Сучасний сажотрус Берті-бачі. З історії пам`ятника

Аналітика
1622
Ukrinform
Кореспондент Укрінформу прогулялась дахами зі знаменитим закарпатським сажотрусом Берталоном

Його називають людиною-пам'ятником, адже скульптура колоритного мукачівського сажотруса Берталона Товта стоїть у самому центрі Мукачевого. Це одна з улюблених атракцій для туристів, які приїжджають сюди. Сам Берті-бачі часто проходить повз пам'ятник разом зі своїм велосипедом, зазнимкуватися з відомим сажотрусом біля його ж пам'ятника - ще більша радість для гостей міста. А віднедавна бажаючі мають змогу ще й полазити разом із ним по мукачівським дахах і спробувати себе у ролі підмайстра сажотруса. Отаку можливість завдяки гіду Максимові Адаменку використали і ми. Подивилися, як працює знаменитий на всю країну сажотрус, а також удосталь насолодилися спілкуванням із цим колоритним чоловіком.

…У передзимову пору Берті-бачі чистить по вісім димарів за день. Сажотруса кличуть до себе на дах газди приватних будинків, де є печі та каміни, і в квартирних будинках на нього теж чекають. Від часу, коли здорожчав газ - у будинках знову затопили дровами. А пожежна безпека, знаєте, справа важлива.

Працює Берталон Берталонович мукачівським сажотрусом уже 44 роки, обслуговує у місті 3 жеки. Щодня його можна побачити на біціглях (велосипеді, - ред.), у чорній засмальцьованій куртці та штанях, шапці, з незмінним "цигаретликом" в роті, з дротяними щітками й гирями на мотузці. Сам він угорець, родом з Косино, що на Берегівщині. У Мукачеве перебрався в кінці 70-х, а на комунальну службу сажотрусом його влаштував тесть. Тоді в місті працювало 12 сажотрусів. Три роки тому Берті-бачі надбав собі помічника, працює з ним у парі, це особливо зручно в будинках, де димарі мають більше ніж 15 м довжини. Тоді один зверху, з даху, спускає мотузку з гирею, яка збиває сажу, а другий мусить обійти усі кухні та ванні кімнати, де є витяжка, перевірити, що звідти випало, наскільки добре працює вентиляція.

- От недавно чистили комин у замку Паланок, прововтузилися дві години, вибрали 4 відра сміття, навіть шматок цементу звідти витягнули, - розказує Берті-бачі. - Зазвичай за чистку комину беремо 100 грн, ну а за цей попросили 200. Заплатили.

Роботу свою Берталон Берталонович любить. Дарма, що брудна. Кожну працю треба поважати, каже він.

Його в Мукачевому впізнає кожен, гукають здалеку, побачивши: "Здоров, Берті-бачі!", підходять - хто потиснути руку, хто поплескати по плечу, а хто, за давнім повір'ям, потримати за ґудзик. Це, вважається, на удачу.

- Їхав я якось у таксі, в районі Зеленого базару в тягнучці дивлюся, мій водій починає крутитися, щось шукати. "Вам щось муляє?" - питаю. - "Та ні,- відповів шофер, - шукаю гуздик, он, глянь, Берті-бачі пішов!" - пригадує історію з життя гід Макс Адаменко. - А ще пам'ятаю, як діти з 5-ї школи на перерві, коли вибігали в булочну й зустрічали Берті-бачі, обступали його з усіх сторін, смикали за ґудзики на піджаку і кричали наперебій: "Мені - п'ятірку на контрольній!"

Увіковічнили колоритного мукачівця Берті-бачі п'ять років тому. Він - єдиний із містян, хто має прижиттєвий пам'ятник.

- Якось ішов він містом, до нього причепився чоловік, зробив 30 знімків, а коли наступного дня Берті-бачі прийшов на роботу, його викликав шеф. У кабінеті Берталон Берталонович знов побачив того чоловіка з фотоапаратом, він зробив ще 30 знімків, і сказав: "Буду робити з тебе пам'ятник". Це був скульптор Іван Бровді, автор пам'ятника мукачівському сажотрусу, улюбленої атракції туристів, - розповідає Максим Адаменко.

Після знайомства із сажотрусом, ідемо на обіцяний майстер-клас на один із мукачівських дахів. Поводимося тихо, адже міщани, що живуть у старих будинках, а це зазвичай літні люди, не надто радіють з того, що хтось лазить по їхніх дахах.

На одному даху може бути кілька димарів. На нашому - один мурований, з цегли, має форму паралелепіпеда. Інший - менший, циліндричний. Для того, аби прочистити димар, Берті-бачі запихає в нього свої інструменти: дротяну щітку або гирю-колючку на довгому тросі. Зазвичай, робота з другим інструментом вимагає напарника: Берті спускає гирю на тросі зверху, а той знизу вибирає усе сміття, яке вона відлущить від стінок димаря. Робити це необхідно, бо сміття в димарі перешкоджає проходу повітря - порушується вентиляція, погано працює витяжка. А отже, в домі менше тепла. Тому й актуальна робота сажотруса в Мукачевому. Адже кожен хоче, аби йому було тепло.

Після прогулянки по даху та майстер-класу від Берті-бачі (кожен спробував прочистили димар), за задумом гіда Берталон Берталонович роздає усім присутнім сертифікат, який дозволяє кожному, хто побував на майтер-класі "чистити, пораїти, харити і онанджити комини, а кіть припіче, то й "кришувати" місто Мукачеве". Також бажаючі мають змогу прямо тут на даху потриматися за ґудзик Берталона, смикнути собі ворсинку від його заліпленої сажею щітки, а ще - ну як без цього - зробити селфі з сажотрусом. Отож, й собі шикуємося в чергу. Пан Берті нікому не відмовляє. Особливо панянкам. Залюбки жартує з ними, робить їм компліменти про колір очей, усмішку чи навіть стильний піджачок. Джентельмен!

Закінчується наше рандеву із сажотрусом біля його іменної статуї в центрі Мукачевого. Адже рідко випадає нагода сфотографуватися з людиною-пам'ятником. На Берті-бачі одразу ж налітає хмара туристів, які й собі не проти зробити світлину на пам'ять. Берті-бачі поводиться, як справжня зірка. Хтось із нашої групи жартує: за фото з живим сажотрусом біля його пам'ятника - по 5 грн з людини. Чоловіки з готовністю шукають дріб'язок у кишені. Деякі тітоньки невдоволено фиркають та відходять, відмовляючись від селфі. А Берті однаково посміхається та позує. Ось вона - слава для простого чорнороба!

А завершилась наша зустріч із мукачівським сажотрусом запуском бажань у чисте мукачівське небо за допомогою гелієвих кульок біля пам'ятника Берті-бачі. Учасники походу на дахи писали бажання на клаптиках паперу, прив'язували до кульок та запускали їх вверх. Бажали різного: здоровя, достатку, хтось навіть написав: "Крим - це Україна". Бо яким би не було бажання, воно мусить збутися. Адже сажотруси - серенчливі люди, які дарують цю серенчу (на місцевому діалекті - це "удача", - ред.) усім. Не дарма в Мукачевому кажуть: "Берті-бачі - на удачу!"

Тетяна Когутич, Мукачеве.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-