входу у профілакторій ТЕС стояла скульптура - три журавлі, зварені з відрізків товстого дроту. Тобто, вона і зараз стоїть, просто під час обстрілу розривом міни її розвернуло на 180 градусів. Профілакторій знаходиться осторонь від житлових кварталів, напевно, тому вона така малопомітна.

РАЙ НА ЛІНІЇ ВОГНЮ

По дорозі на Старий Айдар їхати довелося уздовж нескінченного бетонного паркану. "Це маєток Голенка; кажуть, 50 гектарів", - повідомив "Лис".

Взагалі-то офіцера звуть Олександром; киянин, з Троєщини - але сказав, що в столицю повертатися не збирається. Подобається людині бойове братство, яке склалося у батальйоні. Але, можливо, хтось не в курсі, хто такий Голенко? Колишній голова Луганської облради, великий шанувальник Московії та її володарів. Зробив все від нього залежне, щоб вона прийшла до нього додому, але чомусь відразу після цього втік у Київ.

Візит до Валерія Миколайовича не був передбачений, але російський снаряд зробив у бетоні "панорамну" діру. Панського будинку з неї не побачити, але добротний будинок для прислуги видно непогано. Можу компетентно заявити: шахтарі Луганщини так, як голенкові холопи, не живуть.

Щастя та його околиці з райськими природними умовами різко відрізняються навіть від місцевості на протилежному березі. Донець, в який поруч впадає велика (за тутешніми мірками) річка Айдар; заплавні та сажені ліси, озера, три великі водосховища... Не дарма ж їхні береги щільно обсіли обласного рівня начальники. Хоча сьогодні вони (береги, не начальники) сильно заросли очеретом, приховуючи причали для "крутих" катерів. Однак гордо дивляться в озерну гладь розкішні особняки під м'якою покрівлею яскравих євро-кольорів...

Міст через Айдар зруйнований, але батальйонні умільці поруч спорудили новий дерев'яний. Під мостом річка кишить мальком. По берегу спокійно прогулювалися тхори у блискучих шубах. В озері, крім диких качок, ще плавають чаплі; трохи далі по водній гладі ковзають білі лебеді. А ви все: "Війна, війна..." Хіба що з браконьєрами - "Лис" розповів, що буквально тієї ночі затримали "рибалку" з тонним уловом у сітці. Одним словом: ідилія...

ПОЛІГОН

Ідилію порушив командир контрдиверсиійної роти Леонід Пантикін. За словами Ткалича, чоловік недавно вийшов з госпіталю - і вже повним ходом займається своїми прямими обов'язками. Я тільки вдома, на фотографії зауважив шрам, що перетинає брову - інакше б запитав, чи не слідство це недавнього поранення чи...

- Чи виявляють ДРГ підвищену активність? Адже скоро свята.

- Якщо взяти за аналогією з минулим роком - я тоді був у Станиці - на травневі свята, дійсно, були спроби провокацій. Пам'ятаєте, напередодні свята був закладений фугас. У центрі, де передбачалося вшанування ветеранів. Так що напередодні Великодня однозначно будуть провокації, будуть переходи на наш бік. Виходять вони не на годину - на добу і більше. Бувало, затримували групи, які йшли сюди на місяць. З закладками, підготовленими на нашій території заздалегідь. Тобто вони вже знають, де у них продукти, де одяг, радіостанції, батареї до них.

- Це місцеві... закладають?

- Заходять, в основному, росіяни. Але, природно, без тих, хто знає місцевість - а це колишні лісники, єгері, МНСники - обійтися вони не можуть, використовують в якості провідників. У групі - від семи людей - за російським стандартом, як вони їх тренують на території ЛВВАУШ (колишнє училище військових штурманів в Луганську, - ред.). У них там центр підготовки диверсійних груп.

- Чи доводилося брати в полон?

- Затримували напередодні Нового року групу. Двох вбили, одного взяли. Розмовляв я тоді з затриманим. Сам він житель Луганська, а метою було підірвати газорозподільну станцію. Я питаю: "Ти хоч знаєш, що одна гілка від цієї станції веде до Артемівського району, де мешкає твоя родина?" У нього там дружина, мати, дитина; будинок опалюється газом. Кажу: ти про що думав? - "У мене така команда..."

- Ви розцінки їхні знаєте?

- Ну, ви чули: недавно засудили так званого пасічника, який в банку з медом заклав гранату. Затримували ми його у Станиці. На виконання цього терористичного акту з Росії в комендатуру Луганська надійшло 10 тисяч доларів. А цей дід отримав на руки 8 тисяч рублів. Плюс шапку вони йому дали та мобільний телефон.

- З настанням весни чи помітили якісь зміни в тактиці бойовиків?

- Розумієте, за два роки АТО ми тут стільки всього нового побачили! Днями вночі заїхали до своїх у Кряковке і відразу потрапили під мінометний обстріл. Причому міни прилітали без вихідного вибуху - ми їх помічали, тільки коли вони вже прилітали. Багато нового - нові автомати, нові пістолети. Все вони тут випробовують. Але і ми на їхніх новинках вчимося. Нові РЛС, нові глушники. Є інформація, що завезли камуфляж, який захищає від уламків. "Білка", здається, називається...

* * *

Командир свою зброю теж похвалив. Сказав, що нові "Форти" - і пістолет, і автомат - кращі за російські аналоги. Але в прогнозах на майбутнє оптимізму не проявив. На питання про перспективи відповів коротко: "Придністров'я".

А може, йому просто подобається його бойова робота, і він вже себе без неї не мислить?

Михайло Бублик, Сєвєродонецьк.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-