10 березня. Пам’ятні дати

Майже всю ніч з 9 на 10 березня Шевченко сидів у ліжку, спершись на нього руками: сильний біль у грудях не давав йому лягти. Він то запалював, то гасив свічку, але до людей, які були внизу (Саєнка та Єфимова) не звертався, не хотів їх турбувати. О п’ятій годині ранку він попросив чаю, Єфимов поставив самовар, і Саєнко поніс йому склянку чаю з вершками. «Прибери ж ти тепер тут, – сказав Тарас Григорович, – а я зійду вниз». Він ніби відчув себе краще і хотів попрацювати. Художник рвався до улюбленої праці, спішив узятися до незакінченої гравюри – портрета Ф.А. Бруні. Він став спускатись по ґвинтових сходах у майстерню, але раптом охнув і впав. Серце перестало битися… «Годинник у майстерні, той самий годинник, за яким художник відраховував час гравірувальних операцій, показував пів на шосту ранку…», - згадує сучасник. Викликаний М.М. Лазаревським лікар Едуард Барі констатував раптову смерть через хронічну хворобу – органічний розлад печінки та серця і водяну хворобу. Тіло Шевченка після короткої панахиди було перенесено в академічну церкву. Квартира його була опечатана поліцією. У Київ, Харків, Чернігів, Полтаву, Кременчук, Одесу, Херсон, Катеринослав та інші міста, які мали телеграфний зв’язок з Петербургом, було надіслано телеграми про кончину поета. Увечері друзі зібралися в квартирі М.М. Лазаревського, щоб порадитись, як увічнити пам’ять Шевченка. Вирішено було перевезти його прах в Україну, встановити йому пам’ятник, заснувати школу його імені, видати твори і біографію та виконати ряд інших меморіальних заходів… В.М. Лазаревський цього ж дня написав матері Афанасії Олексіївні: «Сьогодні вмер бідний Тарас… Так тяжко і нудно. Як він мучився, бідний. Споминав Вас перед смертю». У Києві звістка про кончину митця викликала неймовірну реакцію. Особливо завирувала учнівська молодь. Одразу ж вирішено було відслужити панахиду, але в жодній церкві духовенство на це не згоджувалось. Врешті лише в Троїцькій церкві було дозволено її відслужити, тільки під наглядом поліції. Мабуть найліпше про Шевченка сказав Іван Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі в іржу, ані його любові до людей – в ненависть і погорду, а віри в Бога – у зневіру і песимізм… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».

Всесвітній день боротьби із захворюваннями нирок. Відзначається з 2006 року у другий четвер березня з ініціативи Міжнародного нефрологічного товариства і Міжнародної федерації ниркового фонду.

Події дня:

80 років тому (1936) в Києві був заснований Науково-дослідний інститут клінічної медицини. Нині – Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України.

Ювілеї дня:

228 років від дня народження Устима Якимовича Кармалюка (1787–1835), українського національного героя, керівника повстанського руху на Поділлі проти національного і соціального гніту в першій половині ХІХ ст. Устим Кармалюк прожив сорок вісім років. Із них двадцять три роки провів по тюрмах і етапах. Його люто катували, та завдяки міцному здоров’ю він витримав до 1000 ударів шпіцрутенами і канчуками. Кілька разів його засуджували до різних строків каторжних робіт у Сибіру, але кожного разу він утікав і знову вступав у боротьбу проти своїх гнобителів. Повстанський загін, який організував Кармалюк разом із своїм товаришем Данилом Хроном, здійснював збройні напади на поміщиків, купців, чиновників. Методи боротьби за правду були радикальні: майно грабували, панів різали, вбивали, вішали, а садиби спалювали. Досить скоро з невеличкого загону виріс потужний повстанський рух (було задіяні понад 20 тис. селян), що охопив усе Поділля. Для боротьби з повстанцями царський уряд змушений був створити у листопаді 1833 року спеціальний орган – так звану Галузинецьку комісію. В її розпорядженні була значна кількість добре озброєних військових загонів. У жовтні 1835 року їм, зрештою, вдалося вислідити ватажка. Під час підготовки нападу на економію поміщика Волянського Кармалюк потрапив у заздалегідь підготовлену засідку і був убитий. Для царської влади Кармалюк був бандитом, а для закріпаченого люду – героєм. Про легендарного месника народ склав чимало пісень, легенд, переказів.

58 років від дня народження Шерон Стоун (1958), американської кіноактриси. Знімалась у фільмах: «Згадати все», «Копальні царя Соломона», «Тріска», «Основний інстинкт», «Спеціаліст», «Ножиці», «Швидкий і мертвий», «Казино», «Зламані квіти», «Основний інстинкт-2». Актриса народилася у Західній Пенсільванії, закінчила виш – клас витончених мистецтв, працювала офіціанткою у «Макдональдсі», знімалася в телерекламі «Форда», в «Плейбої», в телесеріалах, другорядних фільмах. Її знали радше поціновувачі жіночих принад, ніж знавці кінематографа. Вона вступала в шлюб, розлучалася, змінювала коханців і, як подейкують, коханок, вводила в оману й сама наражалася на зраду, але це не мало жодного значення доти, поки вона не сіла на стілець, закинувши ногу на ногу в своїй коротесенькій сукні, під якою не було спіднього. Відтоді вона стала «тією дівчиною з «Основного інстинкту»». Навіть зараз, коли їй далеко за 50. Складається враження, що всі інші фільми, в яких знімалася Шерон Стоун, існують лише задля того, аби нагадати її шанувальникам ще раз про улюблену актрису в улюбленій ролі. Як би хто не розмірковував про непересічний акторський хист Шерон Стоун, а він і дійсно такий, про її запаморочливий IQ, вона назавжди залишиться Кетрін Трамел з «Основного інстинкту». Так само, як Лайза Мінеллі сприймається виключно в ролі Саллі Боулз із «Кабаре». Цікаво, що, відбираючи претенденток на головну роль, Пол Верховен відхилив кандидатуру Кім Бесінгер. Він прагнув якомога далі відійти від «Дев’яти з половиною тижнів». Тому обрав Шерон Стоун – холодну загадкову блондинку, порушницю табу, що з запаморочливою безпосередністю балансує між дозволеним і забороненим, доходячи в своїх ризикованих експериментах до граничної межі сексуальності. Звісно, в житті Шерон Стоун інша, хоча її фанати відмовляються в це вірити. Джеймс Вудс, партнер Стоун по «Спеціалісту» і «Казино», говорить про актрису: «Вона повинна не просто зіграти кожну сцену, але виграти її». Секрет її успіху (передусім професійного) – у поєднанні жіночності, сили та інтелекту. У 2011 році Шерон Стоун перенесла інсульт. Дев’ять днів актриса провела в реанімації, потім були декілька важких років реабілітації. Вона майже заново вчилася розмовляти і ходити. Але хвороба зробила її сильнішою. «Під час хвороби ти просто випадаєш і це надзвичайно боляче, адже ти спостерігаєш, як усі твої колишні здобутки, твої кар’єрні досягнення перетворюються в ніщо, в порох… Ти втрачаєш час; ти вже не в натовпі. У такій ситуації доводиться починати все заново… Люди гадають, що старість і хвороба ніколи їх не наздожене, адже медицина пішла так далеко… Але вони помиляються. І я рада, що позбулася цієї ілюзії…» Нині Шерон Стоун знову в перших голлівудських шеренгах. Звісно, не в центрі, але все ж таки… Нещодавно актриса знялася оголеною для Harper's Bazaar. На радість своїх шанувальників вона, як і колись, бездоганна.

Роковини смерті:

День пам’яті Михайла Опанасовича Булгакова (1891-1940), російського письменника, драматурга, автора «Білої гвардії», «Собачого серця» та знаменитого на весь світ роману «Майстер та Маргарита».