20 лютого. Пам’ятні дати

20 лютого. Пам’ятні дати

863
Ukrinform
Сьогодні в Україні день скорботи і пам’яті – День Героїв Небесної Сотні

Відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». Саме в ці дні, два роки тому, під час Революції Гідності, протистояння між народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя 111 активістів Майдану. Більшість людей загинули від куль снайперів, які влучали протестувальникам у голову, серце і шию. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 особи, після 21 лютого – ще 18. Наймолодшому з Небесної Сотні було 17 (Назар Войтович), а найстаршому – 83 (Іван Наконечний). Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу мучеників за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 99-ти Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. До другої річниці Революції Гідності високими державними нагородами за відстоювання європейського вибору України, мужність і патріотизм нагороджено 90 активістів Євромайдану. Україна заплатила високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

День початку російської агресії. 21 квітня 2015 року була ухвалена Постанова Верховної Ради України № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», в якій визначалася точна дата російської агресії. Саме 20-го лютого 2014 року, Росія здійснила міжнародний злочин, порушила базові принципи міжнародного права та європейського устрою, зруйнувала існуючий баланс сил в регіоні, спровокувала найбільшу з часів Другої світової війни безпекову кризу в Європі. Грубо порушуючи територіальну цілісність та суверенітет України, російські війська розпочали окупацію Криму. На півострові з’явилися вантажівки без номерів, так звані «зелені чоловічки» – озброєні до зубів військові без розпізнавальних знаків. Водночас відбулося створення й озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації. Події відбувалися стрімко – у ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили російські спецпризначенці та встановили на них російські прапори. 16 березня було проведено так званий референдум, а вже через два дні – 18 березня, проголошено про «приєднання» Криму до РФ. Росія спочатку відмовлялася визнавати факт військової агресії Росії. Лише 17 квітня 2014 року президент Росії Володимир Путін вперше публічно визнав, що в подіях у Криму брали участь російські військові. Стало також відомо, що учасникам спецоперації давали медаль «За повернення Криму» (їх отримали як кадрові військові на чолі з Шойгу, так і кримінальні злочинці, які «відпрацьовували» скорочення тюремних термінів). На її реверсі викарбувані дати: 20 лютого – 18 березня 2014-го. Деякий час в Україні не було законодавчо встановленої дати початку агресії РФ. Такою датою вважалося 27 березня 2014-го, коли Генасамблея ООН ухвалила Резолюцію в якій підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід’ємними частинами, іншою - 27 квітня 2014-го – день, коли набув чинності закон «Про забезпечення прав і свобод на тимчасово окупованій території». Визначення фактичної дати початку тимчасової окупації Криму і Севастополя - 20 лютого 2014 року - було закріплено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VIII. Цей Закон сприяє захисту прав держави, громадян і юридичних осіб, а також посилює позиції України у судових спорах проти РФ.

Всесвітній день соціальної справедливості. Проголошений рішенням 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 19 листопада 2007 року. Відзначається з 2009 року.

В Україні День соціальної справедливості. Встановлений Указом Президента від  4 листопада 2011 року № 1021/2011 з метою привернення уваги суспільства, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, громадських організацій до вирішення питань соціальної справедливості та необхідності спільної побудови в Україні суспільства соціальної справедливості та активного впровадження в життя політики і стратегії, спрямованих на її забезпечення.

Ювілеї дня:

129 років від дня народження Олександра Івановича Удовиченка (1887–1975), українського військового діяча, генерал-полковника,  віце-президента УНР в екзилі. Під час Першої світової війни був офіцером російської армії; у 1917 році – начальник штабу Гайдамацького Коша Слобідської України, один із керівників оборони Києва у 1918 році. За Гетьманату служив у Генеральному штабі Збройних Сил Української Держави, командир 2-ї дивізії Окремого Корпусу  Січових Стрільців. Влітку-восени 1920 року очолював Праву групу Армії УНР на більшовицькому фронті, генеральний інспектор Армії УНР; перебував з інтернованими частинами у таборі Каліш (Польща). З 1924 року жив у Парижі, брав активну участь у громадсько-політичному житті української військової еміграції. Був віце-президентом УНР в екзилі (1954–1960). Помер у 88-річному віці в Парижі.

20 лютого 1888 року народився Василь Олександрович Барвінський (1888–1963), видатний український композитор, піаніст, музикознавець, педагог. Василь Барвінський є автором кантат («Заповіт», «Наша пісня, наша туга»), творів для симфонічного оркестру («Українська рапсодія»), камерно-інструментальної музики, хорових творів а капела («Шевченкова хата», «Колосися, ниво» на сл. Лепкого, «Вітчизні» на сл. Рильського), солоспівів. У 1911–1914 роках працював у Празі. Саме тут відбувся перший авторський концерт Василя Барвінського і концерт української народної пісні, який він організував. З 1914 року – у Львові де викладав музику у вищих музичних освітніх закладах міста. У 20-х роках разом з Г. Крушельницькою, М. Менцинським, О. Любич-Парахоняк, скрипалем Є. Перфецьким концертував у містах Західної України, з Богданом Бережницьким (відомий український віолончеліст). У 1928–1929 роках виступав з власними концертами у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську. 1934 року В.О. Барвінський заснував і очолив спілку українських професійних музикантів, а 1937-го – журнал «Українська музика». У 1939–1941 і 1944–1948 роках – професор і директор Львівської консерваторії. Роки окупації та просвітницька робота мали для Василя Барвінського трагічні наслідки. За звинуваченням у тому, що композитор нібито був агентом німецької розвідки, він 10 років перебував у таборах Мордовії. Взимку 1948 року, коли письменника арештували, на подвір’ї Львівської консерваторії деякі «прогресивні» представники музичного світу Львівщини спалювали його партитури. Тому твори В. Барвінського збереглися тільки у приватних бібліотеках. Навіть після реабілітації композитора цензура не дозволяла виконувати його твори. До реабілітації (1964) він не дожив усього рік – так і помер «політичним злочинцем».

127 років від дня народження Лева Миколайовича Ревуцького (1889-1977), українського композитора, педагога, музично-громадського діяча, класика сучасної української музики. Народився в с. Іржавець неподалік від Чернігова. Здобув різнобічну освіту, навчався на юридичному факультеті Київського університету, в 1916 році закінчив Київську консерваторію (вчителем був Р. Глієр). У подальшому поєднував композиторську роботу з викладацькою діяльністю. Творча спадщина Левка Ревуцького не надто велика, але його Друга симфонія і Фортепіанний концерт відіграли надзичайну роль у становленні важливих жанрів нової української музики. Серед учнів Л.М. Ревуцького були Георгій та Платон Майбороди, Віталій Кирейко, Вадим Гомоляка, Анатолій Свєчников. «Піанізм багато в чому мені допоміг. Передусім він дав мені відчуття колориту… Люди, котрі цікавляться моєю творчістю, повинні знати, що моя фортепіанна музика – це моє улюблене музичне дітище. Я навчався і розвивався як піаніст. І в композиторській творчості згодом виступив передусім як автор фортепіанних творів… Мені часто закидають, що я, мовляв, мало написав… То й що з того? А скільки я зробив роботи, на перший погляд зовсім незначущої, копіткої… А скільки потрібно часу, щоб виховати хоча б одного композитора… Здавалося б, доля моїх обробок народних пісень склалася навдивовижу вдало. А от скільки мені довелося пережити з-за них – мало хто й знає. Про пісню «А наша хазяєчка» один з вождів Асоціації пролетарських музикантів України так сказав: «Ревуцький оспівує в цій пісні куркульський побут». Та й взагалі методи «критики» були неприпустимі. Керівники цієї організації вважали, приміром, що писати фортепіанну музику – справа для даного історичного періоду… контреволюційна». (Л. Ревуцький, з інтерв’ю).

70 років від дня народження Ріккардо Коччіанте (1946), французького композитора, співака, автора мюзиклів «Нотр-Дам де Парі», «Ромео і Джульєтта» та ін. Народився в Сайгоні (тодішній французький Індокитай, нині Хошимін, В’єтнам). Його мати француженка, батько – італієць. В Італії відомий як співак-виконавець власних пісень. Володар головної премії фестивалю Сан-Ремо 1991 року за пісню «Якщо ми разом». Цікаво, що французько-канадський мюзикл «Собор Паризької Богоматері», за однойменним романом Віктора Гюго (автор лібрето Люк Пламондон), що дебютував у Парижі 16 вересня 1998 року, потрапив у Книгу Рекордів Гіннесcа, як такий, що мав найбільший успіх у перший рік постановки. Декілька пісень мюзиклу стали хітами «Belle», «Danse mon Esmeralda» та «Le Temps де cathédrales».

Роковини смерті:

365 років з дня смерті Данила Нечая (років н. невід. – 1651; за нов.ст - 2 березня), українського військового діяча періоду Хмельниччини (перший полковник Брацлавського полку), одного із сподвижників Б. Хмельницького. Козаки полку на чолі з Нечаєм брали участь у Пилявецькій битві 1648 року, у Збаразькій облозі 1649 року та Зборівській битві 1649. Восени 1650 року під час походу селянсько-козацького війська проти союзника Речі Посполитої молдавського господаря В. Лупу передові українські полки під командуванням Нечая оволоділи Яссами. Після повернення з Молдавії козаки Брацлавського полку на чолі з Нечаєм охороняли західні кордони визвольної території. Загинув Нечай у бою під час нападу польсько-шляхетського війська на містечко Красне. Про Нечая український народ склав пісні («Ой, з-за гори високої» та ін.). Між теперішніми селами Красним і Черемошним, де за переказами, похований Нечай, йому встановлено пам’ятник.

15 років з дня смерті Ірини Миколаївни Бугрімової-Буслаєвої (1910-2001), української артистки цирку, народної артистки СРСР. Народилася у Харкові. Відома як перша в Україні жінка-дресирувальниця хижаків. Видресирувала 80 левів (цій справі присвятила 30 років життя). Захоплюючі номери «Крісло смерті», «Лев у повітрі», «Лев на мотоциклі», «Стрибки через вогняне кільце», «Лев на дроті» на той час не мали аналогів у світі. Її ім’ям у Харкові названа площа перед новим цирком.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-