6 березня. Пам’ятні дати

6 березня. Пам’ятні дати

1598
Ukrinform
Цього дня у 2003 році Верховна Рада України затвердила пісню «Ще не вмерла Україна» Державним Гімном України

Священні символи, які уособлюють самобутність і національну єдність має кожен народ. Вони покликані підносити дух нації у боротьбі за свободу, національну самоідентифікацію та самоутвердження, за власну самостійну державу. До таких символів, крім прапора та герба, належить і гімн. Твір, який мільйони людей по-справжньому сприймають як музичний символ свого народу, не може бути штучно створений чи «нав’язаний згори» - лише від усього серця. Він мусить пройти перевірку часом, історичними подіями, стати невід’ємною часткою суспільного життя. Шляхом всенародного визнання пройшов і Гімн України, з плином часу дедалі впевненіше розширюючи простір свого духовного впливу. Справжнім всеукраїнським, національним, а згодом і Державним Гімном України стала пісня «Ще не вмерла України і слава, і воля» на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького. Музична редакція Гімну офіційно була ухвалена 15 січня 1992 року, а текст (слова першого куплету та приспів) був затверджений 6 березня 2003 року, що знайшло своє відображення в Основному Законі України. Створення сучасного Гімну України бере початок з осені 1862 року, коли український вчений-етнограф, поет і журналіст, активний діяч українського визвольного руху на Правобережній Україні Павло Чубинський написав патріотичного вірша «Ще не вмерла Україна». Пророчі слова Павла Чубинського потужно зазвучали, коли були окрилені музикою  Михайла Вербицького – скромного священика, обдарованого талантом митця, одного з основоположників української композиторської школи. Перше документальне свідчення виконання пісні «Ще не вмерла Україна» датується 10 березня 1865 року, що офіційно вважається датою першого публічного виконання національного гімну. Цікаво, що перший тиражований на грамплатівці запис цієї пісні зробила студія Columbia (США) у 1916 році. Як гімн вона звучала за часів Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Гетьманату, Директорії. Але державне затвердження ця пісня одержала лише 15 березня 1939 року – як гімн Карпатської України. Ця держава проіснувала не довго. Разом з її занепадом гімн був заборонений угорським урядом, так само, як і понад 70 років у Радянській Україні. Нині ж  український Гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля», створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить могутньо і гордо, як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності.

Ювілеї дня:

541 рік від дня народження Мікеланджело Буонарроті (1475-1564), італійського скульптора, живописця, архітектора і поета, представника Високого і Пізнього Відродження. Мікеланджело був, передусім, скульптором; його фігури, написані на плафоні в Сікстинській капелі, можна сприйняти за статуї, а в його віршах, здається, відчувається різець скульптора. Скульптуру він ставив понад усі інші види мистецтва і був у цьому, як і в іншому, антогоністом Леонардо, який вважав царем мистецтв і наук живопис. Ромен Роллан пише: «Нехай той, хто заперечує геній, хто не знає, що це таке, згадає Мікеланджело. Ось людина, воістину одержима генієм. Генієм, чужорідним його вдачі, що вдерся у нього як завойовник і протримав його все життя в кабалі».

90 років від дня народження Анджея Вайди (1926), польського режисера театру і кіно. Поставив фільми «Попіл і алмаз» (приз ФІПРЕССІ у Венеції, 1959), «Попіл», «Весілля», «Пан Тадеуш», «Пейзаж після битви», «Все на продаж», «Людина з мармуру» (приз ФІПРЕССІ МКФ у Канні, 1978), «Без наркозу», «Людина з заліза» (приз «Золота пальмова гілка» МКФ у Канні, 1981), «Дантон» (премії «Сезар», 1983; ВАFТА, 1984), «Катинь» (по суті перше публічне кінематографічне висловлювання про катинську трагедію, безпосередньою учасницею якої стала сім’я Вайди). Засновник Вищої режисерської школи у Варшаві. Автор книги «Достоєвський. Театр совісті». Лауреат численних міжнародних нагород і відзнак, серед яких є і український орден Ярослава Мудрого V ступеня, яким польського митця було нагороджено у квітні 2008 року. Анджей Вайда – не просто цікавий режисер. Він, вірніше вся його кінематографічна творчість – утілення культури своєї країни. Якщо у вас є бажання дізнатися про Польщу і про поляків трохи більше, аніж написано у довідниках, варто дивитися фільми Вайди. У мемуарах кінорежисер пише: «Мої фільми майже півсторіччя супроводжують польський народ у його історії». І ще категоричніше: «До війни в Польщі знімали фільми; ми створили польський кінематограф». «Ми» – це режисери «польської школи», що вразили світ наприкінці 50-х років. Вайда був її безпосереднім лідером, а вайдовський стиль – квінтесенція того нового, що «польська школа» принесла у світовий кінематограф.

85 років від дня народження Олександра Івановича Білаша (1931–2003), українського композитора-пісняра, одного з найяскравіших представників музичного світу України. Автор відомих пісень «Два кольори», «Лелеченьки», «Ясени», «Цвітуть осінні тихі небеса», опер, симфонічних творів, музики до вистав і кінофільмів. Музикою Олександр Білаш був зачарований ще з самого дитинства, але не можна сказати, що шлях до професійних вершин був для нього легким. Народився Олександр Білаш на Полтавшині в селянській родині. Його першим музичним інструментом була саморобна гармошка на три баси, на якій він хвацько грав у трирічному віці. Згодом перейшов на акордеон – грав на сільських весіллях, проводах. Після закінчення дев’ятого класу хлопець намагався поступити до Полтавського музичного училища, але у закладі йому сказали, що в нього немає музичного слуху… Повертатися додому з ганьбою Олександр не хотів, тому сів на товарняк Полтава-Київ і приїхав у столицю. В Київському музичному училищі іспити вже закінчилися. Тоді він спробував влаштуватися до ансамблю одного з кафе у центрі міста. Музики хоча й посміялися з простого сільського парубка, який не знав нот, та все ж погодилися прослухати його. Коли ж почули, як віртуозно хлопець виконав щойно почуту складну мелодію, то в один голос сказали, що такий талант не можна занапащувати, працюючи без освіти, а потрібно обов’язково вчитися. Музиканти пророкували йому велике майбутнє, дали трохи грошей та допомогли з житлом. Так Олександр Білаш залишився в Києві. Згодом він поступив до Київської музичної школи для дорослих (заняття проводилися вечорами). Його вчителями були брати Майбороди – Платон викладав теорію музики, а Георгій – гармонію. Навчався в класі баяна. Самотужки опанував гру на фортепіано, багато читав, займався самоосвітою, вивчав основи диригування. А щоб учитися і якось жити, вдень важко працював – вантажив вагони, носив шпали. Втомлювався неймовірно. Після року навчання в Києві Олександр Білаш поїхав до Житомира, вступив на другий курс музичного училища ім. Косенка. Лише в 1951 році, після успішного закінчення училища, юнака прийняли до Київської консерваторії на композиторський факультет. За своє життя митець написав чимало пісень, але покладені ним на музику Павличкові «Два кольори», облетіли весь світ і давно стали народною піснею.

70 років від дня народження Девіда Джона Гілмора (1946), британського композитора, гітариста, вокаліста, одного з лідерів гурту Pink Floyd. Крім праці у складі групи, Гілмор виступав у якості рекорд-продюсера різних артистів і зробив успішну сольну кар’єру. Крім того, Гілмор брав активну участь у діяльності багатьох благочинних організацій. Музикант був нагороджений премією «Видатний внесок» на церемонії Q Awards 2008. У 2011 році Гілмор посів 14-е місце в рейтингу журналу Rolling Stone «100 найліпших гітаристів усіх часів». У 2009 році британський журнал Classic Rock включив Гілмора до свого списку найвидатніших гітаристів світу.

Роковини смерті:

75 років від дня смерті Гутсона Борглума (1867-1941), американського скульптора данського походження. Автор всесвітньо відомого барельєфу з зображенням чотирьох президентів США, висіченого у горах Блек-Хіллз.

65 років від дня смерті Володимира Кириловича Винниченка (1880-1951), відомого українського письменника, публіциста, політичного діяча. Увійшов в історію української літератури як автор першого фантастичного роману «Сонячна машина» (1922-1924). Вів активну політичну діяльність (заступник голови Центральної Ради, Голова Директорії (1918-1919).

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-